Світові обличчя-2013: головні дійові особи року

Світ
31 Грудня 2013, 00:18

13 березня Хорхе Маріо Берґольйо став Папою Римським Франциском і за цей рік став найвпливовішою людиною року за версією журналу The Time. Боротьба з корупцією у Ватикані призвела до розмов про те, що італійська мафія прагне вбити Папу Римського. Своїми коментарями про геїв, телефонними дзвінками простим людям, які потребують підтримки та коментарями у твіттері Папа Франциск привернув до себе багато уваги світових медіа та звичайних людей. «Коли церква є закритою, вона слабне», – сказав в одній зі свої промов Папа і своєю відкритістю (наприклад, він довго переписувався, а потім запросив на зустріч італійського інтелектуала Євґеніо Скалфарі, який вважає себе атеїстом, або ж відмовився від папамобілю чи інших переваг, які отримували його попередники) намагається надати католицькій церкві нової сили.

Перший після інавгурації 21 січня рік видався нелегким для президента США Барака Обами. Теракти під час Бостонського марафону, втеча колишнього працівника ЦРУ Едварда Сноудена та інформація про масове шпигунство з боку АНБ та ЦРУ, яку він відкрив для світової громадськості, загострення конфлікту у Сирії та заяви про необхідність ввести туди війська, значне погіршення відносин із російським президентом Владіміром Путіним та зіпсовані відносини з ЄС та іншими світовими лідерами через скандал із підслуховуванням – всі ці удари та випробовування звалилися на плечі американському президенту під час його другої каденції. Проте це не все, з чим довелося стикнутися 44-му президенту США. Тиск з боку республіканців через реформу охорони здоров’я, яка була передвиборчою ініціативою Барака Обами і яку він активно розвивав, спричинив до того, що бюджет не було вчасно укладено, а державні установи було тимчасово зачинено. Якби домовленості не було досягнуто, то світ могла б очікувати ще одна фінансова криза.  Позитивом для американського президента у 2013 році залишається хіба що поступове виведення військ із Афганістану, яке має завершитися у 2014 році.

 

Європейські банкіри настільки покладаються на Мутті (Mutti – нім. матуся), як ще називають канцлера Німеччини Анґелу Меркель її громадяни, що вже за кілька місяців до виборів у Німеччині прогнози щодо майбутнього єврозони відкладали до оголошення  їхніх результатів. На цих виборах партія Меркель виграла із прогнозованим успіхом, проте попередній союзник  по коаліції – Вільні Демократи не потрапили до парламенту, тому ХДС/ХСС втретє в історії Німеччини довелося формувати «велику» коаліцію за участі соціал-демократів.

Критики закидають Меркель, що її вимога до економічно слабких країн, особливо, до тих, що отримали рятівні кредити від ЄС, слідувати політиці жорсткої економії, навпаки їм шкодить. Незважаючи на це, завдяки політиці Меркель щодо збереження євро та її тісній співпраці із міжнародними організаціями у цій сфері, єврозона цього року показала перші ознаки зростання вперше за останні два роки.

Кажуть, що на запитання колишнього держсекретаря США Генрі Кіссінджера, кому дзвонити, щоб поговорити з Європою, багато хто в ЄС дав би телефон Меркель, адже її впливовість на політику та розвиток ЄС не для кого не є секретом, а 2013-й лише це підтвердив.  

Перші антиурядові протести у Сирії почалися як відгомін Арабської весни і ніхто б не міг подумати, що вони переростуть у справжню громадянську війну, яка за два роки забрала життя майже 100 тис. осіб, а ще 2 млн. залишила без домівок. Попри надзвичайні людські жертви сирійський лідер Башар Асад залишається на своїй посаді і досі. Проте цей рік багато в чому був вирішальним для його долі. Після чи не наймасовішої атаки із застосуванням хімічної зброї у серпні цього року, внаслідок чого загинуло близько 1000, а за деякими даними і більше, мирних жителів, над Асадом нависла загроза військового вторгнення з боку США та Франції. Військове вторгнення насправді було небажаним для обох сторін (у США воно не мало підтримки більшості, ані у Сенаті, ані серед громадян) і тут запропонував своєрідне вирішення конфлікту багаторічний союзник Башара Асада російський президент Владімір Путін. За його пропозицією Башар Асад погодився надати хімічну зброю під міжнародний контроль, аби уникнути військового удару і таким чином розпочати процес знищення хімічної зброї у країні. Хоча такий крок не вирішив сирійських проблем, проте надав великих геополітичних плюсів російському президенту.

Каденція першого демократично обраного президента Єгипту Мухаммеда Мурсі тривала недовго. Вже за п’ять місяців після його обрання в Єгипті спалахнули масові протести, оскільки парламент проголосував за необмежені повноваження для президента. Під час першої річниці правління Мурсі десятки тисяч його противників зібралося на площі Тахрір в Каїрі, а вже за три дні його було усунуто від влади. Відставка єгипетського президента Мухаммеда Мурсі спричинила нову хвилю заворушень в Єгипті і як результат новий  виток єгипетської революції, який дехто вже встиг назвати громадянською війною. Справа у тім, що попри відставку у Мурсі залишилося ще достатньо прихильників, так само багато прихильників і у нового режиму, тому між опонентами часто виникають сутички, які переростають у конфлікти зі зброєю. Головним результатом відставки Мурсі стала заборона в Єгипті парті "Брати-мусульмани", прибічники якої  зараз однією з найактивніших сторін конфлітку.

29-річний працівник Агентства національної безпеки США Едвард Сноуден спричинив один із найбільших витоків секретної інформації в історії США. Завдяки відритій ним інформації, погіршилися відносини між багатьма світовими лідерами, точніше між багатьма світовими лідерами і США. Не в останню чергу через Сноудена, започаткована адміністрацією Барака Обами, політика «перезавантаження» у відносинах Росії та США зазнала краху. Проте одкровення Сноудена спричинили також і до переосмислення політики конфіденційності у світі і, можливо, дадуть поштовх до нових методів захисту приватності не лише посадовців, але й звичайних громадян.

 

Цього року 16-річна Малала Юсуфзай отримала премію імені Сахарова «За свободу думки». Ця дівчина вразила світ своєю відкритістю, коли їй було всього лише 11 років – саме тоді вона почала писати для BBC.

Як й інші райони на північному заході Пакистану, округ Сват, звідки родом Малала, завжди був релігійним та консервативним регіоном, але, починаючи з 2007 року з приходом талібів він серйозно змінився і ці зміни найбільше торкнулися саме освіти. Найгірше розпочалося наприкінці 2008 року, коли місцевий лідер талібів Мулла Фазлулла попередив про те, що будь-яку освіту для жінок треба припинити протягом одного місяця. Коли один із журналістів BBC Урду запитав у батька Малали, кого б той міг порадити серед молоді, аби ті розповіли про власне бачення свого майбутнього за часів панування у місцевості руху Талібан, він запропонував свою доньку. Як результат з’явився блог «Щоденник пакистанської школярки» на BBC Урду, де Малала описувала свою надію на продовження навчання та страхи за майбутнє Сват. Саме за цю сміливість таліби намагалися її вбити, коли їй було вже 15 років.

Цього року Малала виступала на засіданні ООН та Гарвардському університеті, де розповідала про проблему освіти для дівчаток у Пакистані, мала зустріч із королевою Великобританії Єлизаветою ІІ та Бараком Обамою, з яким говорила також і про атаки безпілотних літаків на Пакистан.

P.S. При підготовці матеріалу було використано рейтинги The Time, The Foreign Policy, The New York Times та The Telegraph