У французькій столиці новообраний до Верховної Ради депутат від “Свободи” Олег Панькевич, відповідальний за міжнародні зв’язки партії Тарас Осауленко та депутат Львівської обласної ради Ярослав Кравченко зустрілися з представниками націоналістичних кіл, відвідали могили Симона Петлюри та Нестора Махна і провели прес-конференцію.
“Ми переходимо з позицій антисистемної політичної сили до формату парламентської партії, – зазначив Олег Панькевич. – Націоналістична фракція вперше працюватиме в українському парламенті. Ми сподіваємося, що зуміємо зарекомендувати себе доброю роботою так, що з часом фракція збільшиться від 40 до 140 членів.”
Переважна більшість французької преси досить прохолодно прокоментувала парламентський успіх свободівців. Але нагодою поспілкуватися напряму, поставити свої, нехай і незручні запитання, скористалося небагато народу. Натомість у спілкуванні взяли участь крайні праві політики Франції. Зокрема, Робер Спілер, колишній депутат від Національного Фронту, член руху Нові Народні праві.
“До кого ви почуваєтеся ближчими, до Юлії Тимошенко чи до Віктора Януковича?” – запитався він. “До недавнього часу ми були рівновіддаленими від обидвох, – відповів не без усмішки Панькевич. – Але від того часу, як Юлія Тимошенко потрапила за ґрати, ми підтримали багато політичних акцій з вимогою її звільнення. Ми вважаємо, що пані Тимошенко — політичний в’язень. До останніх виборів ми уклали із Об’єднаною опозицією угоду про партнерство й дотрималися взятих зобов’язань щодо розподілу округів. Ми свідомі того, що сьогодні потрібно об’єднати всі зусилля, щоб відсторонити нинішній режим від влади. Януковича вважаємо цілковитим злом”.
“Але ж партія Юлії Тимошенко фінансується сумнівними джерелами, як, наприклад, Фондом Сороса?”- не вгавався Робер Спілер. “Можливо, Ви маєте у розпорядженні таку інформацію, якої в нас нема, але ми стоїмо на тому, що Тимошенко — політичний в’язень. Це для нашої позиції сьогодні найважливіше”.
Олег Панькевич трохи завагався перед тим, як відповісти на запитання Тиждень.ua, чи готова “Свобода” з вуличної політичної сили перетворитися на парламентську консервативну партію. “Ми не будемо так швидко занурюватися у термінологічні дебати, – заявив він. – “Свобода” – права партія, яка існує два десятки років. Ми захищаємо принципи національної та соціальної справедливості. Ми свідомі, що від нас сьогодні багато чекають. Що з-поміж киян, які віддали голоси “Свободі”, багато російськомовних та людей змішаного походження. Сподіваємося захистити інтереси усіх своїх виборців”.
“Ми розуміємо, що ті російськомовні українці, які не добре володіють українською, часто просто не мали можливості до вивчення мови, – додав Ярослав Кравченко. – А той закон, що було прийнято влітку, як і попередня мовна політика, не сприяли зміценнню української культури. У наших планах — допомогти тим, хто бажає, опанувати українську”.
Читайте також: Мовна війна в Україні
Свободівці не погодилися із припущенням одного з французьких журналістів, ніби половина їхнього виборчого успіху — протестні голоси. “Наш виборець — ідеологічний, – заперечив Олег Панькевич. – За нас голосувало багато освічених людей.”
Непросто склалася дискусія з французькими політиками довкола теми НАТО. Французький Національний фронт та співзвучні йому крайні праві партії мають до альянсу негативне ставлення. “Ви — за відновлення переговорів про можливе кандидатство України в НАТО? – спитав Робер Спілер. “Так, ми за членство України в Північно-Атлантичному альянсі, – дещо завагавшись, відповів Панькевич. – Звичайно, не на будь-яких умовах. Тільки як рівноправні партнери. Ми розуміємо вашу стриманість, але маємо свого північного сусіда, тож мусимо зважати на свої реалії. Між союзом з Росією та НАТО наш вибір очевидний”.
Нові партнерства, нові порозуміння та старі стереотипи. Як вони спрацюють і в парламентській залі, і в контексті міжнародного іміджу України? Не в останню чергу це залежить від парламентської фракції “Свободи”, особливу увагу до якої гарантовано.