Синдром Ніксона

Генрі Кіссінджер не говорив довго, представляючи українського президента Вік­тора Януковича на круглому столі, що відбувся 23 вересня у Нью-Йорку в офісі юридичної компанії Chadbour­­ne and Parke. 87-річний екс-держсекретар США просто пояснив, що Україна «дивиться у двох напрямках: на Схід та на Захід», і сів на своє місце.

Насправді Кіссінджер і не мусив щось казати. Вже сама його присутність дуже багато про що говорила. Вона нагадала про політику зближення із СРСР, яку він розробив 40 років тому за президентства Річарда Ніксона.

Історія вчить

Невдовзі після обрання Януковича західні науковці та інші оптимісти, згадуючи зовнішньополітичну еру Кіссінджера, поспішно порівняли українського очільника з колишнім американським президентом Річардом Ніксоном. Свого часу Ніксон відвідав КНР Мао та нормалізував відносини між двома країнами. Багато хто вирішив, що міцні зв’язки Януковича з Москвою дозволять йому бути достатньо гнучким, щоб рухати Україну на Захід, але при цьому не дратувати російських лідерів.

Чи прагне цього Янукович? У США більшість ще не може дати відповідь на це запитання. Та якщо він зацікавлений у поліпшенні відносин зі США й Заходом, йому треба багато чого виправити. Останній візит українського президента до Америки це чітко продемонстрував. Крім того, можливі й інші, менш приємні паралелі між Януковичем та Ніксоном.

Ніксон теж вважав, що в нього вкрали вибори. У 1960-му Джон Кеннеді – молодий новачок у політиці й католик – переміг його з найменшою перевагою в історії США. Багато хто вбачав причину програшу в перших телевізійних дебатах, а дехто уточнював, що президентської посади Ніксонові коштував піт на верхній губі.

Цього гіркого досвіду республіканець Ніксон не забув. Під час свого президентства (1969–1974) він використав адмінресурс, щоб зашкодити опозиції. У 1972 році п’ятьох людей було за­арештовано за злам штаб-ква­­р­тири Демократичного національного комітету (головної керівної структури Демократичної партії США). Через Вотергейтський скандал Ніксон був змушений подати у відставку.
Віктор Янукович, говорячи про Помаранчеву революцію, почувається некомфортно. «Во­­на точно мала негативний вплив на мене та виборців, які мене підтримали», – заявив він на круглому столі. У своїй промові він, однак, визнав деякі позитивні аспекти помаранчевого руху, наприклад, новознайдену здатність українсь­­кого народу до політичного самовираження без страху. Але зрештою Янукович сказав, що, на його думку, вибори 2004 року принесли більше поганого, ніж доброго.

Діаспора протестує

У Сполучених Штатах українсь­­ка діаспора організовується під знаменами Українського конгресового комітету Америки (УККА). Він відіграв центра­льну роль в історичних виборах 2004-го в Україні: його члени сформували найбільшу делегацію міжнародних спостерігачів. Голова організації Тамара Олексій каже, що 2408 американських українців майже на тисячу переважили кількість спостерігачів ОБСЄ.    

Янукович знав, що американські українці стали йому на шляху 2004 року. І боявся, що вони можуть зіпсувати його поїздку до Нью-Йорка, де проживає понад 100 тис. громадян українського походження. За повідомленнями преси, Олександр Моцик, посол України в США, обдзвонив відомих членів діаспори й запитав, що Янукович може зробити, щоб уникнути протестів. Сам президент написав листа УККА, запропонувавши особисто зустрітися з організацією для дискусії. Ні те, ні інше не допомогло.   

Тамара Олексій каже, що у квітні комітет уже надсилав Януковичу листа, в якому висловив занепокоєння щодо наступу на громадянські свободи в Україні. Свою відповідь президент надіслав за добу до свого вильоту в США у вересні. «Ми вдячні президентові Януковичу за лист Українському конгресовому комітету Америки, та, на жаль, його слова не відповідають діям», – категорична Тамара Олексій. І додала, що організації діаспорян одностайно відмовилися зустрічатися з Януковичем.

Андрій Добрянський, віце-президент нью-йоркського відділення УККА, допоміг організувати протести під Українською місією в ООН. За його оцінками, прийшли 500 осіб різного фаху. Пан Добрянський каже, що був у захваті, побачивши єдність української громади: «[Там був] увесь спектр організацій – нових, старих, іммігрантських, зібралися літні дами у візках, студенти, молоді батьки разом із дітьми, яких вони привели, щоб показати, як треба відстоювати свої принципи, православні та католики». Він критично розцінює готовність Заходу погодитися на східну орієнтацію Януковича: «Дуже шкода, що Захід не проти віддати ще одне покоління на несправедливі утиски в ім’я політичної доцільності».

Щоправда, не всі погоджуються з рішенням української громади в США проігнорувати Януковича й із тим, як вона характеризує ставлення США до його команди. Джон Г’юко з Фонду міжнародного миру Карнегі недавно опублікував звіт із закликом до Сполучених Штатів співпрацювати з Україною на всіх рівнях. За словами Г’юко, немає сумнівів, що демократія в Україні під загрозою. І все ж він переконує, що Америка й українська діаспора мають підтримувати зв’язки з Януковичем та його урядом. На думку аналітика, фундаментальною тут є можливість постійного тиску на українську владу.  
Експерт також спростовує те, що американські достойники нібито так легко прийняли прагматичнішу політику Києва. Лідери США відкрито висловлюють Януковичу свою стурбованість. Це публічно, а приватно – ще різкішим тоном.

Але даючи коментарі в Нью-Йорку, Віктор Янукович зауважив, що звернувся до президента Обами з пропозицією «розширити географію наших контактів». Також він попросив американського президента продемонструвати, що стратегічні відносини між США та Україною «не залежать від коливань часу та обставин». Його формулювання видаються навмисне двозначними, але під «коливанням обставин» може матися на увазі становище демократії в Україні. Янукович, імовірно, дає зрозуміти, що обурений закулісними повчаннями з адміністрації Барака Обами.   

За словами Г’юко, одна з причин, чому він виступає за те, щоб американські українці йшли на співпрацю, у тому, що вони мають свободу й можливість висловлювати своє несхвалення. «На відміну від уряду США, діаспора може бути значно прямолінійнішою у критиці та коментарях, – наголошує він. – Але не забуваймо, що діаспора не є монолітним блоком; певні її сегменти активно контактують із Януковичем і контактуватимуть далі». Г’юко має рацію.

Так, Аліна Хасабова народилася в Києві й залишається українською громадянкою. Во­­на приїхала до США на навчання. Каже, що голосувала за Януковича не як за ідеального кандидата, а тому що подумала: завдяки бізнес-зв’яз­­кам із промисловим сходом він швидше витягне економіку України з кризи.

Бізнес аналізує

Віктор Янукович, який називає себе доктором економіки, представив амбітний план урізати процедуру ліцензування на 90%, лібералізувати податкову систему та наполовину зменшити державний дефіцит. Під час свого останнього візиту до США він не раз наголошував, що його команда робить усе можливе задля поліпшення економіки та зміни економічної моделі «примітивного пострадянсь­­ко­­го капіталізму, що цілковито себе виснажив».

Проте американські інвестори не впевнені, що ранні та скромні успіхи в економіці, про які згадував український президент, означають стійкий підйом. «В уряді лишається надто багато людей, які знаються на бізнесі по-радянськи, але не розуміють сучасних міжнародних методів його ведення, – наголошує Морґан Вільямс, голова Амери­­кан­­сько-української ділової ради. – Багато хто в бізнес-середовищі все ще очікує конкретних доказів, що адміністрація президента Януковича цілком розуміє й справді хоче запровадити великі реформи, нагальні для України». Пан Вільямс зауважив, що провідним американсь­­ким підприємцям було обіцяно зустріч із Януковичем, щоб обговорити економічні питання. Обіцянка не матеріалізувалася.    

Чи піде Янукович далі?

Янукович знає, чого хочуть американці. І раз у раз їм це обіцяє. У певних сферах, як-от ядерне роззброєння, його жести були позитивними. Та якщо він збирається налагодити відносини із Заходом, то має забути про психічні шрами Помаранчевої революції. Саме вони, схоже, визначають його ставлення до більшості американців. Він мусить припинити думати про українську діаспору, своїх політичних опонентів та американців загалом як про запеклих ворогів, які тільки й домагаються того, щоб усунути його від влади, як вони це нібито зробили в 2004-му. Дотепер він робив усе, щоб уникнути цього питання, щоб створити димову завісу та ховатися за нею. Але конструктивний міжнародний діалог не може ґрунтуватися на ніксонівській параної.

Якщо Янукович не змінить своїх уявлень, то його доля таки віддзеркалить долю Річарда Ніксона – президента, який за­­пам’ятався не тим, що домовився про мирну співпрацю з Китаєм, а тим, як незабутньо лементував до американського народу, залишаючи посаду: «Я не шахрай!»

Вільні. Свобода слова, відставка Табачника, Голодомор як геноцид — ось на чому наголошує діаспора. Англомовні плакати не зуміє прочитати президент — зате зрозуміти зможе весь світ

[2108]