Генеалогія (від грец. γενεαλογία) — допоміжна історична наука, що вивчає родинні зв’язки між людьми на основі наявних між ними кревних зв’язків і далекої спорідненості. Предметом вивчення генеалогії є окремі родини та роди, їхнє походження, історія, а також стосунки й доля окремих членів родини (Вікіпедія).
Пошуки, звідки ми взялися і яка була історія наших предків, для кожного з нас є дедуктивною інтригою, котру треба розгадати. Останніми роками завдяки застосуванню цифрових технологій і поширенню інтернету, а також завдяки прогресу в дослідженні ДНК генеалогічні пошуки стали гігантським бізнесом із мільярдним оборотом. Відтворення родоводу зусиллями професійного генеалога коштує $1–20 тис. Мільйони людей у всьому світі замовляють послуги генеалогічних служб. З’ясування родинної історії, надто в Північній Америці, стало хобі номер один.
В американському штаті Юта міститься осередок найбільшої та найдавнішої генеалогічної організації у світі FamilySearch («Родинний пошук»), її заснувала Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, загальновідома як церква мормонів. FamilySearch від кінця XIX століття збирає та архівує гігантську кількість документів, мікрофільмів і цифрових записів у понад 4,5 тис. центрів родинної історії в 70 країнах світу. Завдання цієї організації — допомогти всім охочим з’ясувати історію своїх родин. У випадку церкви мормонів за таким величезним проектом, що містить дані про майже мільярд осіб, стоїть не прагнення мати зиск, а релігійне вчення. Мормони проголошують можливість спасіння всіх охрещених, байдуже, належали вони коли-небудь до їхньої громади чи ні. Задля допомоги в спасінні збирають копії всіх записів і реєстрів про народження та смерть жителів усієї планети.
Мормони вважають, що після смерті ми матимемо змогу зустрітися зі своїми предками, але передусім слід знати, ким вони були. Тож не варто дивуватися, що вірні церкви мормонів створили компанію Ancestry.com, яка вважається найкращою платною генеалогічною службою з величезною базою інформації та досконалим програмним забезпеченням. Пошук предків — завдання, яке потребує відданості й терпіння. Інформація часто записана різними мовами в країнах, кордони яких змінювалися. Багато даних знищено під час війн, конфліктів і в результаті культурних відмінностей запису архівних особистих даних. Інформація найкращих генеалогічних служб спирається на джерела з усього світу, вони залучають державні, парафіяльні, військові, поліційні, імміграційні та інші архіви.
Живою лабораторією генеалогічних і водночас генетичних досліджень є Ісландія. На острові живе заледве 332 тис. осіб, що є нащадками нечисленних кланів кельтів та вікінгів, які заселили ту землю на початку IX століття. Хоча, якщо подивитись, усі ісландці споріднені, інколи дуже близько. Вже понад тисячу років в «Islendingabok» («Книзі ісландців») провадять генеалогічний запис чергових поколінь жителів острова. Він такий докладний, що створена 1997-го інтернетна версія «Islendingabok» охоплює дані 95% ісландців, які жили на острові від 1650 року.
Новим методом генеалогічних досліджень стала генеалогічна генетика, що спирається на вивчення ДНК. Цей метод допоможе знайти тих невідомих кровних родичів, які теж підпадали під генетичні дослідження й оприлюднили свої результати. Застосовуючи його, напевне, можна було б з’ясувати кровну спорідненість решти 5% ісландців, якби на те була їхня воля, але поки що точність 95% цілком їх задовольняє.
Усупереч рекламованому гаслу Ancestry.com «Відкрий, що робить тебе унікальним», що глибше ми занурюємось у нашу родинну історію, то менш унікальними стаємо. Коли Карі Стефанссон, творець онлайн-версії «Islendingabok», вирішив знайти потомків одного зі своїх прапрадідів, народженого 1829 року, виявилося, що він має 2,4 тис. живих родичів, серед яких були і його співробітники та знайомі.
Читайте також: В Україні запрацювала генеалогічна онлайн-база XVII-XX століть
Ми ненастанно шукаємо своє коріння, своїх предків і сьогодні завдяки генетичній генеалогії занурюємося дедалі глибше в минуле й знаходимо дедалі більше людей, споріднених із нами.
Скільки несподіванок чекає нас на шляху? Серед предків ми бачимо людей, якими можна пишатися, але й таких, яким не подали б руки. Якщо відступити в минуле ще далі, то, оскільки поділ спільної для нас ДНК відбувається в геометричній прогресії, у десятому поколінні ми повинні були б мати тисячу предків, у двадцятому — мільйон, а в тридцятому — мільярд, проте… стільки людей тоді на світі не жило. Звідси висновок, що одна людина може бути предком іншої людини кількадесятьма різними шляхами. Усвідомлення, що відтинок ДНК пережив і витримав таку силу подій в історії, сприяє тому, що предки стають трохи ближчими до нас і дуже реальними: зрештою, вони всякчас живуть у нас, а ми живемо ними.
Який звідси висновок? Усі ми сестри й брати, але ж це так банально! То, може, вже краще «Відкрити, що робить тебе унікальним»? Це завдання для кожного з нас, зрештою, не тільки ДНК визначає, ким ми є і ким можемо бути.