Тайванський щит демократії: китайська загроза, стратегія захисту й виробництво чипів

Вигідне географічне та стратегічне розташування й ключова роль у секторі новітніх технологій, зокрема виробництві напівпровідників (чипів), відносять утримання незалежності Тайваню (Китайська Республіка — КР) від Китаю на рівень життєвих інтересів США та їхніх союзників. Як наслідок можливий збройний конфлікт між Тайванем і КНР може швидко перерости в міжнародний.

За оцінкою вашингтонського дослідницького центру Pew Research, 70 % населення КР вважають себе тайванцями, а не китайцями, а серед громадян КР віком до 35 років ця частка становить 85 %. У 2024 році на президентських і парламентських виборах там утретє поспіль перемогла демократична прогресивна партія, яка виступає за незалежність.

Китайська загроза

Пекін, який вважає Тайвань своєю «бунтівною провінцією», хворобливо реагує на останні події на острові військовими навчаннями як «попередження» щодо можливого оголошення незалежності. Чергові масштабні навчання за участі армії, авіації, флоту й ракетних військ Національно-визвольної армії Китаю (НВАК) почалися 1 квітня 2025 року, після того як президент КР Лай Чін Те назвав Китай «іноземною ворожою силою». Цього разу китайський флот у складі 15 кораблів на чолі з авіаносцем Shandong висунувся в район Тайваню й у взаємодії із 45 бойовими літаками проводив навчання.

З огляду на розвиток ситуації польський експерт Міхал Богуш виділив шість сценаріїв, за якими КНР може вдатися до «повернення» Тайваню в тій або іншій формі. У скороченому форматі вони такі:

1. Повітряно-морська блокада острова, щоб примусити як Тайбей, так і Вашингтон до політичних та економічних поступок. У такий спосіб у заручниках Пекіна можуть опинитися тайванські високотехнологічні компанії — виробники чипів і глобальна економіка з перспективою обмеження або регламентації економічних відносин острівної країни.
2. Тактика салямі — поступового захоплення окремих навколишніх островів, що контролює КР (архіпелаг Пратас або острів Кінмень). Це дасть змогу Пекіну оцінити реакцію Тайбея і Вашингтона й у випадку нерішучості діяти далі. Такий сценарій матиме менше ризиків переростання в повномасштабний конфлікт світового рівня.
3. Швидке вторгнення з масованими ракетно-бомбовими ударами й висадкою десанту, коли армія оборонців уже буде не здатна чинити спротив. Пекін може розраховувати, що поставить Вашингтон перед фактом і розумінням труднощів потенційного силового відбиття острова й війни з КНР. І змусить США погодитися з новою реальністю.
4. Повномасштабна війна. Якщо в Пекіні дійдуть висновку, що війни із США та їхніми союзниками уникнути не можна, Китай може несподівано завдати ударів по Тайваню й силах США та союзників в регіоні — від Японії до острова Гуам й острова Дієго-Гарсія. Можливі спроби Китаю дестабілізувати ситуацію на кордоні США з Мексикою.
5. Внутрішня дестабілізація. Ризик безпосередньої конфронтації може спонукати Пекін до спроб внутрішньої дестабілізації Тайваню й диверсій за участі місцевих прибічників возз’єднання з КНР і диверсантів з материкового Китаю.
6. Гібридний сценарій — вважають найбільш вірогідним — має поєднувати в собі елементи зазначених. Економічна блокада сприятиме внутрішній дестабілізації, а та своєю чергою — послабленню обороноздатності тощо. В усіх сценаріях вторгнення використають п’яту колону, зокрема, для того, щоб дати КНР формальний привід вторгнутися «для стабілізації ситуації».

Поряд з масованими військовими провокаціями китайська сторона останнім часом активно практикує навмисне пошкодження підводної критичної інфраструктури — передусім кабелів навколо острова. Експерти розцінюють це як складник підготовки блокади Тайваню, адже на підводні кабелі сьогодні припадає до 95 % інтернет-трафіку й енергетичних комунікацій.

За повідомленням ресурсу South China Morning Post, у Китаї запатентували кілька десятків приладів для перерізання підводних кабелів. Останнім винаходом у цій сфері стало створення в січні 2025 року компактного глибоководного різака для дистанційного перерізання броньованих підводних кабелів на глибинах до 4000 метрів. Поряд з активним розвитком у КНР глибоководної спеціальної техніки це становить особливу небезпеку, зокрема, для США.

Також привертає до себе увагу викриття в січні 2025 року американським супутником нового китайського 45-метрового безпілотного підводного човна, який побудували на суднобудівному заводі в Гуанчжоу — Guangzhou Shipyard International (GSI) — в умовах таємності. Його призначенням можуть бути спеціальні місії, розвідка, мінування, диверсії на підводних кабелях тощо.

Сумарна водотоннажність десантних сил ВМС НВАК становить приблизно 400 тисяч тонн. Йдеться про 8 десантних кораблів-доків типу 071, 3 універсальні десантні кораблі (УДК) типу 075, 32 великі десантні кораблі, до 50 малих десантних кораблів (МДК), 6 МДК на повітряній подушці типу «Зубр» і до 15 типу «Yui».

Поряд зі збільшенням численності залучених у навчаннях сил і засобів триває активне поповнення ВМС НВАК новими десантними кораблями. Серед останніх — 49000-тонний авіаносний УДК Sіchuan — перший корабель нового покоління Типу 076, oснащений електромагнітнoю катапультoю для запуску реактивних дрoнів.

Потужний резерв для перевезення морем сил морського десанту для ВМС НВАК — цивільні пороми, ідеально пристосовані для транспортування й швидкого завантаження / розвантаження своїм ходом колісної та гусеничної техніки. За оцінкою американського експерта Тома Шугарта з аналітичного осередку Center for a New American Security, китайські судновласники володіють поромами загальною водотоннажністю приблизно 3,7 мільйона тонн.

Отже, Китай має все потрібне для підготовки масштабного десанту на острів: і потрібну кількість військ, і засоби доставлення.

Вузьким місцем для висадки класичного морського десанту до останнього часу вважали складний рельєф тайванського узбережжя, на якому є лише п’ять придатних для цього ділянок на пляжах. Усі вони напевно заздалегідь укріплені й заміновані. Але китайські конструктори, здається, знайшли технічне розв’язання питання, докорінно змінивши цей постулат. Ідеться про створення спеціальних барж-гібридів із висувними апарелями, які дадуть змогу висаджувати морські десанти в раніше непридатних для цього місцях, що напевно ускладнить організацію оборони острова.

Будівництво одразу п’яти таких барж зафіксували в січні 2025 року на суднобудівному заводі GSI. За оцінкою британського експерта Х. Саттона (ресурс Naval News), вони призначені для забезпечення швидкого перекидання з інших суден на берег важкої техніки.

Особливість конструкції цих платформ — це наявність у носовій частині висувної телескопічної апарелі («міст Бейлі») довжиною понад 120 метрів, а також висувних опор для забезпечення стабільності. Після розкладання й фіксації апарелі палубою баржі може вільно рухатися гусенична та колісна техніка. Остання завантажується через кормову частину баржі з транспортних суден (поромів).

Баржі можуть поєднуватися між собою і створювати міцний та стабільний штучний причал потрібної довжини для забезпечення висадки десанту, його логістичного забезпечення та/або його евакуації в разі потреби без необхідності захоплення для цього добре укріплених звичайних морських портів.

Оборона Тайваню

За оцінкою американського осередку Center for Strategic and International Studies (CSIS), не можна виключати, що вторгнення на острів може відбутися й 2026 року. Сі Цзіньпін вимагає від військовиків НВАК готовності зайняти Тайвань до 2027-го. А деякі менш оптимістичні американські експерти, як-oт екскoнсультант Пентагoна Рубен Ф. Джoнсoн, вважають, щo втoргнення мoже вiдбутися вже через шість місяців, а Вашингтoн абo не встигне, абo не пoбажає втручатися в конфлікт.

Зі свого боку Тайбей також готується до цього й відпрацьовує власну стратегію захисту. Зокрема, 18 березня Міністерство оборони КР повідомило про плани проведення 9–18 липня 2025 року в межах щорічних військових навчань Han Kuang 41 симуляції «китайського вторгнення 2027 року». Ці навчання передбачають три етапи: військова гра високого рівня (лютий), комп’ютерне моделювання (квітень) і бойові стрільби (липень).

Міністр оборони КР Веллінгтон Ку заявив про «кілька ключових ознак раннього попередження, за якими ми маємо стежити». Він також попередив, що ВМС НВАК здатні переходити з похідного режиму в бойовий набагато швидше, ніж вважали. Про це свідчить аналіз китайських навчань навколо острова.

Китайці відпрацьовують етапи вторгнення, подолання десантними кораблями Тайванської протоки, бойове розгортання, упровадження повітряно-морської блокади острова, завдання ракетно-бомбових та артилерійських ударів по центрах тайванського опору й висадку десантів.

Військово-політичне керівництво КР постійно докладає зусиль для забезпечення національної безпеки країни, оскільки це зумовлює потреба її виживання.

Маловідомий факт: КР таємно розробляла власну ядерну зброю і ракети-носії. Йшлося про створення перспективної зброї стримання, яка мала тримати на прицілі основні військово-промислові центри материкового Китаю. Проте в 1975–1976 роках на вимогу (і під гарантії) США Тайбею довелося згорнути ядерну програму. З тих часів на острові залишилася лише АЕС Цзіньшань, яку ввели в експлуатацію 1978-го.

Після виводу 1977 року з острова американських військ Тайвань активно розвиває власні конвенціональні оборонні розробки. Натомість більшість ракетного озброєння, надводних бойових кораблів, бронетанкової техніки й боєприпасів країна закуповує в США (винищувачі F-16, ЗРК Patriot, танки Abrams, РСЗВ HIMARS, 155-міліметрові гаубиці) і Європі (винищувачі Mirage 2000-5, ЗРК NASAMS, фрегати, артилерія тощо).

Економіка КР займає 21 місце серед розвинених країн світу, що дає змогу Тайбею інвестувати в оборону й власне виробництво високотехнологічного озброєння та військової техніки (ОВТ) значні кошти. Важливий і якісно новий елемент забезпечення обороноздатності КР — власне серійне будівництво сучасних бойових кораблів та літаків.

Провідна тайванська суднобудівна корпорація Taiwan International Shipbuilding Corporation (TISC) побудувала перший надводний безекіпажний бойовий катер (БЕК) тримаранної конструкції Endeavor Manta. Він має довжину 8,6 метра, ширину 3,7 метра й водотоннажність до 5 тонн, корпус виготовлений із армованого склопластику. Корисне навантаження — понад 1 тонну, швидкість — 35 вузлів.

Дрон може нести дві легкі торпеди й потужний фугасний заряд у носовій частині корпусу для використання в режимі дрона-камікадзе. Завдяки впровадженню елементів штучного інтелекту спрощено дистанційне управління платформою в різних умовах, зокрема у складі рою (до 50 дронів одночасно). А закладені алгоритми управління дають змогу дронові у випадку втрати управління самостійно повернутися до бази в автономному режимі або — залежно від завдання — виконувати бойову місію далі.

Розробники проєкту Endeavor Manta ретельно вивчали й враховували досвід створення та ефективного бойового використання на Чорному морі українських морських дронів. Багато уваги приділили простоті конструкції, зменшенню помітності, маневровості, мобільності й швидкості розгортання БЕКів із портів, кораблів, суден або навіть з пляжів на ділянках висадки ворожих десантів.

Інша тайванська компанія Lung Teh Shipbuilding (LTS) з березня 2024 року також розробляє ударні безпілотні катери, призначені для протидії кораблям ВМС НВАК при спробі вторгнення на острів. Вони матимуть дальність управління до 70 кілометрів, їх озброюють крилатими ракетами, а також засобами РЕБ. Початок серійного виробництва — 2026 рік, планують побудувати до 200 одиниць.

Натомість, як свідчить досвід війни в Україні, успішне відбиття агресії переважального противника залежатиме від рішучості населення захищати свою країну. На думку Чена Ксі, одного з кількасот тайванських добровольців, що з 2022 року воюють у складі Іноземного легіону Сил оборони України, масова свідомість населення Тайваню все ще вимагає розуміння серйозності небезпеки, яку становить потенціальна агресія КНР. Це особливо важливо на тлі масованого впливу на населення китайської пропаганди.

Також, на думку Чена, тайванській армії бракує підготовленої піхоти. Теоретично країна має 2,5 мільйона резервістів, але не вистачає підготовлених інструкторів та озброєння. Тому реально армія налічує не більше 200 тисяч боєздатних бійців. Для порівняння НВАК має до 2,5 мільйона солдатів та офіцерів.

Зрештою, майбутнє острова залежить від рішення США брати участь у конфлікті. Однак поки економіка КНР залежить від заводів, що працюють на Тайвані, ризик вторгнення видається дуже малоймовірним. В експертному середовищі це має назву «Кремнієвого щита» (Silicon Shield).

Міць «Кремнієвого щита»

Суть «Кремнієвого щита» — це значна залежність Китаю від Тайваню, що з погляду захисту острова від китайського вторгнення — критичний фактор. Фізичне знищення у випадку агресії КНР тайванських заводів з виробництва чипів може призвести до кризи не лише в американській, а й у китайській і світовій економіці.

Ідея «Кремнієвого щита» нагадує відому концепцією взаємного знищення часів холодної війни (mutual assured destruction, MAD), пов’язану з наслідками обміну ядерними ударами. У випадку конфлікту за Тайвань постраждають буквально всі, бо втратять доступ до чипів. І не матиме значення, хто саме знищить тайванські заводи: китайці, американці чи самі тайванці.

Війна за Тайвань може коштувати світовій економіці понад 10 трильйонів доларів. Тому, підкреслює член правління головного тайванського виробника чипів — компанії Taiwan Semiconductor Manufacturing Company (TSMC) Марк Лю, усі зацікавлені в безперебійному постачанні сторони мають дбати прo мир і безпеку в Тайванській протоці.

TSMC, яка сьогодні відповідає за 55 % світового контрактного виробництва найбільш технологічно просунутих чипів, також ухвалила рішення про розширення власної діяльності за кордоном. Кілька тайванських заводів, що виробляють дешеві чипи великих розмірів, уже працюють у США, Японії та Китаї.

Розбудова потужностей з виробництва чипів у Північній Америці та Європі покликана посилити економічну стійкість Заходу на випадок можливої втрати потужностей на Тайвані. Останні інвестиції TSMC у Глобальну Північ (Аризона в США, Кумамото в Японії та Дрезден у Німеччині) можна вважати й розширенням впливу самого Тайваню. Саме через це в Брюсселі розраховують, що до 2030 року 20 % глобального виробництва напівпровідників припадатиме на Європу. Ці інвестиції узгоджують зі стратегічними інтересами США та союзників, що підвищує стійкість ланцюжка постачання й, відповідно, гарантує безпеку Тайваню.

TSMC володіє 50 % машин ASML, які існують, і виготовляє на них 60 % передових мікросхем у світі. Ідеться про наявність у цієї компанії приблизно 100 машин проти 30 в Samsung і 20 в Intel. А коли 2018 року Китай намагався придбати першу таку машину з функцією EUV, США заблокували це замовлення. Для Пекіну відсутність можливості виробляти чипи в лінійці 10-7-5-3-2 нм або імпортувати машини з функцією EUV залишається величезною проблемою, але альтернативи EUV технології ASML не існує.

Для усунення вразливих місць, пов’язаних з роллю Тайваню в ланцюжку постачання, США почали відновлення вітчизняних потужностей з виробництва мікросхем, зменшуючи ризики надмірної залежності від одного постачальника. Вашингтон розширив масштабні безпекові санкції щодо експорту передових американських напівпровідникових технологій китайським компаніям і військовим організаціям. Це передбачає, зокрема, перенесення на територію США виробництва чипів.

3 березня 2025 року TSMC у присутності президента США Дональда Трампа оголосила в Білому домі про рішення масово інвестувати в Сполучені Штати. За словами виконавчого директора TSMC Сі Вея, інвестиція означатиме збільшення присутності компанії в США вартістю 65 мільярдів доларів на додаткові 100 мільярдів. Ідеться про будівництво в штаті Аризона нових виробничих потужностей з найсучаснішими технологічними вузлами, зокрема двох передових заводів і науково-дослідного центру. Перший завод має розпочати роботу вже 2025 року й вироблятиме чипи 3 і 4 нм.

Для TSMC ця угода означає можливість уникнути великих мит, які наклав Трамп на світову індустрію чипів, а для США — можливий розвиток найважливіших технологій. Щоправда, відтворити ефективну тайванську напівпровідникову екосистему деінде буде і складно, і дуже дорого. Тому, поки нові заводи не запрацюють, у виробництві сучасних чипів світ значною мірою покладатиметься на Тайвань.

Утім, запропоноване розширення TSMC в Аризоні поки що не становить очевидного компромісу для соціально-економічних і політичних витрат Тайваню й, звичайно, не містить жодних гарантій безпеки для нього. Тому тайванська опозиція вже піддає критиці рішення TSMC про додаткові інвестиції в США.

По-перше, це зробили під тиском Трампа, а по-друге — в обхід прийнятої в таких випадках практики консультацій з урядом. Офіційний Тайбей залишився осторонь і президенту КР Лай Чін Те довелося вже заднім числом пояснювати громадянам політику TSMC. І по-третє, існують побоювання, що перенесення виробництва найбільш технологічно просунутих напівпровідників до США може послабити ефективність «Кремнієвого щита», збільшити ризики для КР і підштовхнути Пекін до вторгнення.

Водночас Трамп у притаманній йому манері ведення «переговорів» погрожує тарифами й іншими штрафними заходами та примушує TSMC створити спільне підприємство з її американським конкурентом — компанією Intel, що ставить її в украй невигідне становище. Intel значно поступається TSMC, має проблеми з виробництвом і на початку 2025 року навіть скасувала деякі програми в Європі.

За оцінкою тайванського опозиційного законодавця Ко Джу-Чуна (партія Гоміньдан), що більше чипів TSMC вироблятиме в США, то меншим буде геополітичне значення Тайваню. А Вашингтон матиме менше стимулів допомагати йому в майбутньому. Сьогодні виробництво чипів дає до 15 % ВВП Тайваню й «Кремнієвий щит» об’єктивно залишається важливим важелем, що спонукає світ допомагати утримувати острів і контролювати глобально важливі ланцюжки постачання чипів.

Зі свого боку у Пекіні уважно стежать за тим, що відбувається на Тайвані й навколо нього. Наприклад, китайський експерт, старший полковник НВАК у відставці Чжоу Бо в інтерв’ю The Guardian заявив, що Дональд Трамп шкодить репутації США «більше, ніж усі його попередники разом узяті». А шкода, які завдав іміджу США своїми діями Трамп, може змусити тайванців переглянути своє ставлення до Пекіна, що «…створює для Китаю нові можливості щодо Тайваню».

Додамо, що Трамп ще 2024 року заявляв, що Тайвань має «заплатити США за допомогу, щоб захистити себе». І oсь сьогодні офіційному Тайбею вже доводиться шукати варіанти, як заслужити прихильність адміністрації Трампа й закупівлю в США додаткової зброї на 7–10 мільярдів доларів.

А Елбридж Колбі, заступник міністра оборони США з питань політики, 4 березня 2025 року під час слухань у Сенаті заявив, що Тайвань — це не «екзистенціальний інтерес» для Сполучених Штатів і що він має витрачати на оборону 10 % свого ВВП (а не 2,5 %).

Пекін, який контролює більшість світових запасів рідкісноземельних металів, потрібних для виробництва чипів, активно намагається усунути ефект «Кремнієвого щита», зокрема інвестуючи значні кошти в розвиток власної високотехнологічної напівпровідникової промисловості. Ідеться про досягнення технологічної незалежності й важливого фактору перегонів озброєнь. Але цьому заважає Вашингтон, який контролює технології виробництва мікропроцесорів і не дозволяє Пекіну мінімізувати залежність від тайванських заводів. Мета цього — завадити китайцям у створенні перспективних озброєнь, які могли б дати КНР перевагу над США.

До того ж Білий дім у своїх заявах притримується пoлітики стратегічної двозначності: ані Китай, ані Тайвань не мають знати, чи втручатимуться США у випадку війни між ними. Однак Пекін керується власною авторитарною логікою, де цінується лише влада заради неї самої. Тож, за певних умов, у нього може виникнути спокуса знищити напівпровідниковий сектор Тайваню або ризикнути війною в Тихому океані. Для такої заідеологізованої формації, як КПК, переконаної в неминучості зіткнення із Заходом і, ба більше, загибелі останнього, катастрофічні наслідки такого кроку можуть здатися навіть привабливими.

Своєю чергою такий сценарій на тлі відверто руйнівної політики Трампа дасть Москві шанс зробити ще одну спробу змінити статус-кво в Європі, посилити тиск на Україну або влаштувати перевірку стійкості НАТО навколо країн Балтії або Польщі. Кремль напевно скористається будь-яким погіршенням ситуації в Східній Азії з відволіканням туди уваги США, щоб розширити власний вплив або територію.

Але його простір для маневру й цілі залежатимуть від розвитку подій в Індо-Тихоокеанському регіоні та стану системи колективної безпеки в Європі. І тут напевно не останню роль відіграє Україна, стійкість якої суттєво скорочує військовий потенціал агресора. А надалі вона потенційно може долучитись і до зміцнення «Кремнієвого щита», запропонувавши TSMC власне постачання рідкісноземельних металів.

Насамкінець Москва і Пекін вже давно координують свої дії на міжнародній арені. І основні рішення в цьому неформальному союзі ухвалює Піднебесна, яка точно не примушуватиме Кремль припинити війну проти України. Тим паче китайські солдати воюють на боці агресора й навіть потрапляють у полон. Тому сподівання Трампа на роз’єднання цих авторитарних союзників поки що видаються ілюзорними.