Упродовж минулого тижня багато українських та західних аналітиків висловлювали оцінки, що російська військова мобілізація ймовірно має на меті налякати Київ та його західних партнерів, або ж є «політичним сигналом примусу», що не передбачає неминучого військового наступу. Однак ситуація на передовій доволі динамічна, що змушує багатьох аналітиків дещо змінювати свою думку.
Про це, зокрема, пише американський військовий журналіст Нолан Петерсон для американського ветеранського онлайнжурналу Coffee or Die. Він відзначає, що тепер аналітики попереджають, що наступальні військові дії з боку Росії більш ймовірні, а ніж вважалося раніше. «Особливу стурбованість викликають російські військові підрозділи, що перекидаються до Криму», – пише Петерсон.
Американський журналіст також посилається на Майкла Кофмана – експерта із аналітичного Центру Нової Американської Безпеки (Center for a New American Security). Кофман спеціалізується на дослідженні саме російського війська і вже раніше писав свої припущення щодо того, чого прагне Кремль, загострюючи ситуацію на кордоні. 5 квітня ж у своєму твіттері він написав, що дещо змінив свою думку щодо ескалації на Сході України та нарощування Росією військової присутності на кордоні. «Я здебільшого схилявся до того, що Росія показово демонструє свою силу для залякування. Однак тривале нарощування сил та певні аспекти змушують мене більше турбуватися про кінцевий намір», – пише у своєму мікроблозі Кофман.
Читайте також: Нагадування про війну
Експерт припускає, що якщо Росія має на думці наступальні операції, то вони не обов’язково можуть відбутися зараз, а швидше їх слід очікувати у середині/наприкінці квітня. Що ж до припущень про неминуче вторгнення, то експерт залишається на тих же позиціях, що й минулого тижня: він вважає, що його не буде.
У статті «На порозі війни» журналісти німецької Frankfurter Allgemeine Zeitung Фрідріх Шмідт та Ґерхард Ґнаук, посилаючись на розслідування Conflict Intelligence Team пишуть, що такої кількості військової техніки на кордоні з Україною не було з 2014-2015-го років. Журналісти FAZ також відзначають, що розгортання військ супроводжується наступом у медіа та політиці. Так, вони згадують про обурення в Москві щодо заборони проросійських каналів, а також роздачу російських паспортів жителям окупованих територій. «Така риторика в Москві покликана залякати не стільки Україну, скільки «партнерів» в ЄС, відносини з якими на даний момент особливо погані», – припускають журналісти. Вони також відзначають, що незалежно від намірів Кремля Україна отримує багато підтримки та солідарності на міжнародному рівні.
Журналіст видання EUobserver Ендрю Реттман у своїй статті «Чому Путін хоче кризи в Україні» зібрав коментарі багатьох експертів із різних сфер та країн. Він цитує коментарі російського експерта Павла Фельґенгауера, який вважає, що на початку травня в Росії все буде готово для війни. Міністр закордонних справ Литви Габреліус Лангсберґіс у коментарі EUobserver заявив, що хвилюється, тому що має трапитися щось погане. На його думку, це може бути щось схоже на грузинський сценарій 2008 року: «Провокація з боку Росії, за якою послідують звинувачення в агресії з боку України».
Читайте також: Інформаційний імунітет
Поза найгіршими сценаріями, журналіст EUobserver розглядає і варіант, що усі ці «побрязкування зброєю» мають на меті налякати Україну та ЄС й змусити до більших поступок. Цю думку поділяє Джеймс Ші, який у минулому обіймав високі посади у структурі НАТО. На його думку, нинішні дії Путіна спрямовані на те, щоб змусити Київ надати маріонетковій владі на окупованих територіях Донбасу «особливий статус» із конституційними повноваженнями.
Девід Іґнатіус у свої колонці для The Washington Post пише, що адміністрація Байдена зіткнулася з тим, що може стати її першим серйозним випробуванням у відносинах із Росією. Іґнатіус відзначає, що в перші роки роботи нових американських адміністрацій часто відбувається свого роду політичне позиціонування, оскільки супротивники досліджують межі дозволеного один одного. Як приклад такого позиціонування, він назвав усну перепалку між китайським дипломатом Ян Цзечі та держсекретарем США Ентоні Блінкеном під час зустрічі в Анкориджі (штат Аляска) минулого місяця.
Читайте також: Запасний командний пункт президента
Ситуація ж в Україні на думку оглядача, відмінна від словесного позиціонування з Китаєм тим, що потенційно включає силовий аспект. «Росія наростила свої війська, щонайменше тимчасово, біля кордону з країною, якій США надають військову допомогу. Ймовірно найкращий аспект щодо надісланих цього тижня сигналів полягає у тому, що він зменшує ймовірність прорахунків будь-якої із сторін у своїх кроках», – підсумовує Іґнатіус.
Експосол США в Україні, а нині дослідник Robert Bosch Academy Стівен Пайфер у своїй колонці на сайті видання Politico пише, що Захід має дати зрозуміти Владіміру Путіну та Кремлю, які наслідки на нього чекають, в разі якщо російські підрозділи почнуть наступ у сторону України.
Пайфер пропонує чотири кроки, за допомогою яких Захід мав би відмовити Росію від подальшого наступу. "По-перше, представники США та ЄС повинні негайно проконсультуватися та узгодити перелік додаткових санкцій, які застосовуватимуться у разі нападу Росії. Список повинен містити серйозні заходи, зокрема, санкції проти державного боргу Росії", – пише експосол. По-друге, окрім розмов американського військового керівництва із російським, офіційні представники Вашингтона повинні провести переговори із Кремлем і попередити його про наслідки. Ращом з тим, слід взяти до уваги й інші кроки, що вказуватимуть на серйозність намірів США, як наприклад, постачання Києву додаткових протитанкових ракет Javelin, чи іншого озброєння. По-третє, європейські лідери мають звернутися до Києва зі схожими повідомленнями про підтримку. По-четверте, європейським лідерам також слід телефонувати Кремлю, особливо це стосується Анґели Меркель. "Її взаємини із Владіміром Путіним можуть бути напруженими, але залишаються найближчими серед західнтх лідерів", – відзначає Пайфер. Путін, на його думку, має розуміти, що через свій напад на Україну він уб'є "Північний Потік-2", або через внутрішній тиск на Меркель, або через санкції США.
"Сподіваємось, що російські маневри – це просто блеф і вони незабаром закінчаться. Однак Захід не може дозволити собі лише сподіватися", – підсумовує Стівен Пайфер.
Стівен Бленк в блозі UkraineAlert для сайту американського аналітичного центру The Atlantic Council пише про потребу посилити українську бойову авіацію у відповідь на військову ескалацію з боку Росії.
Експерт зазначає, що нещодавно керівництво українського ВПС визнало, що до 2030 року більшість винищувачів країни будуть нежиттєздатними. Тим часом Кремль погрожує Україні атаками з повітря. «Потреба оновлення ВПС України є можливістю для адміністрації Байдена завдати справжнього болю Москві як з точки зору стратегії, так і у тривалій пропагандистській війні», – підсумовує Бленк.