Радник з національної безпеки в адмінстрації Джорджа Буша Марк Пфайфл у своєму матеріалі для Foreign Policy пише, що Україна буде великою проблемою для наступного американського президента
“Серед багатьох облишених увагою зовнішньополітичних проблемних точок, які очікуватимуть на наступного американського президента, одна під назвою “Україна” може спалахнути”, – пише Пфайфер. На його думку, проблемами в Україні є мішанина офіційної та неофіційної корупції, грабіжництва та навіть убивств і “нічого не виглядає так, як здавалося спершу”.
Як і інші не менш серйозні зовнішньополітичні проблеми, Україна “зникла з американської національної свідомості”, за оцінкою автора.
“Делікатна політика “батога та пряника” Обами не спрацювала і український чайник, який вже давно бурлив, загрожує закипіти найгіршою кризою з часів Холодної війни у відносинах між Москвою та Вашингтоном”, – пише Пфайфл.
Автор згадує і про можливість повноцінного вторгнення з боку Росії і про проросійських оліграхів, які досі мають вплив в Україні (як Медведчук чи Ахметов) також критично висловлюється про активи президента Порошенка, зокрема, про те, що він є найбагатшим лідером у Європі за версією Forbes. “Попри всі зусилля Заходу з часу незалежності у 1991 році, Україна — це клептократія”, – вважає Пфайфл.
Хоча, найбільше, на його думку, розчаровує інше: “Українські активісти, політики і журналісти, яких зображають як справжніх реформаторів, здається не спроможні протистояти спокусі бути залученими у системне пограбування української економіки”. І саме в цьому контектсті він наводить приклад купівлі квартири народним депутатом та колишнім журналістом Сергієм Лещенком. Пфайфл також посилаючись на інформацію з українських медіа, каже, що власником будівлі, де купив квартиру Лещенко, є Іван Фурсін — бізнес-партнер олігарха Дмитра Фірташа.
“Новий президент повинен навчитися розрізняти справжніх українських реформаторів від тих, хто перетворив хрестові походи проти корупції у прибутковий бізнес і бути спроможним відрізняти справжню дію від пустих слів”, – наголошує Пфайфл
Читайте також: Економічний контрудар. Хто лобіює співпрацю з Росією
Німецькі ЗМІ звернули увагу на літературний фестиваль в Одесі. Про нього з'явилися відгуки і на Die Welt і на Frankfurter Allgemeine Zeitng.
“Скажи мені по який ти бік: анексія Криму дала підтекст міжнародному літературному фестивалю в Одесі”, – пише автор матеріалу у Die Welt, німецький письменник Ганс Крістоф Бух.
Автор розповідає про колоритних історичних постатей, які так чи інакше були пов'язані з Одесою: тут ходив до німецької школи Лев Троцький, а в літературному музеї можна побачити лист Гайнріха Бьолля, який він написав своїй нареченій із окупованої Одеси. Є відгуки Пушкіна, Гоголя, Чехова та Тургенєва про відвідини Одеси.
Бух згадує про Голокост, який був однією із важливих тем цьогорічного фестивалю і про зіркового гостя письменника Віктора Єрофєєва, який закликав своїх слухачів не відвертатися від російської літератури.
“Що вам ще розповісти про літературний фестиваль в Одесі?”, – риторично запитує автор. “Поліція стримує проросійських та антиросійських демонстрантів біля пам'ятника Пушкіну, призовники у костюмах матросів репетирують підняття прапора та виконання гімну, пани та панянки танцюють вальс під звуки оркестру, а міські планувальники згодні, що будівельні гріхи минулого мають бути усунуті, в першу чергу готелі та хмарочоси на узбережжі”.
З прем'єрою фільму “Волинь” Войцеха Смаржовського однойменна тема знову “вибухнула” у польських медіа. Польське видання “Newsweek” з цього приводу розпочало дебати. Цього тижня з'явився матеріал колишнього європарламентаря, історика та добре знаного в Україні політика Павла Коваля.
У матеріалі “Як поляки бачать Бандеру” він зокрема пише: “Польська політика щоло українців у другій республіці була дурна і недалекоглядна, Ризький мирний договір у такій формі був помилкою, спроби Генрика Йозевського змінити політику щодо українців на Волині зазнали невдачі. Проте, ані вони, ані спалені церкви не пояснюють подій на Волині та у Східній Галичині”.
Коваль намагається розібратися у генезі ставлення поляків до подій на Волині 1943 року. “Не багато є справ, на які мають однакові погляди Мірослав Чех, Антоній Мацєревич та Тімоті Снайдер, але виглядає так, що вони близькі до згоди у питанні подій 1943 року. “Справжнім ворогом, який розпочав і використав українські націоналістичні сили до цього геноциду, є Росія. Там джерело того страшного нещастя”, – цитує Коваль Мацєревича.
Далі автор прослідковує, як формувався антиукраїнський образ у ПНР. “Виплекана протягом усієї ПНР недовіра до українців довела, що місце пам'яті часто займає мстивість”, – пише автор.
Щодо власне образу Бандери, то Павел Коваль пише: "Багато поляків дивляться на Україну через призму Степана Бандери. Після десятиліть виходить фантомний біль по втрачених землях. Без переосмислення історії Другої Республіки та її розпаду не може бути належним чином оцінено події на Волині. Поляки дивляться на Бандеру і не може згадати, хто він і ким насправді був“.
Читайте також: Фільм "Волинь": #dziadywojowali?
На сайті Atlantic Council з'явився матеріал-опитування експертів центру про те, чи Україна все ще змінюється і як би вони оцінили об'єм та швидкість реформ.
На думку Андерса Аслунда, у 2014 році Україна здійснила дві життєво важливі передумови для економічних реформ: дострокові президентські і парламентські вибори. У 2015 році, за його словами, Україна здійснила найбільш важливі економічні реформи, які коли-небудь продовилися. Об'єднання цін на енергоносії припинило корумпований арбітраж між державними цінами, що дуже відрізнялися одні від одних.
“У 2016 році реформи сповільнилися після того, як президент Петро Порошенко відсторонив від влади уряд Яценюка і його топ-реформаторів, оскільки саме вони зробили реформи. Серйозним недоліком була нездатність реформувати генеральну прокуратуру і судову систему. Добре, що було створено антикорупційні органи, але було б набагато краще, щоб звільнити всіх нинішніх прокурорів і суддів, і створити нові, некорумповані інститути.”
Колишній посол США в Україні Джон Гербст теж відзначає, що зусилля у проведенні судової реформи та реформи прокуратури були дуже незначними. Проте позитивно оцінює реформи, що дозволили знищити корупцію у газовому секторі. “Перейшовши до ринкових принципів ціноутворення, вона (Україна — Ред.) зафіксувала величезний дефіцит бюджету та припинила свою залежність від російського газу. Ми також стали свідками значного прогресу щодо державних закупівель та очищення банківського сектора”, – відзначає Гербст.
Читайте також: Як гальмується створення ДБР