– Професоре Алі, в одній із ваших останніх статей «The Islamic Republic of Talibanistan» Ви пишете, що, «Ті політики, які розробляють стратегію Вашингтону, явно збентежені впливом талібів у Афганістані. Проте причини підтримки талібів не можуть бути повністю усунені, а боротьба з ними може потребувати фундаментальних змін у військовій і політичній стратегії Заходу». Чи може створення Талібаністану принести мир в Афганістан і стабільність в Пакистан?
– Моя позиція така: запускаючи мирний процес ми повинні визнати, що радикальні ісламські ідеології неможливо запровадити у «помірних ісламських» державах, якими хочуть бути Афганістан і Пакистан. Райони Пакистану, де живуть племена талібів, і східні райони Афганістану є дуже різними демографічно та більш консервативними. Талібан вже має контроль над ними. Якщо ми хочемо успіху мирного процесу, то мусимо визнати цю існуючу ситуацію і запропонувати розділення ідеології між помірним Афганістаном і Пакистаном та ісламістами, котрі хочуть жити за суворими законами шаріату. Радикальні ісламісти з всієї території Афганістану, які прагнуть жити за такими законами, можуть іммігрувати в ці регіони, а тих, хто хоче виїхати змушені будуть взяти участь в референдумі і переселитися в інші регіони Афганістану.
Я не підтримую поглядів ісламістів, а лише пропоную спосіб для початку переговорів щодо припинення війни, котра паралізує обидві країни, а також шкодить міжнародним інтересам США. Єдиний спосіб зупинити і стримати ісламістів – це забрати у них потенціал для пропаганди, надаючи шанс для миру і перевіряючи їх навики управління через процес референдуму.
– Припустимо, що рух «Талібан» погодиться змінити свою природу. Тоді він мав би трансформуватися в партію, щоб припинити збройну боротьбу і почати діяти парламентським шляхом. Чи не так?
– Якщо таліби порушать умови мирного процесу, то військові частини Заходу повинні неодмінно залишитися. Це буде більш легітимним з точки зору населення. Напів-автономний регіон, створення якого я пропоную, має надійно контролюватися на кордоні. Там буде також обмежень на в'їзд (подібно до того, як Китай регулює в’їзд і виїзд із Гонконгу).
– Ваша думка про те, що проблема може бути вирішеною за допомогою передачі частини територій Афганістану талібам – це всього лише ідея. Але вона може лише поглибити конфлікт …
– Ми намагалися боротися з ними протягом десятиліття і зазнали невдачі маючи найсучасніші технології та розвідку. Так що ми повинні бути прагматичними і розглядати інші доступні варіанти.
– Ви думаєте, що друге правління талібів буде відрізнятися від першого?
– Коли тягар управління переміститься до них, вони змушені будуть піти на компроміс. Зверніть увагу, що під час першого правління вони постійно перебували в стані війни з Північним альянсом, і багато «злодіянь» були здійснені використовуючи виправдання війною. Проте, навіть тоді вони були готові йти на компроміс щодо економічних питань і навіть направили делегацію до Вашингтона для переговорів про угоду щодо трубопроводу.
Так що керований тиск, у поєднанні з моніторингом безпеки, фактично здатен природно пом’якшити погляди «Талібану». Крім того, загроза військових дій буде стримувати їх від будь-які їх експансіоністської наміри.
– Необхідне створення політичного простору для того, аби реалізувати ідею. За винятком Південного Афганістану і Вазиристану, переважна більшість пакистанців не буде підтримувати рух «Талібан» навіть під брендом проголошення ісламістської держави. Ви берете до уваги цей фактор?
– Безумовно. Саме тому я пропоную, щоб процес референдуму реалізовувався у тих регіонах, де таліби вже мають вплив та де-факто владу. Якщо референдум, який повинен чітко розмежувати точку зору шаріату – мирна угода передбачає відхилення від деяких ісламістських правил – покаже, що талібів не підтримують, то це узаконить акції проти них. Однією з неодмінних умов такого референдуму має бути участь жінок – яка вже юридично є обов’язковою в Афганістані і Пакистані.
– Спокуса створити державу, котра в своїй основі використовуватиме принципи закладені ще у сьомому столітті, завжди існувала у фундаменталістсько- налаштованих мусульман, які не проти повторити такий же експеримент в сучасну епоху. Чи може Талібаністан відкрити шлях до нового Халіфату?
– Як я вже сказав, їх експансіоністські мотиви повинні бути локалізовані, і це є частиною мирної пропозиції. Вони можуть мати свій власний емірат, якщо референдум це підтримає, але питання щодо експансіоністського халіфату не має розглядатися взагалі.
– Контрольовані талібами області Афганістану, де ісламські фундаменталісти і терористичні організації мають право діяти (або, як Ви висловилися, заснувати «Ісламську Республіку Талібаністан») – можуть вирішити усі попередні проблеми?
– Мирна угода вимагає «викорінення» такого фундаменталістського руху як «Аль-Каїда». Деякі прихильники «Талібану» жорсткого курсу відкидатимуть таку пропозицію. Проте подібна угода створюватиме певні можливості для миру і видаляючи найбільш екстремістські елементи «Аль-Каїди», котрі, безсумнівно, мають бути усунутими через цілеспрямовану діяльність правоохоронних органів. Останні ж мають ставитися до «Аль-Каїди», як до будь-яких інших злочинців.
– «Талібан» на даний час має «певну силу» в Пакистані завдяки високому рівню його підтримки офіційними колами. Чи може Пакистан підтримати ідею Ісламської республіки Талібаністан?
– Пакистан постраждав більше від ісламського екстремізму, ніж будь-яка інша країна за останні два роки, і самі військові були неодноразовою ціллю ісламістських атак щойно офіси розвідки в місті Фейсалабад стали мішенню для бомбових атак. Таким чином робити подібні висновки без чітких фактів є безвідповідально. Звичайно ж незаперечним є той факт, що пакистанські збройні сили хотіли б мати більший авторитет і вплив в Афганістані, зокрема через попередній конфлікт з Індією. Немає сумніву, що вирішення регіонального конфлікту в Кашмірі зменшить шанси на підтримку, яку ісламісти мають в будь-якому місці.
– У цьому випадку має змінитися і кордон між Пакистаном і Афганістаном?
– Так, напів-автономний регіон також включав би і частину найбільш віддалених східних районів Афганістану.
Довідка Тижня
Салем Алі професор екологічних досліджень в Школі навколишнього середовища і природних ресурсів імені Рубінштейна Університету штату Вермонт (США) та директор Інституту екологічної дипломатії і безпеки Центру політичних досліджень імені Джеймса Джеффордса цього ж Університету. Він також ад'юнкт-професор в Університеті Брауна (Вотсонський інститут міжнародних досліджень) та викладач Університету миру (Коста-Ріка) запрошений Організацією Об'єднаних Націй.
Професор Салем отримав докторську ступінь в Массачусетському технологічному інституті (MIT), МНС у галузі екологічного права та політики в Єльському університеті, та ступінь бакалавра з хімії в Університеті імені Тафтса (диплом з відзнакою).