Російські гроші просочились у вищі шари суспільства Британії значно глибше, ніж будь-якої іншої західної країни. Капітал, що його закачують у Лондонград пострадянські олігархи, означає, на думку критиків, таке: уряд Девіда Кемерона ніколи не вживатиме проти них суворих заходів, хоч би яке було обурення свавіллям Росії. Цю думку підтверджують і випадково виявлені нотатки для брифінгу, де йшлося, що Сіті, фінансовий центр Лондона, не можна закривати для росіян.
Британія надає трирічну «інвесторську» візу іноземцям, які вкладають мінімум £1 млн у державні цінні папери. Через два роки вони можуть купити право на проживання за £10 млн, якщо іще триматимуть ці облігації. Від ІІІ кварталу 2008 року до ІІІ 2013-го росіянам дісталися 433 такі візи – більше, ніж громадянам будь-якої іншої країни. До них наблизилися лише китайці (419 віз). Даліч – один із десятків модних середніх та вищих навчальних закладів Сполученого Королівства, де знайшлися парти для дітей олігархів. За даними Ради приватних шкіл, 8,3% вихідців із зарубіжжя серед учнів приватних шкіл торік становили росіяни. Це означає приблизно £60 млн оплати за навчання щороку. Від 2009-го кількість вихованців із РФ подвоїлась.
Олігархи охоче купують лондонські особняки й пентхауси. За даними агенції нерухомості Savills, 4% покупців житла в елітних центральних районах, як-от Челсі та Вестмінстер, – росіяни, які в середньому платять за домівку по £6,3 млн. В іншій агенції нещодавно дістали «цікавий» дзвінок від російського клієнта, охочого негайно продати два великі об’єкти. Таке бажання може бути безпосередньо пов’язане із кризою.
Читайте також: Розуміти Росію по-німецьки
Кількість зареєстрованих на росіян об’єктів нерухомості не показує реальних цифр, бо не включає офшорних структур, що оформлені на підставних осіб (а це улюблений прийом громадян РФ). На тому добре заробляють офшорні сателіти Британії, зокрема Британські Віргінські Острови, відомі своїми непрозорими підставними компаніями. За словами адвоката із цієї території, на російських клієнтів припадає 15–20% його бізнесу. Схожу активність демонструють хіба що китайці. Як він зазначив, за останні тижні бізнес-діяльність росіян дещо пожвавилася.
Місто над Темзою – основний осередок залучення іноземного капіталу для російських компаній, багато з яких прагнуть дістати лістинг на тамтешній біржі, заручившись таким чином респектабельністю у фінансовому світі. На головній біржі Лондона торгуються 28 фірм РФ із ринковою вартістю £260 млрд (тоді як на нью-йоркській – лише дві). Ще 15 орієнтованих на Росію бізнес-структур можна знайти на альтернативному майданчику AIM для нових компаній, які зростають. Обертаються в Лондоні й депозитарні розписки на акції десятків інших російських фірм. Від 1996 року, за даними міжнародної фінансової компанії Dealogic, через IPO (первинне розміщення) у британській столиці російські компанії продали акцій приблизно на $46 млрд.
Доля запланованих на найближчий час IPO одного російського банку і двох мереж роздрібної торгівлі зараз непевна, але це не стільки через побоювання, що лістинг може бути заблоковано, скільки через умови на ринку. Якраз напередодні кризи андерайтери встигли виставити на IPO акції мережі супермаркетів «Лента». Після того ціни на них обвалилися на 15%.
Транзакції в Лондоні не тільки додають респектабельності фірмам-емітентам. Вони ще й неабияк поповнюють кишені керівництва інвестиційних банків, адвокатів, бухгалтерів та піар-менеджерів, які пропонують свої консультації. Особливо ласі шматки дістаються андерайтерам. Згідно з даними медіа-компанії Thomson Reuters, гонорари за виставлення на продаж облігацій російських фірм у Лондоні упродовж останнього періоду тримаються майже на рівні $300 млн щороку.
Читайте також: Як далеко зайде Захід?
Непогано ведеться й британським адвокатам. Від березня 2008 року до березня 2013-го майже дві третини всіх учасників судових процесів у лондонському вищому суді були іноземцями. Найбільший контингент, за словами самих правників, – із РФ. Провідні адвокати зазвичай розраховують на «російські надбавки» обсягом до £1500 за годину (на додачу до звичайних гонорарів за ведення справи). Про це повідомляє галузева газета The Lawyer. Дехто називає це «ефектом Сампшена» – на честь адвоката, який у юридичній війні, де представляв інтереси Романа Абрамовіча (мільярдера і власника футбольного клубу «Челсі»), з покійним Борісом Бєрєзовскім заробив від £3 млн до £10 млн. Загалом юридичний супровід усієї справи обійшовся майже у £100 млн.
Коли ставки такі високі, не дивно, що британська влада двічі подумає, перш ніж запровадити санкції проти олігархів. Лондонське Сіті – значно більш інтернаціональний фінансовий центр, аніж нью-йоркська Волл-стрит, яка живиться за рахунок величезного внутрішнього ринку, тож атака на російських плутократів не просто матиме свою ціну для Сполученого Королівства; вона може ще й відлякати представників найбагатшої верхівки з інших країн. «Британці не вірять, що суворі заходи проти олігархів РФ зашкодять Путіну, і знають, що від репресій капітал, зрештою, втече кудись у Гонконг і Дубаї», – зазначив британський консультант російських інвесторів.
Якраз напередодні останньої кризи вимоги до лістингу розміщення акцій олігархічних компаній стали більшими. Наступним етапом можуть виявитися нові суворі заходи. Але, за словами консультанта, якщо до серйозної ескалації в інших регіонах України не дійде, російські олігархи сподіваються й надалі використовувати «джентльменську угоду» із Британією, котра дає їм свободу витрачати свої гроші так, як вони вважають за потрібне, але в певних межах. Наприклад, не намагатися купити великі банки.
Читайте також: Висока ціна дешевого авторитету
Якби Британія справді вирішила вжити суворих заходів супроти олігархів, що дружать із Путіним, вона наразилася б на проблеми. Їй було б не так просто виправдати репресії проти бізнесменів, які (попри свою неоднозначну біографію) не мали стосунку до кризової ситуації в Криму. Якби, скажімо, в Абрамовіча відібрали «Челсі» (як пропонувалося), це вважалося б кроком у стилі бананової республіки, навіть коли цим неабияк утішені були б уболівальники «Арсеналу» й ті, хто нарікає на іноземних олігархів через накручування цін на нерухомість.
І ще одна невеличка проблема – верховенство права. Щедро оплачені адвокати росіян ринулися б шукати шпари в законності таких санкцій або конфіскацій. У Лондоні повно правників із досвідом позовів про повернення активів, добре підкутих у своїй справі, які знають про всі труднощі доведення зв’язків між конкретними статками й конкретним злочином. Іноді дуже складно доказати навіть найкричущіше беззаконня клептократії так, щоб у суддів не лишалося запитань. Ось одне з пояснень того, чому оголошені цього тижня санкції спрямовано проти чиновників, які мають беззаперечний стосунок до російської політики в Криму.
Читайте також: Світ і санкції до Росії: за і проти
Утім, є й інші, перспективніші мішені: люди, які відповідають за державні російські компанії. Відомо, що деякі з них мають дорогу нерухомість і ділові інтереси в західних столицях. Наприклад, розкішний особняк у Гемпстеді належить синові Владіміра Якуніна, президента ВАТ «Российские железные дороги» і друга Путіна. Та варто лише взятися за очільників фірм на зразок «Роснефти», як тут-таки можна нашкодити своїм вітчизняним корпоративним гігантам: приміром, 20% акцій цієї величезної державної нафтової компанії належать британській корпорації ВР.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com