Французький щоденний часопис Le Monde: «НАТО відкинуло російську вимогу зачинити для України двері… Будь-яка нова агресія проти України матиме важкі наслідки та дорого коштуватиме», – заявили глави держав і урядів двадцяти семи країн-членів ЄС, зустрівшись на саміті в Брюсселі. Висновки були ухвалені одноголосно після кількох годин дискусії за зачиненими дверима щодо можливих європейських економічних санкцій… Заспокоїти Україну та втримати Росію від наступу, – таку ціль було визначено». Часопис цитує представника одної з європейських держав: «Не треба втягуватися в московську гру. В умовах військового тиску з боку Росії слід уникати помилок: поступка була б виявом слабкості».
Про можливі нові санкції поки що чіткої інформації нема. «Невизначеність — найкращий спосіб використовувати санкційну зброю», – цитує європейського дипломата Le Monde. Медіа повідомляє, що стосовно тону, яким слід спілкуватися з РФ, держави-члени ЄС мають розбіжності.
Читайте також: Обіцянки економічних санкцій та надати зброю Україні. Що сталося за три дні після ультиматуму Росії Заходу
Три колишні американські чиновники високого рангу – заступник держсекретаря США в адміністрації Буша, а нині керівник програми Європейських та Євразійських студій університету Флориди Девід Кремер, експосол США при ОБСЄ Ян Келлі, та ексзаступник міністра оборони США з питань політики, а нині радник Центру стратегічних і бюджетних оцінок Ерік С. Едельман – у своїй статті на сайті The Bulwark пишуть, що «не можна дозволити Путіну переділити Європу», а останні пропозиції угоди є нічим іншим, як «ще однією спробою узурпувати суверенітет сусідів».
Автори згадують про дві важливі угоди, підписантом яких є РФ, – Стамбульську Хартію Європейської безпеки 1999 року та Паризьку Хартію для нової Європи 1990 року (тут підписантом був ще формально СРСР). Обидва договори закріплюють невід'ємне право держав-учасниць «вільно вибирати або змінювати свої безпекові домовленості, зокрема договори про союзи» (Хартія з Європейської безпеки 1999 року), а також те, що жодна держава «не може розглядати будь-яку частину (європейського) простору як свою сферу впливу». Угода 1999 року також передбачала виведення російських військ з території Грузії та Молдови — зобов’язання, яке Москва так і не виконала.
Попри ці домовленості Заходу так і не вдалося відстояти принципи, прописані в цих угодах. «Зіткнувшись із численними військами як усередині, так і за межами своїх визнаних кордонів, Україна є останньою країною, яка платить ціну за нездатність Заходу захистити принципи після холодної війни та покласти фінансові витрати на вторгнення в Грузію в 2008 році. Цього разу ми повинні цьому дати раду. Адміністрація Байдена і НАТО повинні відмовитися від будь-яких переговорів, які передбачають позбавлення права держав вибирати свої власні безпекові домовленості», – пишуть Келлі, Кремер та Едельман. Відповіддю на будь-яке подальше порушення суверенітету України, вони бачать болючі економічні санкції.
Читайте також: Девід Кремер: Нам треба номінувати когось, хто нестиме порядок денний президента Байдена щодо підтримки України проти загрози з боку Москви
Радіо France info повідомляє: «Нормандський формат не є предметом порядку денного на найближчий час, а Владімір Путін продовжує ігнорувати заклики до діалогу українського президента Владіміра Зеленського… «Одна з гіпотез полягає в тому, що Росія створює цю ескалацію, щоб спровокувати прямий діалог з американцями та повернути собі статус великої держави», – цитує France info Едуарда Сімона, керівника дослідницького центру в Ifri (Французький Інститут Міжнародних Відносин), – Варто наголосити, що провідну вимогу Владіміра Путіна – гарантії того, що Україна в майбутньому ніколи не зможе вступити в НАТО, – альянс уже відхилив». У цьому контексті, заклики Емманюеля Макрона «розпочати процес умиротворення» Москви залишаються нездійсненними. Войовничу риторику Росії, яка погрожує використати ядерні боєголовки в Європі, можна інтерпретувати як гальмування переговорів… Вона може застосовуватися для того, щоб повернутися до столу переговорів на вигідніших умовах».
Команда репортерів з France 2 розповідає, що у Воронежі їм «довго шукати не довелося, щоб натрапити на російську армію». Десяток танків та бронетранспортерів знаходилися поряд з вокзалом, їх було передислоковано сюди кілька днів тому. Журналісти розпочали зйомку завантаження БТРу, але їх перервав російський військовий. «Україна знаходиться всього за 8 км , але нам неможливо показати вам, що роблять насправді вздовж кордону росіяни. Щоб увійти в цю територію, потрібен спеціальний дозвіл, іноземцям це заборонено», – повідомляє Люк Лакруа, журналіст France Télévisions, спеціальний кореспондент у Західній Росії.
Французький політолог Арно Дюбьєн в інтерв’ю каналу TV5: «Взаємини між НАТО та Росією та, в ширшому розумінні між Росією та Заходом, у жалюгідному стані. Вони знаходяться на найнижчому рівні з часів розпаду СРСР та навіть раніше – від початку 1980-х років, до Перебудови. Ми знаходимося в потенційно небезпечній ситуації, навіть якщо краще уникати аналогії з холодною війною, оскільки геополітичний контекст інший… Це, очевидно, не означає, що завтра почнеться повномасштабна війна, і тим більше – ядерна, або що Росія холоднокровно вторгнеться в Україну – ця гіпотеза малоімовірна. Але я не бачу, щоб Москва погодилася на деескалацію, нічого не отримавши навзамін. Переговори з американцями так само можуть зійти нанівець у найближчі тижні».
Бельгійське радіо RTBF: «Дипломатичний матч розпочався між різними учасниками: США, НАТО, меншою мірою — ЄС та Російською Федерацією. У перспективі можливої деескалації, росіяни надіслали американцям список з 8 умов… «Ми готові до спілкування, – відповіли Сполучені Штати, – навіть якщо документ містить певні заздалегідь неприйнятні речі». Це озвучено: вимоги Росії — нереальні… Передати іншій стороні перелік умов, знаючи, що візаві, швидше за все, працюватиме лиш з дуже послабленою їхньою версією, це, на думку дослідниці Ніни Башкатов, «техніка переговорів, що полягає в формуванні завищеного запиту, з метою потім повернутися до реалістичніших пропозицій. Ця реалістичніша версія є те, чого Росія хотіла з самого початку. Тобто — зупинити розширення НАТО та обмежити кількість американських або натівських військових баз поблизу її кордонів». Йдеться про кремлівську стратегію просування своїх геополітичних інтересів… Зазначимо, що діалог відбувається між росіянами та американцями, без участі європейців, попри те, що напруження встановилось саме на кордонах ЄС».
Канадійський ресурс La presse повідомляє: «США заявили у вівторок, що діалог з РФ стосовно України та в ширшому сенсі — безпеки в Європі розпочнеться у січні… Американський уряд уточнив, що готовий обговорювати російські запити як на двосторонньому рівні, так і за участю НАТО, або навіть у рамках Організації з безпеки й співробіництва в Європі. “Обговорення європейської безпеки без європейців не буде», – пообіцяла журналістам у вівторок помічник держсекретаря США з питань Європи Карен Донфрід, у той час як Владімір Путін, схоже, розраховує виключно на двосторонній формат».
Аналітик польського центру Polityka Insight Марек Свєрчинський у своїй статті для тижневика Polityka аналізує документ-ультиматум із восьми пунктів, який РФ висунула Північноатлантичному альянсу минулого тижня і робить такий висновок: «Пропонуючи НАТО документ до підпісу, Кремль таким чином хоче одним рухом скасувати всю геополітичну революцію, яка вимагала від десятків мільйонів людей 30-річних зусиль, колосальних витрат, присвяти, а іноді й жертв. Росія назвала цю революцію ще 20 років тому найбільшим нещастям XX століття і продовжує намагатися її зупинити та повернути назад».
На думку Свєрчинського, «підписання угоди означало б повернення НАТО до епохи до 1997 року та введення нових і жорсткіших обмежень щодо Альянсу». Він відзначає, що все однобічно, тому що в документі ні слова про обмеження російської сторони щодо чисельності та розміщення військ, їх оснащення, масштаби і частоту навчань. «Іншими словами, це спроба нав’язати декларацію про самороззброєння НАТО на східному фланзі», – підсумовує експерт.
Свєрчинський наводить в тексті кілька припущень про те, чому Кремль вдається до цього ультиматуму і одне з них полягає в тому, що це ймовірно «великий обман, блеф, трюк, що маскує справжні наміри Кремля. Пропозиція щодо укладення нового договору з НАТО передбачає кілька тижнів роботи для дипломатів і розпалювання емоцій, зокрема, для участі в нових «дебатах про європейську безпеку» людей, яких Росія використовує як агентів впливу, а іноді і називає корисними ідіотами. Поки західні суспільства обмінюються своїми побажаннями миру, щастя і здоров’я, російська пропозиція з’явиться на столах напередодні Різдва як небажана, але приваблива на вигляд страва – приправлена фальшивою солодкістю стабільності та передбачуваності та присипана цукром з неочевидними обіцянками вічного миру, який спільно гарантують США, НАТО і Росія».
Читайте також: На роздоріжжі
У Німеччині у свою чергу група колишніх дипломатів, політологів та військових виступила із листом, в якому закликала фактично до умиротворюючих поступок на користь Кремлю. Лист було оприлюднено 5 грудня, однак поза німецькомовним російським пропагандистським сайтом Sputnik, на це звернення не звернули особливої уваги. 11 грудня в інтерв’ю німецькому радіо Deutschlandfunk, колишній координатор німецького уряду (2014-2017) з питань співробітництва із Росією, країнами Центральної Азії та Східного партнерства Ґернот Ерлер озвучив свою підтримку тим позиціям, які висловили підписанти оприлюдненого 5 грудня листа. Зокрема, йшлося про проведення конференції на високому рівні, яка могла б сформувати нову безпекову архітектуру для Європи (своєрідний Гельсінкі-2). На час, коли триватиме конференція (приблизно два роки) треба буде утримуватися від скупчення військ та відповідної інфраструктури по обидва боки кордону з РФ.
У газеті Die Welt 21 грудня вийшов коментар ветерана німецької «зеленої» політики, співзасновника аналітичного Центру ліберальної сучасності Ральфа Фюкса під назвою «Діалог – так; умиротворення – ні», а якій він зокрема зазначає: «Чого не хочуть визнавати підписанти звернення, так це стратегічного рішення Путіна піти на конфронтацію: від військового втручання в Грузії та Україні, розміщення ядерних ракет у Калінінграді до інформаційної війни на всіх каналах. Це також включає те, що Кремль «вириває килимок» з-під діалогу з російським громадянським суспільством, крок за кроком штовхаючи демократичну опозицію та критично налаштовану громадськість». На думку Фюкса, вимоги вжити «конкретних заходів з деескалації» від Заходу у той час, як Путін створює нову військову загрозу Україні, перевертає ситуацію з ніг на голову. «Дипломатія щодо агресивної влади працює лише на основі твердості й сили», – зазначає експерт. Він також проводить історичні паралелі. Часто прихильники діалогу з Кремлем посилаються на політику розрядки Віллі Брандта. Ця політика «була міцно інтегрована в НАТО» і не залишала сумнівів у її здатності до стримування. Частка оборонного бюджету ніколи не була вищою, ніж тоді. «Для Гельмута Шмідта це також було так. Брандт не мав ілюзій, що Радянський Союз був противником демократичного світу. Було б добре, щоб цей реалізм характеризував і зовнішню політику коаліції «світлофор», – пише Фюкс.