Супермісяць можна спостерігати тоді, коли Місяць перебуває надзвичайно близько до Землі й тому бачиться на небі яскравішим і більшим.
З наших інформаційних радарів ще не встиг зникнути Синій Місяць, як уже з’явився інший феномен ― «полярний вир», величезний простір низького тиску й холодного повітря навколо земних полюсів. Він завжди там, але зменшується влітку й збільшується взимку.
Цього року аномальні метеорологічні умови спонукали частину «полярного виру» зсунутися на південь. Таке може статися де завгодно в тій чи тій півкулі, але, коли частина «полярного виру» опускається на Північну Америку, це може призвести до поширення на континенті зони дуже холодного повітря.
«Полярний вир» ― явище, характерне для верхніх шарів атмосфери, а це означає, що тут, на поверхні Землі, ми не відчуваємо його безпосередньо, а сприймаємо тільки наслідки. Можливо, він якимось глобальним рикошетом зачепив у верхніх шарах атмосфери й таку близьку нам Центрально-Східну Європу. Можливо, навіть варто поглянути на минулий тиждень із перспективи глобальних явищ у світі природи довкола нас.
Читайте також: Щиро ваш Ідіот Фортепіанович
Передусім до мене дійшла звістка про ухвалення польським Сеймом і Сенатом поправок до закону про Інститут національної пам’яті. Президент Дуда вже підписав цей документ, але постфактум спрямував його до Конституційного суду для з’ясування, чи не суперечить він Конституції Польщі. Поправки до закону здійняли міжнародний дипломатичний та медійний галас і дуже підігріли атмосферу в Польщі, Ізраїлі та Україні.
Ховаючись від наслідків канадського «полярного виру» в теплій атмосфері свого кабінету, я присвячую більше часу, ніж зазвичай, стеженню за дискусією на гарячі політичні теми цьогорічної дуже холодної зими. З останніх прочитаних коментарів мені припала до вподоби думка, яку висловив Пйотр Сквецинський у виданні wPolityce.pl: «Видається очевидним, що керівники Польщі абсолютно не розуміли, що ухвалені їхньою країною постанови зачіпають дуже гостру єврейську чутливість. І які в результаті біси можуть вирватися з кліток на свободу.
…Польським правим, які від початку 1990-х років піднімалися вгору й були об’єктом критики домінантних ЗМІ та інтелектуальних осередків, вдалося витримати цей тиск за допомогою, між іншим, створення світу, який належав тільки їм. Світу, який дуже великою мірою не перетинається зі світом панівної ліберальної думки. Світу, у багатьох аспектах ізольованого від нього. За допомогою створення цілком свого й дуже замкненого інтелектуального обігу. А світ інший, ніж їхній, став їм водночас абсолютно чужим. Як і інтерпретації, відмінні від обов’язкових у їхньому світі. І не знають вони іншої чутливості, окрім як притаманної польським правим.
Саме це і є однією з причин, чому політики, належні до формації IV Речі Посполитої, довели країну, анітрохи не усвідомлюючи, що коять, до міжнародної кризи, а потім разом із більшістю представників тієї формації страшенно здивувалися, звідки вона взялася. Адже у світі їхніх уявлень, у світлі доступних у тому світі знань не було жодних приводів для кризи.
А іншого світу багато з них уже просто не знає».
Інакше кажучи, з’явилася чимала група політично активних людей, цілковито несумісних зі світом наративу, у якому живуть найближчі союзники Польщі, а надто ті, що в ЄС, а також у Північній Америці. Всі зрозуміли, що польські праві вийдуть за межі моделі, якої на Заході дотримується у своїх діях увесь політичний спектр. Унаслідок таких намірів польських правих з’явився ризик, що ця країна випаде з цивілізаційної та політичної орбіти, на якій, проте, прагне жити більшість громадян.
Читайте також: Щоденник
У дискусіях щодо поправок до закону про Інститут національної пам’яті в польських ЗМІ, а за кордонами Польщі й поготів (я не беру до уваги Україну) немає місця для України з її, як вважають польські законодавці, схильностями пропагувати «бандеризм» і «крайній націоналізм», спрямовані історично проти польського народу. Але, може, я перебільшую, місце є, але вкрай незначуще, так би мовити, у межах статистичної похибки. Тож отакі в нас факти.
Дискусію в Україні найкраще характеризує коментар у Facebook Мирослава Іваника: «Подивився 20 хвилин трансляції з ВР дискусії над відповіддю полякам. Враження, що всі вони там живуть у якомусь альтернативному світі: ні знань про свою історію, ні знань про те, що реально відбувається останніми днями в Польщі, ні найменшого уявлення про реакцію світу на польський закон і повну відсутність України у цій реакції. На тлі польського Сейму та ізраїльського Кнесету Верховна Рада у цьому питанні є якоюсь незрозумілою сумішшю хуторянства з комсомольством».
Здається, керівники України, як і їхні польські колеги, живуть у паралельній реальності. Для них і «полярний вир», і Синій Місяць та Супермісяць аж ніяк не орієнтири, бо ж не над Києвом і Варшавою творяться ці дива природи. Але виникає враження, що ті дива мають величезний вплив на дії та реакції людей на невеличкому шматочку Центрально-Східної Європи, який усім нам дуже близький.
А ті, хто не мав шансу побачити й відчути велич і могутність природи в усій її красі, нехай відмітять у своєму календарі 2037-й. Мине лише 19 років ― і знову з’являться Синій Місяць та Супермісяць, а з ними й кращі новини.