Пам’ятаєте Шуру Балаганова? Того самого із «Золотого теляти», і останню його появу в романі? Остап Бендер запитав: «Скільки вам треба грошей для щастя?» – і дав 50 тис.
«Раптом, перекриваючи звичайну трамвайну лайку, з боку, де гойдався Балаганов, долинув жіночий зойк:
– Вкрали! Держіть! Та ось же він стоїть!
Всі повернули голови. До місця події, аж захлинаючись від цікавості, поспішали любителі таких справ. Остап побачив збентежене обличчя Балаганова. Бортмеханік ще й сам не розумів, що трапилося, як його вже схопили за руку, в якій була міцно затиснута копійчана жіноча сумочка з тоненьким бронзовим ланцюжком.
– Бандит! – кричала жінка. – Тільки одвернулася, а він…
Володар п’ятдесяти тисяч викрав сумочку, в якій була черепахова пудрениця, профспілчанський квиток і один карбованець сімдесят копійок грошей. Вагон спинився. Любителі потягли Балаганова до виходу. Проходячи повз Остапа, Шура тужно прошепотів:
– Що ж це таке? Я ж машинально…»
Читайте також: Бєзпрєдєльщікі
Саме цей епізод згадався нам, коли почули про підручники за 647 грн, які Міністерство торгівлі освітою купило у видавців. Щиро кажучи, спочатку ми не хотіли коментувати цю ситуацію, бо ж цехова солідарність все-таки існує, але, коли з’ясувалося, що авторка золотої книжки «випадково» доводиться мамою першому віце-прем’єрові Хорошковському, наш терпець урвався.
Тому вирішили взятися до математики. Отже, 300 посібників по 647 грн обійшлися бюджету в 194 тис. грн. Скільки сторінок у підручнику для першого класу? Близько 200. Скільки коштує випустити книжку таким обсягом і накладом 300 примірників? Залежить від видавництва. Наприклад, коли до нас приходить охочий видати щось власним коштом, 500 примірників йому обходяться у близько 20 тис. – це разом із редагуванням, версткою, коректурою, художником для обкладинки, папером, роботою тощо. Ну а тепер порівняємо 20 тис., які платить автор нам, і 194 тис., які заплатило Міністерство торгівлі освітою видавцю мами Хорошковського. Різниця, як ви самі можете порахувати, становить близько 170 тис.
З одного боку, це багато, принаймні ми не відмовилися б від такого замовника, ще й поділитися прибутком змогли б. А з іншого – для Міносвіти, яке, нагадаємо, витрачає на підручники від 80 до 150 млн грн на рік, то копійки.
І, здавалося б, гріх руки поганити об таку суму, тим більше що скандал можна було легко передбачити, враховуючи одіозність міністра торгівлі освітою, резонансність теми тендерних закупівель та спорідненість авторки підручника з віце-прем’єром.
Але згадаємо Шуру Балаганова, який, маючи в кишені 50 тис., украв сумочку з карбованцем.
Хвороба, за якої людина не може не красти, називається клептоманією.
Не секрет, що за міністром Табачником давно тягнеться шлейф звинувачень у «позичанні» з архівів та музеїв старовинних рукописів.
До того ж Міносвіти давно вже має репутацію наскрізь корумпованого органу.
Читайте також: Тестування корупцією
І тому ми запитаємо самі в себе: «А може, це підсвідомість?»
Смішно думати, що в Хорошковського бракує грошей, щоб допомогти мамі. Смішно думати, що в Табачника такий гострий дефіцит родинного бюджету, що він готовий на все заради сотні тисяч.
Але сам принцип – хоч копійку, але вкрасти – проглядається чітко.
Звісно, можливо, що вся ця історія – не хабарництво, а просто невеличкий «подарунок» Табачника старшому за посадою. Зробити приємно мамі – це значно тонше, ніж підлабузнюватися до сина. Держава не збідніє, а теплі стосунки залишаться.
Але ж мама твердить, що отримає лише 2 тис. зі 170.
Та й узагалі що це за масштаб оборудки? Ось за книжки Литвина та Кравчука наша держава готова викласти по мільйону! (Нагадаємо читачам, що згідно з програмою «Українська книга» заплановано видати монументальні праці цих персонажів вартістю відповідно 576 та 436 грн за примірник.) Звісно, віце-прем’єр, хоч і перший, блякне порівняно з постатями голови Верховної Ради та першого президента. Але ж, на відміну від цих двох пенсіонерів, Хорошковський розраховує на якесь майбутнє в політиці. Ну гаразд, не будемо про совість, бо її наявність у можновладців під глибоким сумнівом. Але є ще таке поняття, як «конфлікт інтересів». Невже воно йому не відоме? Невже не зрозуміло, що такі історії ставлять хрест на репутації?
Але на репутацію він чхати хотів.
А на що не хотів? На кийки та щити спецназу? Так вони в разі чого не врятують проти вил. Це знає будь-яка розумна людина.
Ось і виходить, що діями наших державних мужів керує не розум, а підсвідомість. Точно як у Шури Балаганова.
З однією відмінністю – бортмеханіка «Антилопи-Гну» одразу схопили за руку і потягли до міліції. А Табачник за свою діяльність не дістане навіть догани.
Читайте також: Місія Табачника