Французький президент не надто щедрий на спілкування з пресою. За три з половиною роки при владі він лише вшосте постав перед журналістами. Скупа комунікація завжди продумана до дрібниць і не передбачає випадковостей. Винятковова подія — ознака виняткової ситуації. Цього разу йдеться про проголошення нової стратегії щодо війни в Сирії, а також – про обережне тестування настроїв стосовно російських санкцій. Сирійська та російська теми прямого причинно-наслідкового зв’язку між собою не мають, а от опосередковане сполучення — схоже, що проглядається. Не виключено, що одночасна активність в Сирії на цьому тижні Росії та Франції — не випадковий збіг.
Маючи одну з найбільших мусульманських громад у Європі, Франція до сьогодні брала дуже обережну, помірковану участь у діях коаліції під проводом США, що тривають уже рік. “Ісламська Держава, що утворюється на території Іраку та Сирії, безперечно, сприймається як небезпека і виклик цілому демократичному світу, – розповів Тиждень.ua на умовах анонімності один з працівників французьких спецслужб. – Але до останніх днів Париж утримувався від активних дій у регіоні. Чому? Бо з-поміж бойовиків джихаду на боці ІДІЛу б’ються кілька десятків французьких громадян. Серед них є навернені до ісламу колишні християни та атеїсти. Досі вважалося, що тут потрібна тонка, невидима, делікатна робота, передовсім збір інформації”.
Читайте також: Справа «Містралів»: Франція грюкає кулаком по столу
І от, на останньому засіданні Ради з питань оборони, 4 вересня, Олланд повідомляє про перехід до активних дій стосовно ІД. Спочатку — на рівні розвідки, пізніше — в режимі бомбардувань позицій ІДІЛу. У чому причина? У колах французьких силовиків, як пояснив співрозмовник Тиждень.ua, давно назрівало невдоволення надмірною стриманістю в ставленні як загалом до радикального ісламу, так і до Ісламської Держави зокрема. “Чергова потужна хвиля біженців з Близького Сходу та її символ — фото загиблого в дорозі до Туреччини 3-річного хлопчика — стали не те щоб каталізатором, але сприятливими аргументами до просування нового, більш жорсткого бачення, – пояснив Тиждень.ua силовик. – Хоча не варто зачаровуватися: поки що йдеться лише про розвідувальні польоти. Термін реальних бомбардувань ще не названо.”
Буквально за тиждень на рівні й політичного класу, і громадської опінії Франції сформувалося переконання: найгірший ворог — не стільки диктатор Башар Аль-Ассад, який винищує мирне населення та здійснює численні злочини проти людяності, а все ж таки — Ісламська Держава з її середньовічним варварством, сексуальним рабством, страченими журналістами, відрубаними головами християн та рекетом на всіх рівнях. Отже, необхідно діяти насамперед проти ІД. Асад — безперечне зло, проте — це менше зло, не настільки масштабне, як ІДІЛ, – вирішили в Парижі.
Зміна ворога обіцяє в перспективі й зміну союзників. Нехай Росія не поспішає визнавати збільшення своєї військової присутності в Сирії, – західна та арабська преса, а також соціальні мережі назбирали чимало фото- й відео доказів. Стратегічно, Москва відстоює свою “підтримку легітимно обраній владі”, яку “намагаються скинути незаконним шляхом”. Нові гелікоптери, додатковий військовий контингент ідеально вписуються в логіку давнього російсько-сирійського партнерства, успадкованого ще від СРСР. А що Олланд? “Щоб здійснювати удари по інституціях Ісламської Держави ми муситимемо консультуватися з владою країни”, – прохопився він. Маємо очевидну корекцію курсу, бо донедавна Париж сухо не бажав вести переговори з Дамаском.
Читайте також: Час прокидатися
Ще один важливий нюанс нової французької політики на Близькому Сході — миролюбна згода здійснити ситуативні переговори з Іраном. Знову ж, упродовж останнього року, такі перемовини, від цілої коаліції, мали повноваження проводити тільки Сполучені Штати. Нюанси, звичайно, але промовисті. А наостанок — найважливіший з них: на цій “сирійській” прес-конференції французький лідер заговорив і про перспективи зняття санкцій з Росії. До чого б це? “Більшість французьких силовиків налаштовані не те щоб проросійськи, – пояснив співрозмовник Тиждень.ua, – але побутує думка, що демократичні лідери з радикальним ісламом над міру панькаються, а Путін, нехай він грає без правил, та горлянку перегризти здатний. Це така суміш зневіри у власних політиках та інфантильного сподівання вирішити свої проблеми чужими руками”.
Отже, Путін намальовується на білому коні, як поборник варварства й союзник Заходу в боротьбі з тероризмом. На цю роль він пробується не вперше. Намагається стати необхідним, одним з провідних гравців у протистоянні з ІДІЛом. Але ж… Санкції, Україна, Донбас, Крим, політичні в’язні… З цим як бути? Агенти Кремля вигризають дірки в головах у членів Ради з питань безпеки, котрі готують Єлісейському палацу пропозиції відповідних рішень. Франція — президентська республіка. Далі слово буде за Олландом.
Чи не тому в окупованих українських територіях зменшилися обстріли, що Москва грає конем та намагається помиритися з Заходом, використовуючи іншу війну, на території Сирії? Скажи мені, хто твій ворог, і я прорахую твоїх потенційних нових союзників…