Ритуали ретельного миття рук і тіла, без яких не можна вийти на вулицю. Вискубування волосся годинами аж до утворення залисин. Неконтрольоване бажання перераховувати певні речі. Постійний примус контролювати електронні пристрої. Нав’язливе прагнення симетрії. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) може виявлятися по-різному, але в усіх його випадках постраждалі зазнають величезних мук і часто соромляться своєї ірраціональної поведінки. Проте через пандемію коронавірусної хвороби часте миття й дезінфекція рук сьогодні перебувають у переліку найважливіших гігієнічних порад. Але для людей, які страждають від ОКР і яким доводилося часто мити руки й до пандемії, нинішній час став справжнім випробуванням. Окрім депресії та тривожних розладів, ОКР є одним з найпоширеніших психіатричних захворювань. На нього в усьому світі хворіють від 1% до 3% населення. Як і шизофренія, він однаково поширений у всіх культурах.
Але що вважають розладом? Кожного, хто миє руки по 20 разів на день, не можна назвати постраждалим, зважаючи на поточну ситуацію. Однак якщо на миття рук людина витрачає понад годину часу на день, а також має труднощі з повсякденним життям і побутом, слід говорити про патологічну поведінку й психіатричний розлад. Окрім компульсивного миття, такі люди також часто страждають від нав’язливого бажання виконувати певні дії. Вони можуть годину чекати біля конфорки плити, поки вона повністю охолоне. Постійно запізнюються, бо по кілька разів повертаються додому, щоб упевнитися, що вимкнули світло чи побутову техніку. Іноді вони мають щоразу, перш ніж завести машину, заповзти під неї й переконатися, що там ніхто не лежить. Якщо людина перед виходом з дому ретельно перевіряє, чи зачинені всі двері та вікна, чи вимкнена плита й праска, — це нормально. Але якщо вона починає не довіряти власному сприйняттю й повертається до плити знову й знову, щоб укотре перевірити, що пристрій справді холодний, — це вже явно примус і внутрішній тиск, який відчувають пацієнти.
Читайте також: Хаотичне щеплення
До того ж люди, які страждають від ОКР, часто підозрілі, обирають усамітнений спосіб життя, мають обмежену кількість соціальних контактів і власні стратегії приховування хвороби. Саме тому цей розлад фахівці іноді називають «таємною хворобою». На відміну від людей з манією переслідування, які втрачають зв’язок з реальністю та справді вірять у те, що їх, наприклад, постійно переслідують співробітники служби безпеки, люди з обсесивно-компульсивним розладом повністю усвідомлюють абсурдність своїх дій. Експерти зауважують, що в середньому вони потребують від семи до десяти років, перш ніж звернутися за допомогою. Причинами зазвичай є депресія, виснаження та втома як наслідок ОКР, який часто перетікає в хронічну форму. «Цікаво відзначити, що такі пацієнти іноді вперше контактують не з психіатром, а з дерматологом, оскільки часто гризуть нігті або пошкоджують шкіру внаслідок надмірного миття рук або тіла», — зазначив доктор Удо Польцер, головний лікар клініки загальної психіатрії з міста Штадтрода, що на сході Німеччини.
Суть цієї хвороби полягає в переважно одночасній появі нав’язливих думок і дій, які не піддаються контролю. А якщо постраждалі намагаються їх уникнути, то натомість отримують неприємні фізичні реакції — тремтіння рук, надлишкове потовиділення, пришвидшене серцебиття тощо. На додаток до цього нерідко бувають й афективні реакції, такі як страх чи гнів, які не вщухають, поки не буде здійснено певний обсесивно-компульсивний ритуал. Прикладом нав’язливої думки може бути вже згаданий страх про невимкнені електричні пристрої: «Можливо, я забув вимкнути плиту. На кухні спалахне пожежа, і мій будинок згорить. Моя родина залишиться без даху над головою й буде в небезпеці, а можливо, не тільки моя родина, якщо загоряться й сусідні будинки». Компульсивне миття водночас пов’язане з нав’язливим страхом контакту з речовиною, яку людина суб’єктивно сприймає як небезпечну для життя й таку, що викликає великий дискомфорт та огиду. Ці так звані аверсивні почуття примушують постраждалих годинами мити руки, виконуючи ритуальний процес. Люди по 20 разів беруть мило, ретельно вимивають кожен палець і ніготь, повторюючи це знову й знову. Такі ритуали пояснюють прагненням безпеки та намаганням контролювати свої страхи. Після виконання обов’язкового ритуалу їм справді на короткий час стає краще, аж доки знову почнуть тиснути компульсивні думки. Нерідко такі нав’язливі страхи призводять до поведінки уникнення — коли пацієнти намагаються нічого не торкатися або взагалі не виходити з дому й ні з ким не спілкуватися.
Читайт етакож: Між нормою та хворобою
Постраждалі знають, що їхні страхи та нав’язливі дії перебільшені, безглузді й безпідставні, але вони не можуть їх позбутися. Майже регулярно їх супроводжує велика тривожність і внутрішня напруга. Саме тому в багатьох випадках люди з ОКР також страждають від депресії.
Криза, спричинена коронавірусною інфекцією, примножила ці страхи в багато разів і дала цілком реальне підґрунтя для компульсивного миття. Психіатри побоюються зростання кількості пацієнтів з ОКР і пояснюють це тим, що пандемія — стресова ситуація для всього населення. Тому якщо в когось й існує певна біологічна або генетична схильність до розвитку такого розладу з підвищеною потребою в безпеці та контролі, то коронакриза може швидко його спровокувати. Університетська клініка Еппендорф у Гамбурзі у співпраці з іншими лікарнями навесні 2020 року опитала людей з ОКР, чи вплинула пандемія на їхню компульсивну поведінку і як. Близько 70% пацієнтів повідомили про посилення нав’язливих думок і дій. Науковці також припускають, що не тільки компульсивним пацієнтам, а й багатьом здоровим людям буде важко відмовитися від строгих правил гігієни, навіть коли зникне ризик заразитися. «Коли пандемія вже буде в минулому, напевно, залишиться багато людей, у яких розвинувся обсесивно-компульсивний розлад», — наголосив керівник Німецького товариства обсесивно-компульсивних хвороб (DGZ) Вольф Гартманн. Водночас психіатри повідомляють, що їхні пацієнти сьогодні почуваються зрозумілішими й менше соромляться своїх ритуалів, оскільки ірраціональний страх тепер став реальною небезпекою.
Читайте також: Повертаючись до життя
Обсесивно-компульсивний розлад лікують насамперед когнітивною поведінковою психотерапією. Разом з лікарем пацієнти більше дізнаються про особливості хвороби, її емоційні складники, аналізують ситуації, в яких у них виникають нав’язливі думки та дії й пропрацьовують стратегії та техніки для зменшення компульсивності. У супроводі терапевта пацієнти виконують вправи, у яких їм доводиться протистояти ситуаціям, що провокують компульсивність. Наприклад, натиснути на кнопку в громадському транспорті або торкнутися дверної ручки, а потім провести рукою по обличчю й не вмитися після цього. Такі «блокування» компульсивності виявляються справжнім випробуванням для пацієнтів. Але саме так вони вчаться регулювати свої аверсивні почуття — страх та огиду, — які лежать в основі компульсивності. Головна мета таких вправ — «переписати» в довгостроковій перспективі компульсивну поведінку — на нормальну або зменшити її симптоматику. Також нерідко пацієнтам призначають фармакологічне лікування, щоб позбутися супровідних депресивних симптомів. Як і у випадках з іншими психіатричними розладами, рання діагностика дуже важлива для уникнення хронічного перебігу хвороби.