Дослідник аналітичного центру Карнеґі-Європа Дімітар Бечев у своїй колонці для Aljazeera пише, що «недільна перемога на виборах у Сербії дала Александру Вучичу більше простору для маневру на міжнародній арені та повну свободу дій – на внутрішній».
Бечев пише, що упродовж певного часу сербська опозиція плекала надії на те, що її представник Здравко Понош зможе завдати удару непохитному Вучичу в другому турі президенських виборів, однак до нього навіть не дійшло. Чинний президент переміг ще у першому.
На парламентських же виборах перемогла Сербська прогресивна партія (СПС) Вучича, а найбільша опозиційна коаліція «Обʼєднані заради перемоги Сербії» – на другій позиції із 13%. Партнери Вучича по попередній урядовій коаліції – Сербська соціалістична партія – отримали трохи менше 12%.
Бечев вважає, що цього разу опозиція зуміла непогано активізуватися і також відшукати сильних політиків, як наприклад, лідерка опозиційної коаліції – Марініка Тепич.
Вучич у свою чергу використав російсько-українську війну на свою користь. «Невдовзі після початку російського вторгнення кмітлива PR-команда президента змінила його передвиборче гасло із «Справи говорять самі за себе» на «Мир, стабільність, Вучич». Повідомлення було розповсюджено на білбордах по всій країні, а також на перших сторінках близьких до президента таблоїдів. Для крайніх правих, які вболівають за перемогу Росії і б’ють у барабани війни, Вучич виявився прийнятною мейнстрімною пропозицією: дружній до Путіна, його шанують пересічні серби, але відданий стабільності й не схильний до авантюризму», – резюмує Бечев.
Видання Balkan Insight, яке уважно слідкує за політикою Балканських країн, пише, що хоч за попередніми результатами, президент Сербії Александр Вучич виграв другий термін на посаді президента, а його Сербська прогресивна партія (СПС), матиме знову більшість у парламенті разом зі своїми партнерами із Соціалістичної партії. Але ситуація для партії вже не така комфортна, як була.
У той час, як перемога Вучича ніколи не була під питанням (за нього проголосували – 58% виборців вже у першому турі), то його партія цього разу отримала 42,9%. На виборах у 2020 році цей результат складав – 60,65%. Однак він був таким високим у першу чергу тому, що опозиційні партії бойкотували вибори.
На виборах 2016 року Сербська прогресивна партія (СПП) отримала 48,25%, що дало їй комфортну перемогу у коаліції зі своєю молодшою партнеркою Сербською соціалістичною партією. Видання також відзначає, що Сербська соціалістична партія (її колись очолював Слободан Мілошевич) отримала на цих виборах вищу підтримку, ніж раніше. Так само частина електорату СПП перекочувало й до інших праворадикальних партій, які закликають, до ближчої співпраці з Росії на тлі її війни проти України.
«Прогнози про те, що Белград був єдиним реальним шансом для сербської опозиції, підтвердилися. Попередні результати дають СПП 38,1%, а ССП — 6,9%, що означає, що їм, ймовірно, знадобиться ще одна партія, щоб керувати містом, хоча, коли ці відсотки перехувати у кількості на місця, вони все ж можуть утриматися й самостійно», – пише The Balkan Insight. Опозиційна коаліція «Обʼєднані задля перемоги Сербії» у Белграді набрала 21,3% голосів, а коаліція ліво-зелених «Moramo» («Ми повинні») отримала ще 10,8% що робить, як зазначає видання, її новою політичною силою в столиці.
Читайте також: Коаліція на чолі з Віктором Орбаном перемагає у парламентських виборах в Угорщині – що про це пишуть західні ЗМІ
«Вибори у двох країнах Європи, а переможець один», – таку назву має стаття журналістки Die Welt Кароліни Дрютен
«Мир. Стабільність. Вучич». Це гасло привело президента Сербії Александра Вучича до перемоги в неділю. У роздоріжжі між Сходом і Заходом йому вдалося використати війну в Україні у своїй передвиборній кампанії» – пише Дрютен. Вучич наближений до Кремля політик, виступає проти санкцій. Його перемога – це тріумф для Путіна і він не один. Разом із ним тріумфує і Віктор Орбан.
Як пише Die Welt, минулого року політична доля Вучича була під тиском. Протягом тижнів екологи протестували проти запланованого видобутку літію в на Заході Сербії, поки уряд нарешті не відмовився від цих планів. Звинувачення в корупції також зачепили і урядову верхівку. Але війна в Україні переломила хід подій – на користь Вучича.
«Вплив української кризи на результати виборів був величезним», – зазначив сам Вучич у промові після оголошення виборів. Вучич веде подвійну стратегію. Зовні він ніби-то переконаний європеєць, який хоче привести свою країну до ЄС. Однак також тримає близький звʼязок із рф. У 2014-році під час візиту Владіміра Путіна він навіть влаштував військовий парад на його честь. Ця тенденція простежується і в часі російсько-української війни. «Сербія проголосувала за резолюції, що засуджують Росію на Генасамблеї ООН. У той же час Белград відмовляється погодитися із західними санкціями, хоча Сербія є кандидатом на вступ до ЄС», – пише видання.
Видання також відзначає, що аби не втрачати підтримку, опозиційні сили в основному утримувалися від нападок на Александра Вучича через його позицію щодо українсько-російської війни. «Багато сербів добре налаштовані до Кремля. З початку вторгнення тисячі людей вийшли на вулиці Белграда з російськими прапорами та символом «Z» на підтримку загарбницької війни Кремля проти України. Нещодавнє опитування аналітичного центру Демостат показало, що половина сербів виступає за нейтральну позицію. 21% віддають перевагу звʼязкам з Росією, і лише 13% – з ЄС», – пише Die Welt.
Дрютен зазначає, що сьогодні, як ніколи низький рівень підтримки вступу до НАТО (80% – проти вступу) і на це також має вплив тривала антизахідна політика Вучича.
Російсько-українська війна «ставить під сумнів весь європейський порядок безпеки, однак Орбан і Вучич наполягають на нейтральній позиції в конфлікті, тим самим стаючи на сторону агресора. Їхня перемога на виборах є підтвердженням того, що модель Путіна працює в їхніх країнах. Президент Росії мав би бути задоволений результатами виборів», – пише Die Welt
«Перемога Орбана в Угорщині – це головний біль для ЄС», – пише BBC. Видання зазначає, що у неділю ввечері, коли Віктор Орбан виголошував свою переможну промову, можна було почути як «європейські серця колективно спускалися донизу». Самозваний «неліберальний демократ», прем'єр-міністр Угорщини неодноразово конфліктував з Брюсселем через питання верховенства права, свободу слова та міграцію. Також були непорозуміння і через його відносини із Путіним.
Тому так багато уваги міжнародної спільноти було прикуто виборам в Угорщині.
«Захід прагне виступити єдиним фронтом проти Владіміра Путіна. Зі свіжою перемогою на виборах в Угорщині Віктора Орбана, він ще деякий час залишатиметься непередбачуваною «терниною» з їхнього боку»