New Eastern Europe: У процесі очікування вступу громадяни Хорватії стали реалістами
Незважаючи на те, що вступ до ЄС є важливою подією не лише для Хорватії, але і для самого Союзу, виключним оптимізмом ця подія не супроводжується. Про це повідомляє New Eastern Europe.
Заявку на вступ до ЄС Хорватія подала ще у 2003 році. Країна мала зробити великі зусилля для виконання усіх вимог. Хорвати дійсно відчули наслідки прогресу у сферах боротьби з корупцією і захисті прав людини. Увесь шлях набуття членства хорватської держави в ЄС супроводжувався навіть інтенсивнішим моніторингом, ніж аналогічний процес у Румунії чи Болгарії, що приєдналися до Союзу у 2007 році. І, незважаючи на усе це, поміж країн-членів ЄС непомітно значного пожвавлення з приводу таких успіхів. Вони «залишаються на варті», як повідомляє New Eastern Europe.
Пов’язано це, перш за все, з тим, що хорватська економіка все ще переживає серйозні проблеми. Однією з найбільших перепон для економічного розвитку країни є масове безробіття, що у 2012 році досягало 20,4%. Як зазначують у New Eastern Europe, прийняття у якості 28-го члена такої держави, де високим є суспільне незадоволення, загрожує іміджу ЄС не лише у самій країні, але й у всьому балканському регіоні.
Вступ до ЄС викликає сумніви і у самих хорватів. Як заявив президент держави – Іво Йосіпові (Ivo Josipovi), протягом довгих років очікування вступу, вони перетворилися з оптимістів на реалістів і розуміють, що набуття членства не вирішить враз усіх їхніх проблем.
Тим не менше, приєднання Хорватії постає взірцем того, чим Європейський проект має бути – каталізатором мирного та демократичного розвитку.
Читайте також: Який шлях пройшла Хорватія до ЄС
EUobserver: Хорвати не хочуть обмежувати Європу власними кордонами
Після вступу до ЄС євроінтеграція Хорватії все ще триватиме. Самі хорвати вважають, що й інші держави повинні отримати такий шанс. Про це пишуть на сайті EUobserver.
Згідно з EUobserver, у неділю 30 червня президент Хорватії – Іво Йосіпові заявив: «Ми не хочемо, аби Європа зупинялася на наших кордонах, вона має бути відкритою для інших країн». Рівно опівночі 1 липня, десятиліття по тому, як держава подала заявку на вступ до ЄС, Хорватія нарешті стала 28-им членом Союзу.
Основною перешкодою на шляху Хорватії до Європи був розгляд справ військових злочинців. ЄС почав переговори про вступ лише через два роки після того, як країна досягла повної співпраці із кримінальним трибуналом ООН у Гаазі.
Тепер же Хорватія є першою країною, що влилася до лав ЄС після розширення 2007 року (Румунія та Болгарія), та лише другою з колишніх югославських республік (окрім Словенії), яка доєдналася до Союзу. Тим не менше, процес її євроінтеграції все ж іще не досяг фінішної прямої. Та подальше зближення з Європою, за експертною думкою EUobserver, відтепер буде уповільнене, адже зі вступом до ЄС країна втрачає основний стимул для змін.
Читайте також: The Economist про економічні наслідки приєднання Хорватії до ЄС
Bloomberg: Німецькі платники податків не будуть змушені витрачати більше грошей на Хорватію
Після вступу до Європейського Союзу Хорватія повинна: продовжувати процес адаптації, допомагати іншим країнам на Балканах та намагатися не витратити усі гроші ЄС. Про це повідомляє сайт Bloomberg.
На шляху до ЄС Хорватія мала здійснити багато вимог, зокрема систему правосуддя та подолати корупцію. Однак цим адаптація європейських норм та стандартів не завершується. Для прикладу, через два роки очікується вступ держави до Шенгенської зони, і до того часу Хорватія ще має виконати чимало вимог. Окрім цього, як повідомляє сайт Bloomberg, відтепер Хорватія служитиме помічником для інших колишніх республік Югославії, що знаходяться на шляху до євроінтеграції.
За заявою Президента Єврокомісії Хосе Мануеля Барозо, приєднання до ЄС не вирішить одразу усіх проблем країни, однак дозволить їй користуватися вигодами від членства.
В той же час хорватський політик – віце-прем’єр країни Весна Пусіч (Vesna Pusic) – постановила, що фінансові справи європейських громадян не постраждають через її країну: «Німецьким платникам податків чи будь-яким іншим платникам податків не потрібно боятися, що їм доведеться витрачати більше коштів на Хорватію, – зазначила вона – єдина річ, якої нам варто остерігатися – це повне поглинення нами фондів ЄС, але це залежить лише від нас. Хорватія – чудове місце для інвестицій».
Forbes.pl: Польща стане найважливішим торгівельним партнером Хорватії в ЄС
На думку представника польсько-хорватського товариства, приєднання Хорватії стане імпульсом економічного розвитку для обох країн.
З огляду не офіційне набуття Хорватією статусу членства в ЄС, польський Forbes запитав думки щодо подальшого розвитку хорватсько-польських відносин у представника польсько-хорватського товариства Александра Арабаджіча (Aleksander Arabadźić).
На думку останнього, найважливішу роль в економічній інтеграції нового члена ЄС відіграли саме німецькі фірми, однак польські, за його переконанням, також є зацікавленими у хорватському ринку, і співпраця з Хорватією є для них вигідною. Представник товариства вважає, що саме Польща стане основним партнером Хорватії у ЄС. Зі вступом до Союзу, процес торгівлі між державами буде спрощено за рахунок усунення бюрократичних процедур, отож ціни на товари будуть нижчими.
Однак, згідно з висловлюванням Арабаджіча, ефективність польсько-хорватської співпраці гарантована не лише вигодами від політичної та економічної інтеграції Хорватії, але також – за рахунок спільної слов’янської свідомості, що поділяються двома народами.
Крім того, Арабаджіч висловив надію, що вслід за туризмом у рідній країні розвиватимуться й інші сфери економіки – розробка та використання поновлюваних джерел енергії, сільського господарства та сфери послуг.
Читайте також: Як Європа ухвалювала рішення про приєднання Хорватії
The Economist: Розширенню ЄС – бути
Незважаючи на те, що розширення ЄС має противників, воно є початковою метою ЄС, а отже Хорватія не має стати останнім новим членом ЄС.
Більшість людей на західних Балканах прагнуть приєднатися до клубу європейських демократій, тому у обговоренні щодо розширення ЄС згадується Чорногорія, а наступного року будуть відкриті переговори з Сербією. Однак подальший процес щодо Туреччини, на сьогодні майже «заморожений», відкладається до жовтня, поки у країні проходять протести, і ніхто навіть не піднімає питання про можливий вступ Молдови, України, Вірменії, Грузії чи Азербайджану.
«Це помилка», – вважають у Economist. Розширення було початковою метою ЄС: «Надія на членство була провідною у процесі зміцнення та згладжування демократичної трансформації, спочатку у Греції, Іспанії та Португалії, а потім – у великій частині Східної Європи. Спокуса вступу до клубу багатих демократій привів країни до соціальної та конституційної реформ, і переконав їх звільнити економіку від держави».
Ті, хто протистоїть подальшому розширенню оперують кількома аргументами. По-перше, що ЄС уже і так є занадто великим, аби нормально функціонувати. По-друге, що деякі країни були впущені до «клубу» ще до того, як вони самі могли відповідати іншим його членам. По-третє, що деякі з претендентів не є європейськими країнами в повному сенсі цього слова: «потенційні кандидати зі сходу є надто великими (Україна), надто бідними (Молдова), надто мусульманськими (Туреччина), надто автократичними (Азербайджан) […]».
Втім, експерти з Economist вважають, що на всі ці аргументи є достойні відповіді: «Процес прийняття рішень не постраждав від розширення: політичні чвари трапляються переважно між старішими членами – не між старими та новими. Румунія та Болгарія дійсно могли доєднатися занадто рано, але критерії вступу стали жорсткішими після їй вступу», «Розмір, бідність та релігія ніколи не стояли на шляху до членства і не має ставати перешкодою тепер».