Минулого тижня світові медіа найбільше говорили про розпал президентських перегонів, які почалися до офіційного періоду кампаній, про повільне реагування компанії Facebook на російське онлайн-втручання в Україну, та про способи змінити український політичний клімат.
Тиждень.ua зібрав найголовніші теми, про які пишуть іноземні ЗМІ щодо України.
(1).png){kind=logo}
Журналіст Микола Воробйов у статті для аналітичного центру Atlantic Council зазначає, що українська президентська гонка у повному розпалі, хоч офіційний період кампанії ще не розпочався. На цьому етапі чинний президент Петро Порошенко та екс-прем'єрка Юлія Тимошенко можуть вступити у другий тур; жоден кандидат не набере 50%. Так, автор зауважує, що якби вибори відбулися зараз, Тимошенко отримає 12,9%, а Порошенко – на 8,4%. Цікаво, що український комік Володимир Зеленський та рок-зірка Святослав Вакарчук отримають відповідно 7,9% і 7,6%, що вказує на глибоку втому суспільства та недовіру до старих облич.
На думку журналіста, для Порошенка та Тимошенко це гонка "пан або пропав". Обидва були в політиці майже двадцять років, і тому, хто програв, буде важко, якщо взагалі можливо, відновитись. Порошенко ще не оголосив, що він претендуватиме на другий термін, однак його команда вже активна, а білборди Порошенка скрізь. "Ключовий лозунг Порошенка, "Армія. Віра Мова. Ми йдемо своїм шляхом ", намагається представити Порошенка як ефективного головнокомандувача, здатного об'єднати націю на платформі традиційних цінностей, захищаючи її від будь-якої зовнішньої агресії, особливо з боку Росії", – йжеться у статті.
Водночас "віра" є тим, що може принести користь Порошенку. Вселенський Патріархат нещодавно визнав Київського Патріарха Філарета законним головою УПЦ КП, який "прокладає шлях для автокефалії та робить місцевих парафіян менш залежними від Москви". Як результат, рейтинги Порошенка можуть зрости, вважає автор.
Крім того, Порошенко також може вказати на прогрес у Донбасі. Протягом останніх декількох місяців українські збройні сили звільнили села від російсько-окупаційних сил.
У свою чергу, його головний суперник, Юлія Тимошенко, оголосила про свою президентську кампанію у червні. "Тимошенко намагається оновити свій політичний імідж, залучаючи в свою кампанію активістів, ветеранів, науковців та свіжу кров", – йдеться у матеріалі. Зокрема, їй необхідно віддалитися від свого минулого, включаючи суперечливу газову угоду, яку вона підписала з Кремлем у 2009 році, її спробу створити широку коаліцію з Партією регіонів та інші неоднозначні заходи, які створювали серйозні загрози для української демократії.
Інший серйозний виклик Тимошенко – це люди. Більшість її колективу покинула посади, коли Янукович посадив її до в'язниці у 2011 році. "На цьому етапі Тимошенко відчайдушно потребує нових лідерів, здатних заповнити дірки серед своїх колишніх членів команди", – йдеться у статті.
Між тим, 9 жовтня львівська "Самопоміч" на чолі з Андрієм Садовим об'єднала зусилля з "ДемАльянсом" Василя Гацька. "Кінцева мета Садового полягає в збереженні впливу його партії, зберігаючи його кількість в парламенті, і він насправді не є серйозним претендентом на президентство", – наголошує журналіст.
У травні Анатолій Гриценко, очільник "Громадянської позиції", об'єднався з "Альернативою" Єгора Фірсова. Недавні опитування показують, що "Громадянська позиція" може набрати 6,2%. Такий альянс має на меті збільшити присутність обох сторін у наступному парламенті.
Американське видання The Washington Post наголошує, що українські високопосадовці попереджали керівництво Facebook про небезпеку фейків у соцмережі ще до того, як Москву звинуватили у втручанні у президентські вибори США.
У статті йдеться, що навесні 2015 року під час зустрічі у штаб-квартирі Facebook модератор зачитав уголос запитання від президента Петра Порошенка про те, чи планує компанія відкрити своє представництво в Україні. Тоді зал з молодими працівниками Facebook, наповнився сміхом, згадує видання.
"Але пропозиція уряду була серйозною. В уряді вважали, що офіс у Києві, де працювали б люди, добре обізнані з політичною ситуацією в країні, могли б розв'язати проблему браку знань керівництва Facebook про російську інформаційну війну", – пише газета.
Так, навесні 2015 року допомога від очільника соцмережі Марка Цукерберга була конче потрібною Порошенку. Його уряд закликав Facebook припинити "розповсюдження Кремлем дезінформації в соцмережі з метою посіяти недовіру до нової адміністрації і популяризувати вторгнення Росії й окупацію частин України".
"Українські попередження дворічної давнини показують, наскільки гігант соціальних мереж був сліпим до шкідливого використання Facebook, особливо там, де ця мережа є неймовірно популярною, але де немає її фізичної присутності на місці", – йдеться у матеріалі.
Деякі колишні працівники Facebook кажуть, що вони знали про російське онлайн-втручання в Україну, але або не мали повної картини втручання або не могли перемістити попередження на досить високий рівень.
"Я відверто говорив, що існують фабрики тролів, що їхні пости й репости популяризували фейкові пости й новини", – заявив Дмитро Шимків, який працював в адміністрації Порошенка.
Згодом у Facebook пояснили, що не надто швидке реагування на скарги про маніпулятивні політичні повідомлення було спричинене тим, що соцмережа зосереджувалась на позитивному ефекті від своєї роботи, таких як підтримка демократії та свободи слова. Також йшлся про велику роль під час протестів на Майдані у 2014 році. Крім того у соцмережі українці координували доставку медичних препаратів і тактику спротиву.
Андрій Осадчук, автор статті для аналітичного центру Atlantic Council, відзначає, що Україна може досягти успіху, але це не відбудеться миттєво.
"Існує чимало причин, чому країна не працює так, як це хочуть українці, але складну картину наших неприємностей слід спростити, щоб вона була настільки ясною, наскільки це можливо. Більшість погодиться з тим, що наші фундаментальні інститути не функціонують належним чином. Вони роблять великий шум, але залишаються нефункціональними. У парламентсько-президентській республіці президент керує над урядом, але парламент не виконує своїх функцій. Члени парламенту не лише працюють неефективно, вони просто не з'являються", – йдеться у матеріалі. Так, цей місяць є гарним прикладом: майже 13% депутатів пропустили 90% голосувань. На думку експерат, така проблема виникає через брак підзвітності.
"Зрештою, всі вони – президент, прем'єр-міністр, парламентарії, олігархи та лобісти безсоромно маніпулюють, оскільки це єдиний порятунок у системі без правил", – підкреслює автор.
Правда жорстка: якщо завтра політична еліта України зникне, то майбутнє країни буде набагато кращим. Українці хочуть нові обличчя, але ми не створюємо шляхів для виникнення нових облич. "Ми відчайдушно потребуємо зміни політичних правил, щоб забезпечити довготривалу стійкість та суттєве зменшення політичної корупції шляхом прискорення ротації керівництва та встановлення чесної конкуренції та міцного підґрунтя для зростання політичних партій. Для цього нам потрібні прості ідеї, які можна легко зрозуміти та підтримати мільйони людей", – вважає Осадчук.
Автор пропонує "п'ятиступеневу модель", яка може змінити політичний клімат протягом десятиліття.
По-перше, скасувати депутатську недоторканність. "Політики пообіцяли і не спромоглися зробити це протягом п'ятнадцяти років. Відмова від імунітету завдасть серйозного удару за встановленими традиціями політичної корупції, які є тілом та кров'ю еліти. Якщо ми цього не зробимо найближчим часом, корумповані політики та їх ляльки будуть продовжувати вигравати вибори", – пише експерт.
По-друге, переписати правила кампанії. Повний перегляд правил під час виборів та поза сезоном має бути невід'ємною частиною політичної реформи. Кампанії мають обертатися навколо ідей, лідерів та стратегій, а не тих, хто має найбільше коштів на кампанію. Протягом сезону кампанії повинні обмежуватись двома місяцями. Рання агітація повинна бути заборонена.
По-третє, демократична модель України є поєднанням успадкованого радянського парламентаризму та кращих європейських практик. "Ми терміново повинні скоротити термін повноважень парламенту та президента. Парламентарії служать п'ять років, і це занадто довго в умовах, що швидко змінюються, без стабільних інституцій. Три роки – ідеальний термін повноважень у Верховній Раді, а також активізує роботу політичних партій та сприятиме безпосередньому діалогу з людьми. Те саме стосується і президента", – йдеться у публікації.
По-четверте, ми повинні створити умови для розвитку політичних партій шляхом обмеження кількості послідовних термінів членства в парламенті. У Сполучених Штатах це називають обмеженням термінів повноважень ("term limits"). Подібно до обмеженого президентського терміну, два послідовні строки повноважень у парламенті можуть значно активізувати політичні партії та змусити лідерів прислухатися до партійної молоді для роботи на найвищому рівні.
По-п'яте, змінити закон про вибори, щоб запровадити систему відкритих партійних списків, що, ймовірно, є найбільш очевидними та необхідними змінами.