Часом реалізація задуманого виглядає наче нескінченний похід у темному тунелі: сили зникають, а цілі так і не видно. Без підтримки однодумців, без життєствердного прикладу сумніви швидко переходять в апатію.
Особисто став свідком того, як енергійні та завзяті люди з часом ставали циніками, втративши віру у те, що роблять.
Є така організація – благодійний фонд «Героїка»,що займається впорядкуванням українських військових поховань, спорудженням пам’ятників і пам’ятних знаків на місцях боїв, військових походів та в пам’ять полеглих українських воїнів. «Героїка» дала мені можливість познайомитися з маленькою, але вмотивованою групою волонтерів.Нам не раз доводилося займатися бюрократичною тяганиною, пов’язаною з реалізацією меморіальних проектів. Незалежно від того кого вшановуємо: козака Армії УНР чи офіцера ЗСУ, стикаємось зі схожими проблемами – байдужість, косність та політична імпотенція. Часто співпраця з органами влади нагадує гру в футбол. Тільки тут замість м’яча дерев’яний куб: копнув ногою, перекотив його на бік, а він собі далі лежить – чекає на «дзвінок зверху», на «усне розпорядження», на «вказівку керівництва» і т.д. Минають місяці, допоки вдасться одержати «благословення» на встановлення дошки чи спорудження пам’ятного знаку. Добитися конкретної допомоги, у вигляді роботи підйомного крана чи навантажувача – виглядає як спецоперація, для реалізації якої потрібно задіяти керівництво області та чекати тиждень – і то, не факт, що спрацює.
Читайте також: Кого й на що надихали герої Крут
Досить часто переконуюсь, що справа не у ворожих підступах, а у звичній для людей моделі поведінки: простіше написати 40 сторінок звітів ніж взяти на себе відповідальність бодай за найдрібніше рішення. Будь-то міністерство чи сільська рада – проблеми дуже схожі, хоча масштаби і різні.Вражає навіть не параліч державних механізмів, а відсутність бажання лікуватися.
Один з останніх проектів «Героїки» – спорудження невеличкого меморіалу«Кримчанам, загиблим у боях за єдність України», неподалік від траси Е-97 біля с. Ставки Каланчацького району Херсонської області, практично на адмінмежі з тимчасово окупованою АР Крим. Будівельними роботами керував демобілізований вояк Олег Собченко. Він розповідає, що у певні моменти хотілось махнути на все рукою і відмовитись від запланованого, однак ситуація круто змінилась, щойно вдалось познайомитись з місцевою Спілкою ветеранів АТО та кримськотатарською сотнею «Аскер». Цим людям не потрібно було розповідати лекцій про воюючу Україну, закликати до совісті і самопожертви. Треба їхати за будівельними матеріалами – їдуть. Треба працювати під дощем – працюють. Є необхідність терміново дістати бетонозмішувач – їдуть та просять односельців позичити і т.д.
Власне мій допис не про бюрократію і бетонозмішувач. Я хотів сказати, що серед учасників бойових дій і волонтерів теперішньої війни можна знайти справжні скарби: вмотивованих людей, що заряджені не на розмови, а на результат. Власне ті, кого так бракує Україні. Безумовно, УБД не є «знаком якості» чи «зеленим квитком у владні коридори», як часто доводиться чути. Все залежить від конкретних людей. Надзвичайно важливо підтримати тих, хто готовий змінюватися сам і змінювати інших.
Часом для реалізації благородного наміру достатньо показати людині, що вона не сама, що розпочата справа важлива і варта зусиль для завершення. Гадаю, що в кожному селі та місті є учасники бойових дій та волонтери, здатні не лише на військові подвиги і самопожертву на передовій, а на щоденну працю зі зміни суспільства.Вони і є тим світлом, якого так бракує нашому тунелю. Їх варто підтримати.
Читайте також: 1956–2016: вивчені й невивчені уроки історії
P.S. Благодійний фонд «Героїка» запрошує взяти участь у відкритті меморіалу «Кримчанам, загиблим у боях за єдність України», збудованого руками учасників бойових дій та волонтерів за кошти благодійників.
Урочистосте відкриття відбудеться 26 листопада о 14:00, біля з’їзду з траси Е-97 на с. Ставки Каланчацького району Херсонської області.
З усіх питань звертайтесь на адресу: [email protected]