Професор Лендіс є провідним американським експертом з дослідження Сирії. Він директор Center for Middle East Studies університету Оклахоми. Його сайт, присвячений сирійський поточній політиці, відвідують близько 50 тисяч читачів на місяць. Цей сайт має велику аудиторію у Вашингтоні, Європі і Сирії.
З доктором Лендісом часто консультуються у Вашингтоні та Європі; він нещодавно виступав в the Brookings Institute, USIP, Middle East Institute та Council on Foreign Relations.
Також він часто виступає, як аналітик на радіо і телебаченні. Доктор Лендіс з’являється на Lehrer News Hour, Charlie Rose Show, CNN, NPR, BBC і регулярно цитується у провідних газетах. Теми його останніх статей охоплюють сирійський фондовий ринок, економічні реформи, ісламську освіту, опозиційні рухи, мирний процес. Він прожив понад 14 років на Близькому Сході і вільно говорить арабською і французькою мовами.
– Професоре Лендіс, напруженість у відносинах між Ізраїлем і Сирією зросла. Які головні причини цього погіршення стосунків?
– Сирійсько-американські відносини були зовсім погані з 2000 року, коли зусилля президента Клінтона в якості посередника досягнення угоди між Ізраїлем і Сирією закінчилися провалом. Згідно до мемуарів Клінтона, прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак «злякався». Барак сподівався врятувати палестинські угоди, які просувалися погано. Ізраїльська громадськість зробила поворот направо і урядова коаліція Барака в 2000 році почала розвалюватися. Барак був змушений зірвати переговори з Сирією, з тим щоб зосередити увагу на палестинській проблемі. Він не вважав, що ізраїльська громадськість прийме дві великі земельні угоди одночасно. Центральне місце на переговорах займали Голанські висоти – великий родючий і стратегічний прикордонний район, який Ізраїль взяв у Сирії в 1967 році і анексував в 1981 році. Сирія наполягала на поверненні всієї території Голанських висот в обмін на надання Ізраїлю гарантій безпеки і води.
Взаємини між двома країнами стали надзвичайно поганими за адміністрації президента Джорджа Буша після вторгнення до Іраку, проти якого Сирія заперечувала. Сполучені Штати відкликали свого посла в Сирії в 2005 році, після вбивства прем’єр-міністр Лівану Рафіка Харірі. Президент Обама зробив зусилля для покращення відносин і обіцяв повернути посла, але його намагання було заблоковано Конгресом, котрий звинувачує Сирію в озброєнні «Хезболли» і допомозі ворогам Ізраїлю.
– Реальною проблемою конфлікту між Ізраїлем і Сирією є Голанські висоти? Чи існують інші причини?
– Є й інші причини, але Голани є найбільшою причиною на сьогодні. Сирія ніколи не була щасливою від створення єврейської держави в Палестині. Вже від 1920 років парламент Сирії почав виступати із заявами, проголошуючи, що Палестина була частиною Сирії і належить арабській нації, а не євреям. Сьогодні президент Асад говорить, що він готовий визнати Ізраїль, коли Голани будуть повернуті. Він наполягає на тому, що Сирія прагне до справедливого миру і зміни стратегічної ситуації в регіоні. Посол Сирії в Вашингтоні говорить: «ізраїльська мирна угода з Сирією відкрила б двері Ізраїлю до досягнення всеосяжного миру».
– Сирія вже давно являє собою серйозну проблему для регіону Близького Сходу і західної політики. Тепер щось змінилося?
– Сирія являє собою головну проблему для США, які б хотіли, щоб Сирія припинила допомагати ворогам Ізраїлю, таким, як палестинці і «Хезболла». Сирія зробить це лише в тому разі, якщо вона отримає назад свої окуповані території. Дамаск стверджує, що він має законне право на опір окупації. Сполучені Штати не визнають це право, хоча вони і офіційно не визнають право Ізраїлю окупувати Голанські висоти. Більшість американських політиків приймають сторону Ізраїлю в цьому питанні. Починаючи від 1979 року США визначили Сирію, як спонсора тероризму.
– Сирія хоче відігравати важливу роль в світовій політиці?
– Так. Сирія наполягає на тому, що є важливим регіональним актором, який не може бути ізольований або ігнорований. Зокрема, вона виступає проти спроб США ігнорувати її інтереси. Значною мірою Сирія виграла цей спір за останні декілька десятиліть. Коли США вторглися до Іраку, не звертаючи уваги на сирійські інтереси, Дамаск відкрив свій кордон для моджахедів і іноземних бойовиків, які дорого коштували Америці.
Сирія є найбільш впливовим іноземним актором в ліванських справах. Це зберегло Ліван в межах її сфери впливу, не дивлячись на неодноразові ізраїльські та американські спроби «вирвати» його звідти. Коли Ізраїль вторгся і зайняв Ліван в 1982 році для того, щоб знищити Організацію визволення Палестини і перевести Бейрут до своєї власної сфери впливу, Сирія допомогла створити «Хезболлу» та інші організації бойовиків, які в кінцевому підсумку витіснили ізраїльтян. На сьогоднішній день «Хезболла» є головною силою в Лівані і залишається близькою до Сирії, на велике незадоволення США.
Джордж Буш спробував «вирвати» Ліван від Сирії і перевести його в табір США в 2004 році, але в значній мірі потерпів невдачу. Сирія надала притулок лідеру ХАМАСу в Дамаску, незважаючи на неодноразові спроби з боку Ізраїлю і США змусити вислати його звідти. Минулого місяця Туреччина і Сирія оголосили, що вони створюють зону вільної торгівлі, котра буде включати Йорданію і Ліван.
– Чи є Сирія хронічним експортером нестабільності на Близькому Сході?
– Вороги Сирії звичайно стверджують, що вона експортує нестабільність. Вони вказують на її допомогу різним палестинським угрупуванням опору, на її підтримку «Хезболли» націлену проти Ізраїлю, а також підтримку сунітських угрупувань в Іраку й іракської Баас. Сирія також є постійним союзником Ірану, якого США і Ізраїль визначили, як терористичну державу.
Сирія природно бачить ці речі зовсім по-іншому. Президент Асад стверджує, що Сирія є консервативною силою, яка намагається зберегти стабільність в регіоні за наявності радикалізму Ізраїлю і США. Сирія відхилила англійські і американські зусилля по створенню єврейської держави на кордоні Сирії в 1948 році. Вона стверджує, що створення Ізраїлю на палестинських і арабських землях принесло велику нестабільність в регіон, викликавши проблему палестинських біженців і провокуючи численні війни за останні 60 років. Крім того, вона стверджує, що вторгнення Америки до Іраку принесло нову хвилю нестабільності в регіон і в значній мірі зруйнувало Ірак, в результаті чого близько чотирьох мільйонів іракців залишили свої будинки. На даний час Сирія надала притулок майже для мільйона іракців і півмільйона палестинців.
Сирія стверджує, що бореться за збереження статус-кво і стабільності в регіоні в умовах іноземного насильства і проблемних рішень. США і Ізраїль вбачають в Сирії джерело неприємностей, оскільки вона була основним джерелом опору їхнім планам в регіоні.
– Чи може новий союз Сирії з Іраном і Туреччиною змінити ситуацію на Близькому Сході?
– Сирія сподівається, що новий поворот Туреччини на схід зміцнить її позицію щодо Ізраїлю і США. Також обидві держави сподіваються, що Ірак приєднається до їхнього альянсу, однак поки що занадто рано говорити про те, якою буде зовнішня політика Іраку. Поки що іракська політика була занадто нестабільною, щоб можна було говорити про послідовну зовнішню політику.
Туреччина і Сирія усунути візові вимоги більше, ніж рік тому і тільки що оголосили про плани створити зону вільної торгівлі з Ліваном і Йорданією.
– Цей ісламський альянс становить небезпеку для самого існування держави Ізраїль?
– Сирія і Туреччина є світськими державами. Вони не ставлять під загрозу існування Ізраїлю. Туреччина припинила свої спільні навчання з Ізраїлем, але Ізраїль, як і раніше залишається потужною силою в регіоні. Це, за оцінками, від 200 до 400 ядерних боєголовок, які він здатен доставити на атомному підводному човні, найновіших бомбардувальниках американського виробництва, а також його балістичними ракетами. Жодна інша держава регіону не має такої можливості. Ізраїль погрожував знищити сирійський режим і бомбувати країну, якщо Сирія продовжуватиме озброювати його ворогів. Ізраїль знаходиться в набагато кращому становищі, щоб загрожувати існуванню Сирії чи Туреччини, якщо вони кинуть йому виклик. Вбивство 9 турецьких активістів на борту судна, яке направлялося в сектор Газу, може показати Туреччині приклад чого можна очікувати, якщо кидати виклик Ізраїлю.
– Чи є Сирія лідером арабів в їх триваючому конфлікті з Ізраїлем?
– Так, Сирія є найбільшою арабською державою, яка до цього часу знаходиться в стані війни з Ізраїлем. Єгипет і Йорданія підписали мирний договір з Ізраїлем і тісно співпрацюють з ізраїльською розвідкою в питаннях безпеки. Саудівська Аравія стала ізраїльським союзником в його протистоянні з ХАМАСом, «Хезболлою» і Іраном. І все ж Сирія є дуже слабкою в військовому відношенні порівнюючи з Ізраїлем. Сирія не отримувала для свого озброєння нових винищувачів з того часу, як розпався Радянський Союз. Більшість її збройних сил знаходяться в дуже поганому стані. Ізраїль ж веде переговори з США про придбання бомбардувальників «Стелз». Нещодавно США надали значну грошово-кредитну і технічну підтримку Ізраїлю, щоб забезпечити його складною системою протиракетної оборони і сучасною зброєю.
– Сирія перешкоджає американській політиці на Близькому Сході?
– Так, Сирія є головною перешкодою цілям США на Близькому Сході. Вона продовжує чинити опір ізраїльській територіальній експансії, що є на руку ворогам Ізраїлю. Вона підтримує Іран, який США визначили, як найбільш серйозну загрозу в світі та головного спонсора тероризму, передусім тому, що він забезпечує зброєю і грошима «Хезболлу». Іран також є конкурентом Саудівській Аравії і Сполучених Штатів за контроль над Перською затокою і вплив у Іраку. Сирія не є демократичною, так само, як і головні арабські союзники Америки у регіоні: Єгипет і Саудівська Аравія.
Сирія продовжуватиме кидати виклик Сполученим Штатам в регіоні, особливо у відносинам з Ізраїлем доти, поки Ізраїль відмовляється повертати Голанські висоти, які є головною перешкодою до встановлення миру. В інших областях в неї з США є спільні інтереси. Одним із основних прикладів цього став Ірак. Тепер, коли Вашингтон хоче вивести війська з Іраку, Сирія запропонувала допомогти зберегти стабільність в цій країні та співпрацювати з Вашингтоном для реалізації їхньої спільної мети, забезпечення більш важливої ролі для арабів-сунітів в багдадському уряді.