Велика сімка не завжди приділяє багато часу гарячим точкам планети. Під час саміту в Біарріці тільки один сеанс переговорів був присвячений регіональним кризам, що мають системні геополітичні наслідки. До переліку потрапили Україна, Сирія, Іран та Гонконг. Іран як центр дестабілізації нафтового ринку, Гонконг як рух супроти деспотії Пекіна, Сирія та Україна через тривалі воєнні конфлікти.
Попри бажання Трампа, Російську Федерацію не посадили за стіл переговорів у Біарріці. Велика сімка працює за принципом консенсусу, і навіть якщо Сполучені Штати мають у структурі великий вплив, досить однієї незгідної держави, щоб проект не відбувся. Цього року принципово проти відновлення російського членства виступили три учасники: Німеччина, Канада та Велика Британія. Франція висловила нюансовану позицію. Емманюель Макрон зазначив, що станом на сьогодні Росію рано повертати до складу Великої сімки, проте якщо Москва продемонструє «відчутні зрушення» у врегулюванні «української кризи», то про це можна буде говорити.
Читайте також: DIE WELT: Росія як подразник у Великій сімці, уперта Данія
«Відчутні зрушення» замість скасування причин, у зв’язку з якими санкції було проголошено. Зміна нюансів у французькому дискурсі підказує, що Велика сімка згодом може повторити долю Ради Європи. Оскільки Москва не збирається повертати Україні Крим, — а саме через анексію півострова вона потрапила під санкції, — західні столиці шукають і знаходять нові формули взаємодії з Кремлем, що дали б можливість і «продемонструвати прогрес», і не зосереджуватися на долі захопленого півострова.
Однією з таких компромісних схем є «формула Штайнмайєра», колишнього міністра закордонних справ Німеччини, який брав активну участь у переговорах за «нормандським форматом», щодо долі окупованого Донбасу. Керівник російського МЗС Сєрґєй Лавров уже повідомив, що саме цей проект є передумовою нової зустрічі лідерів України, Росії, Франції та Німеччини, яку Емманюель Макрон сподівається організувати вже у вересні.
Якщо коротко, то йдеться про встановлення конституційної автономії для окупованих територій за умови відведення українських військ. Донбас по факту ніби відновлює державну належність до України, а по суті залишається ресурсом російського впливу та механізмом для дестабілізації Києва. Західним лідерам це допомогло б розповісти своїм виборцям історію успіху, а також відновити повнокровну співпрацю з Москвою, адже «зрушення» відбулися. Те, що Донбас за такою формулою відіграє роль троянського коня, який загальмує розвиток цілої України та паралізує її рух на Захід, розуміють у Києві, але не факт, що беруть до уваги на Заході. І не візьмуть, якщо Україна чітко не оголосить свою позицію.
Є вагомі причини припускати, що французьку позицію стосовно долі окупованого Донбасу систематизовано в недавній публікації директора Інституту стратегічних досліджень (IRSEM) при Міністерстві оборони Франції Жана-Батиста Жанжена Вільмера на сайті The Washington Quarterly. «Формула миру», що її пропонує автор, багато в чому перегукується з «формулою Штайнмайєра». Базується вона на суперечливому твердженні, нібито Росія сьогодні «шукає вихід із глухого кута на Донбасі», тож їй треба в цьому допомогти. Насправді Москва не лише нічого не робить для припинення кровопролиття, а й, навпаки, заохочує подальші обстріли, у яких об’єктивно зацікавлена: що довше зберігатиметься дестабілізація в Україні, то менше шансів, що Києву вдасться втілити в життя свої євроатлантичні проекти.
Найчіткіше про повну бездіяльність Росії в пошуках миру на Донбасі висловився на саміті Великої сімки Дональд Туск, голова Ради Європейського Союзу: «Причини, з огляду на які Росію було виключено, не змінилися. Навіть додалися нові… Коли її запросили до Великої сімки, виходили зі сподівань, що вона стане правовою державою. Хто нині може серйозно стверджувати, що РФ іде саме таким шляхом?».
Читайте також: Die Welt: Відхід Меркель може розірвати Європу
На заперечення намірам Трампа залучити Москву до участі в наступному саміті Великої Сімки, що відбудеться в Сполучених Штатах, Дональд Туск запропонував запросити в статусі гості Україну. «Побачимо», — невизначено відповів президент США й побідкався, що між учасниками елітного клубу високорозвинених країн немає згоди.
Цього разу на урочистій вечері з нагоди відкриття роботи Великої сімки обійшлося без Путіна. Проте ніщо не гарантує, що через рік захід збереже той самий склад учасників. У Біарріці було вирішено «посилити діалог та координацію у справах актуальних криз» із РФ. Це означає, що господарю Кремля по факту відкрито хвіртку. В обмін на повну бездіяльність та жодного навіть найменшого жесту доброї волі з його боку.
Читайте також: Діалог Макрона і Путіна: крок вперед і два назад
Що станеться, якщо Путін таки зважиться зімітувати «зрушення»? Випустить кількох політичних в’язнів, наприклад. Чи вважатиметься це активом до винагород на міжнародній арені? Така небезпека цілком реальна. Київ мусить на неї зважати в перспективі ймовірної вересневої зустрічі з Меркель, Макроном та господарем Кремля.