The Economist пише про те, що корупційна система в Україні не здається, і розповідає про “вороже оточення”, у якому опинилися українські антикорупційні активісти, журналісти та реформатори. “Мене не залишає відчуття того, що ми переживаємо контрреволюцію, – цитує видання історика Ярослава Грицака. – Частково це контрудар проти реформ, зокрема, нового Національного бюро з боротьби з корупцією”, – пише The Economist.
Серед небезпечних тенденцій видання згадує і закон, згідно з яким працівники неурядових організацій також повинні подавати декларації про свої фінанси. Ще видання зазначає: “українські редактори побоюються, що служба безпеки стежить за журналістами”.
«Однією із ключових мішеней є Центр Протидії Корупції, який очолює, зокрема, Шабунін», – пише The Economist і уточнює, що йдеться про розслідування податківців стосовно фінансових справ Центру, а також про конфлікт між Шабуніним та відеоблогером Всеволодом Філімоненком, який тепер може коштувати першому трирічного терміну за ґратами. «Жорсткість реакції наштовхує багатьох на думку, що це заполітизована справа», – пише The Economist і цитує: «У Центрі протидії корупції стверджують, що «системна кампанія» має на меті дискредитувати НАБУ та її прихильників». Навесні бюро провело перші арешти посадовців високого рівня, висунувши звинувачення проти голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова та впливового депутата Миколи Мартиненка. «Що глибше просувається розслідування, то з більшим опором ми стикаємося», – цитує видання директора НАБУ Артема Ситника.
Читайте також: Яку військову допомогу лобіюють "друзі України" у США
У статті для The Washington Post американська публіцистка Енн Епплбом пише про те, що «Україна вже позбулася усіх своїх 1320 Ленінів. Тепер наша черга». Авторка проводить паралелі між поваленням скульптур, що були символами радянського панування у Польщі та Україні на межі 89-90-х років, та теперішньою ситуацією із пам’ятниками Конфедерації у США.
«Польські та українські пам’ятники впали як результат революційного моменту, раптової зміни політичної ситуації. У США у 2017-му ми проживаємо через період, який багатьом видається подібним, хоч і не зовсім аналогічним революційним моментом», – пише Епплбом. На її думку, вибір Дональда Трампа – першого американського президента за останні кілька десятиліть, який вдається до расистських висловлювань – зруйнували звичні ритми американського політичного життя. “В один момент у Трамповій Америці статуя, що вшановує лідера Конфедерації, виглядає не лише як нудний пам’ятник далекого минулого, а як живе політичне вираження теперішнього часу», – підсумовує Епплбом.
У польській консервативній Rzeczpospolita колишній євродепутат та історик Павел Коваль пише про безпеку Польщі та відносини із східними сусідами, зокрема, Україною. Він пише про позитивну репутацію Польщі в Україні зараз і наводить дані найсвіжішого опитування Міжнародного республіканського інституту, які показують, що лише 4% українців негативно ставляться до поляків, а 58% українців, навпаки, ставляться до них однозначно позитивно. “Україною керують прозахідні політики, які мають позитивне ставлення до Польщі, а у Варшаві працює один із найкращих українських дипломатів, що сприяє добрим українсько-польським взаєминам”, – пише Коваль. Проте й відзначає: “І все-таки щось не йде, не існує масштабних спільних проектів в економіці, спільних стартапів”.
Далі колишній євродепутат переходить до точок напруги у відносинах двох країн, зокрема, до пропозиції зобразити у польському паспорті Цвинтар Орлят у Львові, до якого деякі поляки досі почувають історичний сентимент. «Чи можу я зрозуміти почуття, які стоять за бажанням помістити на обкладинку паспорта фрагментів Вільнюса чи Львова? Без проблеми. Чи винні ми пам’ять полякам зі Сходу? Звісно! Але існують інші способи культивування цієї пам'яті ”, – вважає Коваль. На його думку, окрім пам'яті минулих поколінь, поляки також мають зобов'язання перед майбутнім. “У відносинах із сусідами на Сході є проблеми, але державна політика повинна бути реалістичною і користуватися можливостями. Вона не може бути просто танцем з націоналістичними сентиментами мрійників”, – пише Коваль.
Читайте також: Банк пам’яті. Чому треба відвідати «Проект Енеїда»
Даніель Браун у Business Insider пише про участь американських солдатів та військових інших країн НАТО у параді до Дня Незалежності України: «В Україні щойно розгорталася сцена з найгіршого кошмару Путіна».
Журналіст згадує, що міністр оборони США Джеймс Меттіс після параду зустрівся з Петром Порошенком для того, щоб обговорити із ним можливість постачання Україні зброї, зокрема Джавелінів.
“Хоча він (Меттіс – Ред.) і визнав, що США нещодавно схвалили виділення Києву військової техніки на суму 175 мільйонів доларів, він не уточнив, чи зможе США надати Києву протитанкові ракетні комплекси на суму 50 мільйонів доларів”, – пише Браун. Він додає, що такий розвиток подій сприймається у світі по-різному. Її не підтримував і колишній президент США Барак Обама, стверджуючи, що це лише провокуватиме Росію.
У західних ЗМІ наразі триває дискусія з цього приводу. Думки експертів та політиків різняться. Раніше у оглядах Тиждень згадував аргументи старшого наукового співробітника Американської ради міжнародних відносин Стівена Бленка у The Hill, який підтримував надання Україні зброї. Утім нещодавно у The New York Times з’явилася публікація із заголовком “Для США надання озброєння Україні може стати смертельною помилкою”. На думку її автора, Майкла Кофмана, США, надавши Україні зброю, вступляють у гібридну війну із Росією, яку не готові виграти. Серед аргументів Кофмана багато таких, які вже безліч разів проговорювалися. На думку Кофмана, “інтереси Росії в Україні набагато ширші”, у неї є військова перевага, а пропозиція надати Україні протитанкові комплекси невчасна і виключно політична. Утім, на деякі вже знайдено контраргументи.