«Ліберально-демократична партія премʼєр-міністра Фуміо Кісіди та її коаліційні партнери забезпечили собі супербільшість (дві третини усіх голосів) у національному парламенті, що є вагомим показником, який може дозволити ЛДП продовжувати втілювати найбільші амбіції колишнього прем’єр-міністра Сіндзо Абе після його вбивства», – пише The Washington Post. Після недільних виборів керівна коаліція матиме 177 із 245 місць у Верхній палаті японського парламенту. Також вона матиме більшість і у нижній палаті парламенту. Це найсильніший показник Ліберально-демократичної партії від 2013 року.
Така значна перевага може забезпечити щонайменше три роки політичної стабільності для чинного премʼєр-міністра. «Якщо адміністрація Кісіди зможе запропонувати політику, яка буде привабливою для людей, є велика ймовірність, що адміністрація керуватиме довго», – каже у коментарі виданню Ю Учіяма, професор японської політики у Вищій школі мистецтв і наук Токійського університету.
Дві третини місць у парламенті дають також можливість змінювати конституцію країни. Чинний премʼєр-міністр Фуміо Кісіда, як і його попередник Сіндзо Абе, цього і прагне. «Ми хочемо продовжити дебати щодо перегляду конституції,», – заявив він в інтерв’ю суспільному мовнику NHK у неділю.
«Приголомшлива перемога консервативної правлячої коаліції в Японії на виборах у неділю може допомогти прокласти шлях до історичного перегляду пацифістської конституції країни», – пише Voice of America. Видання також відзначає, що у питанні перегляду конституції в країні є гострий суспільний розкол.
Читайте також: В Ізраїлі, що переживає жорстку політичну кризу, знову змінився прем’єр
Після своєї відставки у 2020 році Сіндзо Абе залишався впливовим політиком. Як пише Голос Америки, він продовжував наполягати на тому, що Японія має зайняти більш жорсткий підхід у питанні оборони. «Він був відомим прихильником перегляду розробленої США конституції Японії, до якої не вносилися поправки з моменту набуття чинності в 1947 році», – пише Voice of America. Прем’єр-міністр Фуміо Кісіда, протеже Абе, після перемоги на виборах пообіцяв рухатися вперед із планами щодо перегляду конституції. Також премʼєр наголосив, що готовий поглибити парламентські дебати щодо конституції, аби отримати підтримку громадськості.
Будь-які зміни до конституції свідчитимуть про значний символічний зсув у повоєнних підходах Японії і, на думку американського видання, можуть спровокувати обурення у сусідніх країнах, які стали жертвами її агресії під час Другої світової війни. Однак поки що незрозуміло, чи будуть успішними ці зусилля із внесення змін до цього документа «через глибоку антипатію японських виборців до участі у будь-яких військових конфліктах».
«Зміни до конституції повинні бути схвалені двома третинами обох палат парламенту, а також більшістю виборців на національному референдумі. Опитування громадської думки показують, що громадськість глибоко розділена з цього питання, і велика кількість виборців ще не визначилася», – пише Voice of America. Згідно із опитуванням опублікованим у газеті Asahi Shimbun минулого тижня, 36% виборців підтримують зміни, 38% – виступають проти. Загалом, як відзначає видання, згідно із багатьма опитуваннями, це питання не є вагомим для більшості громадян. Однак якщо формальна пропозиція внесення змін до конституції буде озвучена, то вона домінуватиме у новинах і на думку спеціаліста із японської політики із університету Канда Джефрі Хола, невідомо, в який бік зміниться позиція громадян.
«Після вторгнення Росії в Україну настрої японської громадськості, здається, змінилися на користь більш надійної оборонної політики. Під керівництвом Кісіди Японія була на передовій у зусиллях Заходу тиснути на Росію. Минулого місяця він став першим японським лідером, який відвідав саміт НАТО», – зазначає Voice of America.
Читайте також: Чого Ердоган хоче від Швеції та Фінляндії в обмін на членство в НАТО
Зміна зокрема статті 9 конституції Японії, де йдеться про відмову від участі у війнах та заборону утримання постійної армії – давня мета консервативних кіл Японії. ««ЛДП веде тривалу гру. З того моменту, як вони створили свою партію в 1950-х роках, їх найбільш консервативні члени, зокрема й дідо Абе, хотіли позбутися статті 9. Вони чекають дня, коли будуть впевнені, що справді зможуть це зробити», – підкреслив у коментарі Джефрі Хол.
У той час, як на місце убивства колишнього премʼєр-міністра Сіндзо Абе ще несли квіти, країна «взяла себе в руки і пішла далі», – пише британський The Economist. За оцінками, явка була лише дещо вища, ніж на попередніх виборах до верхньої палати три роки тому. На думку видання, це скоріш за все не повʼязано зі співчуттям до вбивства екс-премʼєра.
«Вбивство Сіндзо Абе сколихнуло країну, яка не звикла до збройного насильства чи, останніми роками, до вибухової політики. Це також відновило тривожні спогади про бурхливі минулі епохи: у 1930-х роках мілітаристи вбили низку прем’єр-міністрів і високопосадовців напередодні Другої світової війни; під час запеклих дебатів щодо післявоєнної політики безпеки Японії в 1960 році було вбито лідера лівої Соціалістичної партії Японії. Дідусь Абе Кіcі Нобусуке, який на той час був прем'єр-міністром, ледь вижив після жорстокого ножового поранення», – пише The Economist.
Видання також відзначає, що попри те, що здавалося б убивство експремʼєра має політичне підґрунтя, поки що це не так: «коли з’явилися подробиці про вбивцю, смерть Абе стала виглядати більше як трагічне, але ізольоване вбивство, ніж початок політичної битви». Вбивця політика Ямагамі Тецуя слідчим заявив, що ним керувала не політика, а особиста образа на групу, з якою Абе нібито був тісно пов’язаний. Цей випадок більше схожий на недавні інциденти безладного насильства у приміських потягах, ніж на політичну турбулентність 1930-х років, каже в коментарі The Economist Фудзівара Кіічі з Токійського університету.
Читайте також: Навіщо Японія знов нагадала Росії про Курили
Крістіан Мартіні Ґрімальді на сторінках видання The Diplomat, яке спеціалізується на політиці країн Азії, також відзначає той факт, що вбивство екс-премʼєра було більше схоже на серію вбивств, які чинили так звані «одинокі вовки».
«Цей напад шокував багатьох, враховуючи репутацію Японії як країни з низьким рівнем насильства. Але насправді до цього були й інші вбивці-одинаки, які вчиняли вбивства у цій країні. Різниця полягає в тому, що попередні нападники націлювалися на випадкових людей, а не на найвідомішого політика Японії», – пише Ґрімальді у The Diplomat. Такі випадки фіксували у 2008 (масове вбивство в Акіхабарі) та 2009 роках (підпал студії Kyoto Animation). Ці та інші самотні нападники-вовки, на думку оглядача, мають деякі спільні риси. Це молоді чоловіки, як правило, від 20 до 40 років, часто безробітні або бояться за свої робочі перспективи, киплять гнівом і образою на суспільство. «Профіль Ямагамі справді нагадує tori ma, як їх називають у Японії – соціопатів, відчужених особистостей, які чомусь вдаються до насильства», – зазначає Ґрімальді.