Сисадміни

Якщо короля грає почет, то президента значною мірою його адміністрація. І хоча ні в Конституції, ні в жодному законі статус цього органу досі не визначений, за впливовістю він може конкурувати з будь-яким інститутом державної влади.

Адміністрацію президента створив Леонід Кравчук для здійснення повноважень глави держави, і за часів його президентства вона виконувала переважно функції канцелярії, а прізвище її керівника Миколи Хоменка, на відміну від його наступників, невідоме широкому загалу. Проте пізніше з’я­су­валося, що канцелярію можна перетворити на значно впливовішу структуру. Це безпосередньо залежить від амбіцій особи, яка її очолює, і вміння перебрати на себе певні функції. З приходом на Банкову Дмитра Табачника навіть жартома почали говорити, що Кучма працює президентом в адміністрації Табачника. За словами деяких нинішніх парламентаріїв, Дмитро Табачник тоді започаткував такий метод взаємодії з депутатським корпусом, як проведення особистих бесід з обранцями на Банковій напередодні ухвалення важливих рішень у парламенті. З кучмівських адміністраторів не менш помітними були Володимир Литвин і Віктор Медведчук. За останнього впливовість АП сягнула апогею.

Віктор Ющенко розпочав каденцію з декларування намірів повернути Адміністрації статус лише допоміжного органу, що виконує канцелярську роботу. І насамперед змінив назву на Секретаріат. Передбачалося, що реорганізована інституція стане потужним експертно-ана­літич­ним центром, який готуватиме для президента програми економічних та соціальних реформ. На роботу в Секретаріат збиралися запросити випускників іноземних ВНЗ і знаних науковців. Але перші керівники Секретаріату президента Олександр Зінченко та Олег Рибачук так і не змогли реалізувати задумане. А з приходом на Банкову Віктора Балоги структура знову включилася в боротьбу за владу, причому тепер битва здебільшого точилася навколо повноважень Кабміну і безпосередньо з керівником уряду. Президентський Секретаріат почали називати другим Кабміном, а численні заступники Балоги з’являлися з коментарями у ЗМІ частіше за самого президента.

Віктор Янукович також почав із реорганізації своєї служби. Крім зміни вивіски, він пообіцяв 20-відсоткове скорочення штату АП і витрат на його утримання. Утім, ще не розпочавши чистки, Янукович уже встиг створити два додаткових комітети: з економічних реформ та антикорупційний, на які покладається виконання тих самих екс­перт­но-аналітичних функцій. На ключові посади призначено досвідчених бюрократів, а керівником – людину, яка під­німалася ка­р’єр­ни­ми сходами безпосередньо в цій будівлі під пильним наглядом видатних адміністраторів Литвина та Медведчука і досконало опанувала відповідні методи роботи. Загалом складається враження, що у стінах Адміністрації Янукович спробував створити власне угруповання ПР із найвідданіших йому регіоналів.

Сергій Льовочкін
Керівник Адміністрації президента

Механізм дії президентської Адміністрації Льовочкіну добре відомий: у 1999 році він прийшов до Леоніда Кучми науковим консультантом, а пішов звідти в ранзі першого помічника президента. Ще раніше був радником губернатора Донеччини Віктора Януковича, тож не дивно, що той, вдруге очоливши Кабмін, прихистив молодого чиновника, призначивши керівником апарату прем’єра. Щоправда, недоброзичливці таку прихильність пояснюють обізнаністю батька Льовочкіна (керував Держдепартаментом з виконання покарань) із темними сторінками біографії Януковича.

Вагу в Партії регіонів Льовочкін наростив досить швидко – зараз є заступником лідера. Має на головного регіонала значний вплив, скрупульозно відфільтровує охочих поспілкуватися з Януковичем, часом провокуючи внутрішні конфлікти. Регіонал Василь Грицак навіть звинувачував Льовочкіна в намаганні узурпувати владу в партії підпорядкувавши більшість обласних організацій, зокрема у столиці, щоб згодом особисто її очолити.

Суперечки із соратниками у Сергія Льовочкіна виникали і з політичних питань, приміром, щодо створення коаліції з БЮТ. Льовочкін належав до «партії війни», що виступала категорично проти, тоді як інше угруповання на чолі з Андрієм Клюєвим узгоджувало проект нової Конституції під широку коаліцію. А з’ясування стосунків із Нестором Шуфричем перетворилися на мордобій – запальному екс-есдекові не сподобався наганяй від Януковича за відсутність у Криму під час перебування там лідера ПР у межах передвиборчої кампанії. Графік поїздок складав Льовочкін, і про візит до Криму лідера Шуфрича не повідомили.

У Партії регіонів новий голова АП разом з Юрієм Бойком має свою групу впливу, яку пов’язують з олігархом Дмитром Фірташем.

Попри внутрішньопартійні конфлікти, які так чи інакше породжує Льовочкін, Янукович цінує його відданість, і призначення головою АП красномовно це підтверджує. Схоже, з переїздом на Банкову стараннями Льовочкіна новий президент стане для багатьох однопартійців практично недосяжним.

Яким адміністратором буде Львочкін, можна судити з його висловлювань на адресу свого попередника Віктора Балоги: «Моє відчуття, що Ющенко реально стає президентом… коли він призначив головою Секретаріату Віктора Балогу, який віддає перевагу жорсткій моделі керування».

Ірина Акімова
Перший заступник голови АП

Економіст-теоретик, міністр економіки тіньового уряду Януковича. До обрання в парламент очолювала аналітичний центр «Бюро економічних та соціальних технологій», Інститут економічних та політичних консультацій, аналітично-дорадчий центр ООН «Блакитна стрічка» (об’єднання міжнародних та українських експертів). Сповідує лібералізм в економіці й виступає, принаймні на словах, за зменшення регуляторної ролі держави. Акімова в ПР представляє групу Ахметова і, вочевидь, призначена для врівноваження впливу голови АП.

В Адміністрації відповідатиме за економічний блок, даватиме експертну оцінку економічним рішенням парламенту та висловлюватиме критичні зауваження на адресу уряду, звісно, якщо його очолить не представник регіоналів. У перший робочий день вже встигла заперечити чутки про входження України до Митного союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю: «Поскольку Таможенный союз прямо противоречит и будет очень сильно осложнять членство Украины в ВТО, то на сегодняшний день, да и на завтрашний, и на послезавтрашний, этот вопрос стоять не может… Украина будет выстраивать свою таможенную политику таким образом, чтобы способствовать по мере возможности вступлению других стран СНГ – не членов ВТО – в Таможенный союз России, Казахстана и Беларуси».

Ганна Герман
Заступник голови АП

Головний зв’язковий Віктора Януковича із медіа з 2004 року. Тоді Герман відкрила, що він, як Африка, зовсім не такий, яким його знають, і намагалася переконати в тому інших. Поступово нарощувала свою впливовість у таборі регіоналів, і зараз коментарі лідера біло-блакитних у ЗМІ з’являються тільки після її редагування, а рядові депутати ходять на ефіри за складеним нею графіком. Обіцяла після перемоги Януковича повернутися в журналістику, проте, схоже, державна служба виявилася спокусливішою.

На новій посаді й далі курируватиме інформаційний напрям і вже особисто зайнялася пошуком прес-секретаря для свого шефа. Збирається працювати з президентом напряму, в обхід свого безпосереднього керівника Сергія Льовочкіна. Загалом своїм призначенням була не дуже задоволена, оскільки, на відміну від Януковича, «любить говорити і зустрічатися з журналістами». Проте навряд чи слід очікувати, що Герман дотримається власної позиції щодо ролі чиновників президентської Адміністрації: «Основним фігурантом у Секретаріаті має бути президент, а решта повинні бути сірими мишками, які тихенько працюють на користь державної справи».

Олег Рафальський
Заступник голови АП – керівник головного управління документального забезпечення

Науковець і досвідчений бюрократ. У 1999 році партія «Демократичний союз», яку він очолював, була в групі підтримки кандидата у президенти Леоніда Кучми. У 2003-му Рафальський перейшов на роботу в Адміністрацію Кучми керівником управління з питань внутрішньої політики.

За другого прем’єрства Януковича (2006–2007 роки) працював заступником керівника його апарату. Двічі безрезультатно намагався потрапити до парламенту – у 2002 році від блоку «Демократична партія – Демократичний союз», у 2006-му – від блоку «НЕ ТАК» Кравчука – Медведчука. Долучився до роботи депутатів як перший заступник керівника апарату фракції Партії регіонів.

В адміністрацію президента Рафальського відправили не випадково – досвідчений чиновник має допомогти відновити колишню міць цієї структури. Можливо, його слова, сказані у 2005 році, стануть пророчими: «Я и по сию пору горжусь, что работал в АП. Это была сильная структура. Многое из того, что сейчас делается в переименованном Секретариате, мне не по душе, что-то там не то… Не стоило так ломать ту систему организации работы, и я уверен, что к той системе еще вернутся».

Станіслав Скубашевський
Заступник голови АП – керівник головного управління з питань регіональної та кадрової політики

Перевірений донецький кадр Януковича, одна із наближених до нього осіб. Колишній комсомолець і партпрацівник, керував апаратом Донецької обладміністрації за губернаторства Януковича. Після підвищення шефа переїхав за ним до Києва й очолив патронатну службу прем’єра. З 2006 року – народний депутат від Партії регіонів. Скубашевського вважають людиною, яка не належить до будь-якого з угруповань у фракції, він особисто відданий лідерові. На новій посаді Януковичу знадобляться не тільки його організаційні здібності й здатність знаходити спільну мову з керівництвом регіонів, а й уміння забезпечити президентові надійний тил. На цю людину Янукович зможе покластися без вагань.

Екс-регіонал Тарас Чорновіл характеризує Скубашевського так: «До Януковича ніхто не близький. Янукович – вовк-одинак. У нього є певна група людей, які від нього персонально нічого не хочуть, які йому нічого не нав’язують, і цих людей він поважатиме. Це такі люди, як Станіслав Скубашевський. Вони на ньому не наживаються, вони на ньому не спекулюють… Ці люди ще можуть до нього зайти, щось йому сказати, і він до цього ставитиметься адекватно».

Юрій Ладний
Заступник голови АП – керівник головного управління державного протоколу і церемоніалу

Кар’єрний дипломат, працював у посольстві України в США, пізніше в протоколі Адміністрації президента Кучми. За часів другого прем’єрства Віктора Януковича вже очолював його протокольну службу. Не полишив його і в скрутну опозиційну пору, понад те, взяв шефство над усією фракцією Партії регіонів як заступник керівника її апарату в парламенті. Можливо, саме Ладному Янукович завдячує відсутністю останнім часом на офіційних заходах ляпів на кшталт пригощання цукерками президента Росії та голови його Адміністрації під час параду в Києві восени 2004 року. Хоча сам головний церемоніймейстер стверджує, що лідер регіоналів його порад не потребує: «Виктору Федоровичу не нужно подсказывать. Он огромное внимание уделяет деталям, в том числе и в официальных церемониях, к примеру, процедуре инспекции почетного караула и приветствия флага. Премьер разбирается во всех протокольных тонкостях, все-таки у него огромный опыт».

Андрій Кравець
Керівник Державного управління справами

Новий завгосп президента – особа малопомітна. У 2004 році був гендиректором кіноцентру «Зоряний», у якому на час президентських виборів розташувався штаб Януковича. За другого прем’єрства Януковича Кравець перебрався в уряд на посаду заступника міністра Кабміну. У 2007-му був обраний до парламенту. Депутатський період пересидів тихо – за два роки жодного виступу, жодного законопроекту. Має дружні стосунки з Льовочкіним. У підпорядкуванні Кравця відтепер велике та неспокійне господарство, і не виключено, що невдовзі деякі державні санаторно-курортні заклади буде переоснащено відповідно до спортивно-культурних уподобань представників нової влади.

Про свою малопомітну роботу в парламенті казав ось що: «Я Керівник секретаріату Партії регіонів і маю величезний обсяг роботи, яким займаюся… У Партії регіонів є різні парламентарії: одні розробляють закони і виступають, натомість інші беруть участь. Але заробітну плату отримують усі».