Усунення Саакашвілі від політики в Грузії чи навіть його потенційний арешт можуть штовхнути Грузію на російську орбіту, – пише Financial Times
На думку видання, упродовж десятиліття з часу Революції троянд Грузія зазнала суттєвих змін і перетворилася у молоду функціональну демократію, що продовжує зростати. Навіть після війни з Росією 2008 року, тенденцій уряду трояндового лідера Міхеіла Саакашвілі монополізувати владу і мирного переходу влади до прем’єра-мільярдера торік ці зміни залишилися по суті недоторканними.
«Проте зараз є ризики, передусім потенційний арешт Саакашвілі, який іде з посади президента», – пише Financial Times. Крім того, деяким із його високопосадовців загрожують звинувачення в корупції, які, на їхню думку, політично мотивовані.
Усе це справді сигнал про те, що долю Саакашвілі вже вирішено, або ж спроба знати кому покинути країну. «Друзі кажуть, що президент думає провести певний період у США, але відмовляється зовсім покинути країну. Саакашвілі визнає політичні помилки своєї адміністрації. Проте його арешт буде ударом не тільки для Грузії, а й для надій на демократію на всій території колишнього Радянського Союзу», – пише видання.
Арешт Саакашвілі «майже напевно зупинить плани Грузії підписати далекосяжні політичні та торговельні угоди з ЄС, життєво необхідні для продовження її демократичного розвитку», – вважає Financial Times. Тбілісі сподівається, як і низка колишніх радянських республік, парафувати Угоду про асоціацію з ЄС наступного місяця.
Читайте також: Невідомий президент Грузії
«Без угоди з ЄС Грузія може не мати іншого вибору, як піти далі, аніж навіть Іванішвілі у відновленні зв’язків з Росією. Це може навіть означати вступ до Митного союзу», – припускає видання.
Грузинські виборці обрали нового президента, але, зважаючи на те, що прем’єр-міністр мільярдер Бідзіна Іванішвілі планує піти у відставку найближчим часом на користь невідомого наступника, залишилося неясним, хто обійме пост прем’єр-міністра, тепер найвпливовішу посаду в країні, – пише The New York Times.
Після оприлюднення результатів виборів залишається важливе питання. Воно полягає у тому, кого Іванішвілі може назвати своїм наступником, враховуючи його план покинути свій пост і замість цього намагатися впливати на майбутнє країни як приватна особа, яка має у власному розпорядженні особисті статки в сумі більш як $5 млрд, що дорівнює приблизно третині річного обсягу виробництва всієї країни.
«Згідно з конституційними змінами, які набувають чинності з інавгурацією нового президента, прем’єр-міністр, обраний парламентом, стає главою уряду з повноваженнями виконавчої влади у внутрішній і зовнішній політиці. Президент залишається главою держави і головнокомандувачем, але не має законодавчої ініціативи і не може пропонувати державний бюджет», – пише видання.
Саакашвілі став широко відомим за кордоном як провідний носій демократії в колишньому Радянському Союзі, здобувши численних шанувальників, зокрема президентів Білла Клінтона та Джорджа Буша, завдяки своїй харизмі.
«Програш його партії «Єдиний національний рух» (ЄНР) на парламентських виборах змусив Саакашвілі працювати впродовж свого останнього року на посаді в незручній ролі опозиціонера. Поза тим, його рішення визнати результати і дотримуватися конституційної межі у формі двох термінів перебування на посаді спричинило до мирної, демократичної передачі влади, що є рідкістю в колишньому Радянському Союзі», – вважає The New York Times.
Читайте також: Чи доросли пострадянські терени до загального виборчого права?
Вибори у Грузії відбулися спокійно, проте не відомо, як довго триватиме цей спокій, оскільки оголошений відхід з посади прем’єр-міністра Бідзіни Іванішвілі і можливе переслідування Міхеіла Саакашвілі, що йде з посади президента, тепер може похитнути грузинську політику, – пишуть аналітики Балаш Ярабік та Яна Кобзова на сайті аналітичного центру The European Council on Foreign Relations (ECFR)
«Грузинська громадськість не чула про Георгія Маргвелашвілі, доки він не увійшов до уряду як міністр освіти восени минулого року. По-справжньому зауважили його, коли прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі заявив, що він буде кандидатом від правлячої коаліції у травні минулого року. Можна з упевненістю сказати, що це не особиста перемога Маргвелашвілі. Це радше відображає велику популярність партії «Грузинська мрія» і особливо прем’єр-міністра Бідзіни Іванішвілі», – вважають експерти.
Вони вважають: і в Тбілісі, і за кордоном дискусії про нового президента Грузії вже опинилися в тіні інших нагальних запитань щодо майбутнього країни. Серед них, зокрема, чи вбачатиме уряд у результатах цього голосування не лише доказ своєї широкої популярності, а й бажання громадськості бачити менше політичної напруженості і конфліктів, чи відновляться судові справи щодо членів партії Саакашвілі та самого Саакашвілі у листопаді? Інше запитання – чи залишається, а також яку роль у грузинській політиці відіграватиме Бідзіна Іванішвілі, який збирається піти з посади прем’єр-міністра?
«Поки що план прем’єр-міністра перебуває у стані розробки. Його кандидат лише переміг на президентських виборах, і він може тепер перейти до наступного кроку – своєї давно оголошеної відставки. На цей момент зрозуміло, що новий прем’єр-міністр, імовірно, буде так само маловідомою особою, як і президент кілька місяців тому: ані нинішній міністр внутрішніх справ Іраклій Гарібашвілі, ані міністр охорони здоров’я Давид Сергієнко, які, за деякими чутками, є можливими наступниками, не надто відомі громадськості, але обидва працювали на Іванішвілі. Дехто вже почав проводити паралелі з російськими олігархами у 90-х роках, які просували слабких і лояльних політиків, розглядаючи їх як найкращу гарантію того, що їхні власні політичні та економічні інтереси залишаться недоторканними», – вважають експерти.
«Те, що невідомі політичні діячі можуть отримати найважливіші державні посади в країні, де на політичній сцені зазвичай з’являються лише відомі та навіть ексцентричні особистості, важливий крок», – переконані Балаш Ярабік та Яна Кобзова. Поза тим, на їхню думку, без сильних інститутів – державних, політичних партій, бізнесу та громадянського суспільства, які мали б змогу і навчати громадян, і на них працювати, грузинська політика залишатиметься під патронатом однієї людини.
«Концентрація влади прем’єра та президента в руках політиків із партії «Грузинська мрія» стабілізує внутрішню ситуацію в Грузії», – вважає експерт Польського інституту міжнародних відносин (PISM) Конрад Заштовт
«З того часу тільки правляча коаліція відповідатиме за управління країною. Двадцятивідсотковий результат Давида Бакрадзе, кандидата від партії «Єдиний національний рух» Міхеіла Саакашвілі, свідчить, що вона зберегла свої позиції як найсильніша опозиційна партія на грузинській політичній сцені. Утім, викликом для політиків (ЄНР) залишається стійке відчуття зневіри і розчарування громадськості дев’ятирічним урядуванням Саакашвілі та зловживанням владою чиновниками його адміністрації», – вважає експерт.
На його думку, результати виборів показують, що грузини не хочуть змінити політику уряду «Грузинської мрії».
Опозиція, пов’язана з президентом Саакашвілі, не раз звинувачувала правлячу коаліцію прем’єр-міністра Бідзіни Іванішвілі у намаганні завернути Грузію зі шляху інтеграції в НАТО та ЄС. Уряд у Тбілісі, однак, як і раніше прагне вступити до Північноатлантичного альянсу, а на саміті Східного партнерства у листопаді у Вільнюсі заплановано парафувати грузинську Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Перемога на виборах представника «Грузинської мрії» не повинна вплинути на це негативно.
Є високий ризик, що теперішній прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі серйозно впливатиме на політику в Грузії і після своєї давно анонсованої відставки, тільки тепер не нестиме жодної відповідальності за це, – пише Юлія Смірнова у статті для газети Die Welt
Найбагатший грузин Бідзіна Іванішвілі оголосив про свою відставку після виборів, оскільки він досяг своєї головної мети – змінити владу в Грузії.
«Відставка Іванішвілі все ж залишає відкриті питання. Зі статком у $5,3 млрд доларів, з яких 1 млрд Іванішвілі хоче інвестувати в грузинську економіку, він, безсумнівно, залишається дуже впливовим. Обраний президент Георгій Маргвелашвілі стоїть дуже близько до нього», – пише Die Welt.
«Є високий ризик того, що Іванішвілі і далі впливатиме на грузинську політику, не беручи на себе жодної відповідальності за це», – каже в інтерв’ю виданню Єлена Хоштарія, співзасновниця громадської організації «Федерація грузинських реформ» і колишній віце-прем’єр-міністр з питань євроатлантичної інтеграції.
«Торік Іванішвілі було дуже важко впоратися з критикою. Незадовго до виборів він провів зустрічі з грузинськими журналістами і політичними спостерігачами, і вони публічно повчали його. Як менеджер, який завжди був найпотужнішим у своїй корпоративній імперії, він, очевидно, відчував себе ніяково в ролі політика, якого постійно піддають критиці», – пише Die Welt.