Ні, Донбас не годує всю країну. Бо ротів в країні значно більше, ніж Донбас мав би змогу прокормити, навіть, якщо б дійсно працював кожної хвилини, особливо тоді, «коли ви там в Києві скачете». Але його величі та апетитів не вистачить і для того, щоб з’їсти весь бюджет, як полюбляють уїдливо прогнозувати диванні експерти. Вибачайте за сарказм, але ці бюджети, в яких з кожної дірки вивалюються борги, недолуге керування та опір оновленню системи, вже не мають регіональних відмінностей. Чи єдиний варіант залатати його, «прикрутивши гайки» найбіднішим? Бажано ж ще й винним – чи то у зраді, чи то у непомірному апетиту до пільг…
В нас тут теж холодно – степові вітри принесли в бліндажі та окопи застуду та кашель, знов до солдатських берців та светрів на ночівлю прибігають миші. «Бо знають, що безкоштовно, за тепло не мають платити!», – жартує Антон. Але тема не смішна. Йому вчора подзвонила дружина Світлана: у їхньої орендованій двокімнатній квартирі в райцентрі Донецької області, де, поки чоловік воює, вона мешкає з двома дітьми, треба тільки за опалення заплатити майже півтори тисячі. За півжовтня, не найхолоднішого місяця! Чого ж чекати в січні? Світлана намагалась оформити субсидію, прочитавши про таку можливість для переселенців у соцмережі. Але власниця квартири, що виїхала до Росії, підписувати офіційний договір оренди відмовилась, побоюючись, що з неї вимагатимуть податок на цей дохід. А без цього – ніяк. Та й «величезна» зарплатня чоловіка, яка разом з АТО-шними, ледь добігає восьми тисяч, мабуть, завелика для отримання пільги. Тому значна частина родинного бюджету піде на «справедливу оплату за споживане». А ще вода, світло, оренда… Вона каже, що ходила питати в компанію- постачальника, чи перерахують їм, чи виправлять ту «системну помилку», як там у телевізорі сказав Гройсман. Але з неї тільки покепкували: ні, ми чітко маємо вказівки про всі коефіцієнти, тому, якщо щось не подобається, маршируйте у свою Горлівку…
Читайте також: Режисери комунального бунту
Вони б, мабуть, залюбки помарширували, бо там вже перетворився на сад мертвих їхній маленький зимовий садочок на лоджії, випестуваний руками доньки, бо вже третій рік не прибрані могили бабусь та дідуся, бо старший син страшенно сумує за юнацькою футбольною командою, з якою він їздив щонеділі на змагання. Зібралися би усією родиною та помарширували: Антон заради такої нагоди, може, навіть причепив би свою медаль, яку зараз соромиться показувати – бо ще не звільнив він своє місто. А поки що- куди ж їм, горлівським АТО-шникам, їхати, на смерть, у підвали до МГБ? Через платіжку за опалення?
Задля цікавості вирішила розібратися, як пояснює, наприклад, ТОВ «Бахмут Енергія» мою казкову платіжку. Не те, щоб розраховувала на знижку, просто справді цікаво: як можна пояснити аж таку велику суму. На сайті компанії, яка, треба віддати належне, опалювала мою квартиру у жовтні так, що навіть кіт почав линяти, подумавши, що вже літо, знайшлося дуже велике за обсягом пояснення. Чи то від нього, чи то від спеки, голова запаморочилась. Щоб з читачами це не трапилось, наведу тільки три положення:
«Опалювальний період у місті Бахмут, згідно Рішення Бахмутської міської ради № 237 від 12.10.2016 р., розпочався 13.10.2016. Тобто, фактична максимальна кількість діб надання послуги з централізованого опалення у жовті 2016 року склала – 19 діб. Отже, коефіцієнт, що враховує відхилення фактичних показників від врахованих у встановлених тарифах на послугу з централізованого опалення ( Кi) у жовтні 2016 року складає К i = 1,70308.
Середня фактична температура зовнішнього повітря у жовтні 2016 року за даними Донецького регіонального центру з гідрометеорології у місті Бахмут склала +2,0оС.
Тобто, станом на початок листопада 2016 року за весь період застосування температурного коефіцієнту ( грудень 2015 р. – жовтень 2016 р.) лише у жовтні 2016 року коефіцієнт має значення вище одиниці».
Чи усім зрозуміло, чому в теплому жовтні найдорожче опалення? Бо в мене з’явилось відчуття, що нас все ж таки «нагріли»… Але як же вчасно жовтень став такий морозний… Свої «шатуни» чи ще якісь «панди» несподівано намалювалися, наприклад, в тихому провінційному Соледарі: «солоні» шахтарі (та здебільше їхні жінки) вийшли на протест. В мене немає параної, височезні тарифи можуть вивести на площу перед міськрадою кого завгодно, але коли в оголошенні великими літерами я бачу «дорогиесоотечественники», «марионеткирежима Порошенко», «онихотятуничтожитьэкономикуДонбасса», якийсь великий «грізлі» починає гризти мене сумнівами. Таки десь тут порився якийсь ведмідь… Але заради справедливості додам, що мітинг, що відбувся, всупереч бажанням декого все ж таки був про тарифи. Бо ж жінки, вони чхати хотіли на усіляких шатунів, коли справа стосується тепла та затишку в домі…
Читайте також: Небезпечні ігри з тарифами
Ще гучніший скандал розігрався серед бахмутських переселенців. Так, я кажу – серед переселенців, що дійсно живуть в місті вже два роки, виховують діток, працюють, не бажаючи повертатися додому, поки там не майорить сине-жовтий стяг. Їм почали масово припиняти соцвиплати, та навіть ту мізерну грошову допомогу, яку держава передбачає для оренди житла. Хоча, як ви розумієте, за ті 400 гривень навіть будку для собаки у селі не орендуєш. Але ж сам факт: згідно з Постановою Кабміна, ці та інші виплати припиняють, коли працівники управління соцзахисту не знаходять переселенця за місце реєстрації. Не важливо, вийшов він до магазину, працює в цей момент чи лікується. Я вже не кажу про страшний гріх – поїхав провідати старих на окуповану територію! І все, немає вдома- немає жодної виплати. Постанова не передбачає жодної процедури скасування такого акту, а працівникам соцзахисту, яких саме для цього в Бахмуті виділено аж 8, треба перевірити десятки тисяч зареєстрованих в місті переселенців. Чи встигають вони це зробити в строк? Чи можуть сумлінно перевірити усіх?
- Мені хліб купували сусіди: я викидала їм гроші в хустинці через віконце. Щоб не пропустити перевірки….
- Ми з дитиною-інвалідом потрапили в лікарню через загострення хвороби. А в наступному місяці не отримали інвалідських грошей. З’ясувалось, що поки ми були у лікарні, прийшла перевірка. Тепер ми будемо чекати на поновлення це декілька місяців…
- Сказали: питайте у прикордонників. Ви виїхали більше ніж на 60 діб. А ми на жодну не виїжджали, в мене мама паралізована, а я при неї…
Більше 100 підписів поставили переселенці під зверненням до Кабміну з проханням скасувати цю постанову, чи хоча б дозволити підтверджувати факт проживання якимось документами: довідкою зі школи чи технікуму, лікарняним чи зверненням керівника на роботі. Вони написали:
«Може в інших областях на місцях перевіряють декілька разів, але в Бахмуті, де переселенців зареєстровано більше 80 тисяч, це ніхто не робить! Не допомагають довідки з роботи чи зі школи, де навчається дитина, довідки з лікарні, де лікувалися у цей момент старі… Виплати, після подачі заяви, нам доведеться чекати від 4 місяців до 6 місяців… Скажіть, що всім нам робити весь цей період, чим годувати дітей , чим платити за орендовані квартири !?
Якщо цряд вважає, що такі перевірки законні, то може пора вже узаконювати офіційно правила життя для переселенців, як для в’язнів – бо вихід за поріг позбавляє тебе права жити»…
Можливо, такі дії все ж таки зекономлять для бюджету мільйони, але ж скільки тих донбасян лишилося – на них багато не спишеш. Особливо, якщо декларації будуть все зростати та гладшати… Треба, мабуть, придумувати щось ще, може, такі закони і для усіх українців, але не чесно наголошуючи: «Все, халява скінчилась, допомога – тільки найбільш нужденним», а одночасно виголошуючи кожного дня все нові і нові групи пільговиків, щоб люди бачили: держава про них піклується! А потім робити з всього цього процедуру на кшталт гри на найбільш спритного…
Вже скоро першій місяць зими, з її безздоріжжям та хурделицями. І в нас вже вдруге намагаються позбавити «пережитку минулого» – старої подряпаної електрички, що є майже єдиним засобам сполучення зі світом для мешканців сіл декількох районів. Бо у тендерах на перевезення людей до них немає не те, що конкуренції , навіть просто бажаючих: ви б бачили ці дороги… На вокзалах Бахмута чи Костянтинівки лякають через гучномовець: через заборгованість за проїзд пільговиків, з грудня відміняється рух електропоїздів. Вже лякали, але листи громадськості змусили відкласти, а міські ради начебто взяли на себе зобов’язання виплачувати за своїх пільговиків. Але щось не так – гучномовець знов почав повторювати, що остання електричка вже на під’їзді. Ніхто вже не помічає провідників, що кладуть гривні у кишеню, «бо життя таке- їм мало платять», ніхто вже не рахує, кому саме та за які особливі заслуги повинен катати на цієї електричці безкоштовно – бо ім’я їм легіон. Немає з цього виходу, каже система – все, приїхали, залізничний тупік…
-А мені не потрібна ця електричка, бо я навіть за грибами не поїду: в наших лісах можна зараз таке знайти, що отрута мухомором може здатися квіточками. Тому нехай нам вже віддають ті пільги грошима: я не поїду, а куплю собі ковбаси. А хтось нехай витрачає на поїздки, якщо це потрібно», – там Михайло Третяк, що мешкає у Бахмуті, по-народному тлумачить монетизацію пільг.
Але система не здається, вона народжуємайже азарт: отримувати хоча б щось безкоштовно, коли в багато чому тебе таки «нагрівають». Ви побори у школах та садках? А ми- багатодітну мати-одиначку, чоловік якою зветься «біологічним» та не вважає за сором не визнавати своїх дітей. Ви – малі зарплати лікарям, а ми – інвалідність за гроші, навіть не боячись наврочити. Ви – великі податки, а ми –«шабашки» та конверти… Мені здається, що система соціальних пільг, які передбачені для допомоги найслабкішим, у тому вигляді, що є зараз, це, насправді, якась системна помилка, що не тільки принижує своєю ницістю, але й не дає можливості нам усім ставати міцнішими. Та часу до відходу останньої електрички все менше…