Видання The Economist вважає, що торговельна війна може принести користь для України у довгостроковій перспективі, проте висловлює сумнів, чи вистачить витримки у Януковича.
«Ніхто не може звинуватити Сєрґєя Ґлазьєва в неоднозначності. Нові російські торговельні обмеження для України були попередженням проти «суїцидального» кроку – підписання договору про асоціацію з ЄС», – пише The Economist. «Якщо все це триватиме, то правила можуть стати ще жорсткішими.Росія докладає дедалі більше зусиль, щоб утримати найбільшу країну її колишньої імперії від поглядів на Захід і спонукати її натомість приєднатися до ворожого Митного Союзу, який очолює Кремль», – пише видання.
Кремль урізноманітнює, як відзначає The Economist, засоби спонукання України, зокрема, вдається до методів м’якої сили (розмови про спільну православну спадщину); «пряники» (дешевий газ і доступ до ринків) та «батоги» (торговельні санкції).
Проте втрати від обмеження торгівлі можуть бути меншими, аніж заявлялося. За даними аналітиків Dragon Capital, число буде близьке до $500 млн, але «в усякому разі Україна не в змозі вести торговельну війну», – наголошує The Economist, оскільки «для погашення зовнішнього боргу цього року необхідні рекордні виплати. Економіка перебуває у стані рецесії, валютні резерви впали нижче безпечного порогу, що становить вартість тримісячного імпорту».
«Росія також може застосувати тиск і в інших сферах, наприклад, газовій», – припускає видання. «Україна планує мати мізерні 12,5 куб. м газу на початок опалювального сезону, 1 жовтня, і поки що їй бракує ще 3,5 куб. м. Торік запас становив 20 куб. м». У коментарі The Economist Войцех Конончук із OSW, Центру східних досліджень у Варшаві, повідомив, що «Україна повинна мати щонайменше на 5–6 куб. м більше на даний час. Кремль буде спостерігати і чекати, оскільки його позиції у переговорах посилюються, а позиції України – ослаблюються». Експерт також вважає, що «газової війни радше не буде: буде угода, єдине питання, чи ця угода буде дуже погана чи просто погана».
«Янукович, який очікує перевиборів на початку 2015 року, опинився між цими обмеженнями», – пише видання.
«Угода з ЄС була б популярною, якби економічна криза чи конфлікт з олігархами не перекреслювали його шанси. У довгостроковій перспективі російські санкції могли б принести користь для України, так як вони це зробили для Грузії 2008 року. Її виробники змушені були підняти стандарти та змагатися на світовому рівні. Проте Янукович та Україна можуть так довго не витримати», – підсумовує The Economist.
Читайте також: Без оголошення війни. Втрати України від російської торговельної блокади не перевищать 1% ВВП
Газета The Financial Times повідомляє, що у зв’язку з кризою на зовнішньому ринку Україна перебуває за крок від повномасштабної кризи платіжного балансу
«Серед ринків, що розвиваються, український постраждав чи не найбільше після того, як почалися розмови про послаблення монетарної політики США», – пише The Financial Times.
Цифри, оприлюднені цього місяця, свідчать, що резерви національного банку, які знижувалися за останні два роки, скоротилися торік до 7,4% – найнижчого рівня від 2006 року.
«Раптовий спад рівня валютних резервів в Україні нагадує, що хитке зовнішнє становище України втримує її за крок від повномасштабної кризи платіжного балансу», – пише у своєму дослідженні Capital Economics, лондонська компанія, що займається макроекономічними дослідженнями.
«Кредитори, у тому числі МВФ, дедалі більше стривожені тим, чи Україна зможе обслуговувати свої боргові зобов’язання», – пише The Financial Times, – «Коли ринки, що розвиваються, наповнювалися швидкими грошима західних центральних банків, Київ латав діри у державних фінансах через внутрішні облігації та єврооблігації. Проте з очікуваним скороченням федерального резерву США єврооблігації як ресурс стають щораз дорожчми»
Аналітики стверджують, що поява цього скорочення зменшить можливості Києва вийти з боргів через випуск нових єврооблігацій, сильно схиляючи країну до отримання нового кредиту МВФ.
У коментарі The Financial Times представник МВФ сказав, що «детального обговорення такої комплексної програми на політичному рівні не було … з квітня. Ми розуміємо, що влада у процесі розробки такої комплексної програми і що вона планує скоро її представити».
Читайте також: Дефект "покращення". Влада приховує негативні тенденції в економіці
Андерс Аслунд, шведський економіст, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона (США),пише у своїй статті для The Moscow Times, що торговельна політика президента Путіна щодо України трагікомічна, оскільки вона ізолює Росію та змушує Україну приєднатися до Європейського співтовариства.
«Політика президента Путіна щодо України трагікомічна. Вона така ж агресивна, як і неуспішна. Хоча Україна і посідає важливе місце у його політичному порядку денному, Путін, здається, помиляється в усьому. Останньою його помилкою була торговвельна війна», – вважає Аслунд.
За словами шведського економіста, Путін почав активно приділяти Україні увагу з 2003 року, проте його робота була малоуспішною. «Помаранчева революція залишається найбільшим жахіттям Путіна», – вважає Аслунд. Крім того, вона була ще й уроком для нього. «Він зробив російське законодавство більш репресивним, аби усунути всі передумови (незалежні політичні партії, телебачення та неурядові організації) для Помаранчевої революції у Росії», – додає експерт.
Янукович і його оточення згорали від нетерпіння поговорити з Путіним, проте, як стверджує Аслунд, він відмовляється розмовляти з Януковичем з 2010 року. Особливо це стосувалося цін на газ. Не розмовляли вони і під час останнього візиту російського президента до України. Тепер Україна скоротила постачання газу з Росії, порушивши угоду 2009 року з Газпромом.
«Ані МВФ, ані ЄС не готові допомогти Україні через складну економічну ситуацію порушення прав людини», – вважає Аслунд, але наголошує, що «Янукович має очевидний вибір. Якщо він звільнить Тимошенко, ЄС може підписати з Україною договір про асоціацію на саміті у Вільнюсі наприкінці листопада».
Торговельна війна є сильним ударом по Україні, зважаючи на те, що торік на Росію припала п’ята частина українського експорту. «Дії Путіна спрямовані на те, щоб змусити Януковича встати на коліна», – підсумовує Андерс Аслунд. Проте вважає, що Путін своїми діями «радше ізолює Росію та змусить Україну приєднатися до європейської спільноти».
Читайте також: Кремль блефує. Залежність економіки України від Митного союзу свідомо перебільшується
Ганс Свобода,президент Прогресивного альянсу соціалістів і демократів у Європарламенті, розкритикував російські дії щодо українського імпорту. Він вважає, що вони абсолютно неприйнятні.
Президент групи соціалістів і демократів у Європарламенті Ганс Свобода заявив, що «недавні дії російської влади щодо України, а особливо щодо українського імпорту, абсолютно неприйнятні. Це очевидно, що Росія хоче втримати Україну від зміцнення її відносин з Європейським Союзом», – заявив він.
«Як суверенна країна, Україна повинна мати повну незалежність у своїй зовнішній політиці», – сказав він. Вона повинна мати право «без будь-якого зовнішнього тиску зміцнювати свої відносини з ЄС. А Європейський Союз має підтримувати амбіції України у зближенні з ЄС».
Він ще раз закликав підтримати Україну на саміті Східного партнерства у Вільнюсі і наголосив на тому, що Україні потрібна цілковита підтримка європарламентаріїв для того, щоб зміцнити її позицію щодо Росії.
Читайте також: У комітеті Європарламенту обговорять торгові суперечки Росії та України
Аналітики Польського інституту міжнародних відносин (PISM) Пьотр Косьцінські та Євген Воробйов у своєму дослідженні «Виграють чи програють українські олігархи від підписання Угоди про асоціацію» стверджують, що положення договору про вільну торгівлю не пропонують великих стимулів експортерам сировинних матеріалів, проте дуже сприятливі для виробників продуктів харчування.
Аналітики Польського інституту міжнародних відносин (PISM) вважають, що у короткостроковій перспективі від ліквідації ввізних тарифів у межах зони вільної торгівлі виграють найбільше виробники їжі, а експортери сировинних матеріалів навпаки переживатимуть короткострокові ризики, проте зможуть отримати певну користь пізніше.
«Зігдно з положеннями договору про вільну торгівлю українські олігархи можуть виграти у короткостроковій перспективі від скасування ввізних тарифів, які раніше перешкоджали їхньому доступу на ринок ЄС. Найбільше виграють виробники продуктів харчування», – стверджують аналітики PISM. Зменшення мита, наприклад, буде корисним кондитерському гіганту ROSHEN зважаючи на те, що з цих продуктів стягують мито у розмірі 35–40%.
«Договір про асоціацію передбачає поступове наближення українського законодавства до правил ЄС, що потребуватиме суттєвої лібералізації ринку. Такий план дій може спричинити опір олігархів, оскільки він загрожує підірвати їхні моделі прибутку», – вважають аналітики. Це може стати ще однією причиною не підтримувати підписання договору про асоціацію.
«Важка залежність від експорту сировинних матеріалів – серйозна причина для небажання олігархів підтримувати договір з цілком економічних причин», – зазначають аналітики. «Положення договору про глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі не пропонують тарифних стимулів українським експортерам залізної руди (нульове мито імпорту) та феросплавів (низькі тарифи). Аналогічно торгові компанії, контрольовані «Сім’єю», зараз стикаються з перешкодами в експорті сильно субсидованого вугілля до ЄС, оскільки імпортні тарифи не накладаються на цю сировину», – підсумовують вони.
Проте «треба також взяти до уваги, що великий український бізнес може отримати ширший доступ до північноамериканських ринків після того, як ЄС і США підпишуть договір про зону вільної торгівлі». Це, на думку, аналітиків, має стати одним із ключових інструментів переконання українських олігархів представниками ЄС. «Європарламент і польський Сейм могли б використати міжпарламентські зв’язки з українською Верховною Радою, оскільки більшість олігархічних груп там представлені».
Читайте також: Країна для небагатьох. Структура олігархічної моделі економіки
Експерти Центру східних досліджень ім. Марка Карпія у Варшаві (OSW) вважають, що торгова війна мала на меті не лише продемонструвати можливі наслідки зближення України з ЄС, а й «перевірити міжнародну реакцію та підтримку, на яку може розраховувати Україна від ЄС у схожих ситуаціях».
Як стверджують аналітики OSW, «дотеперішня реакція показує, що в разі розгортання рішучіших дій Росії щодо України Брюссель може залишатися байдужим».
«Своїми діями Москва також надсилає черговий сигнал застереження президентові Януковичу, що на президентських виборах 2015 року ставку можуть зробити на іншого кандидата, наприклад, Віктора Медведчука», – вважають експерти.
У Центрі відзначають, що Росія не має на меті довгострокового блокування торговельних відносин з Україною, «оскільки довготривале обмеження доступу до російського ринку змобілізувало б українських виробників до спроб переорієнтації експорту». Проте «впродовж найближчих місяців, що наближатимуть дату проведення саміту у Вільнюсі, варто очікувати чергових дій Росії. Вони матимуть превентивний характер і показуватимуть українській владі наслідки дотримання проєвропейського курсу».
Крім того, експерти припускають: «блокування кордону також було сигналом, що мав змобілізувати олігархів до зміцнення впливу на українську владу задля переорієнтації інтеграційної політики та підтримки ідеї поглиблення зв’язків з Росією у контрольованих ними засобах масової інформації».
Як результат, експерти Центру Східних досліджень прогнозують, що через «масштаби можливих наслідків для української економіки не виключено, що Україна буде неофіційно відмовлятися від своїх зобов’язань перед ЄС і затягуватиме впровадження реформ, яких очікує ЄС, аби не допустити повторення митного конфлікту з Росією. Наслідком цього може бути фактичне рішення Києва відкласти підписання Угоди про асоціацію на невизначений термін.
Читайте також: Путін розбушувався. Кремль готує зрив підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС?
За даними Worldbank, серед 100 людей в Україні доступ до інтернету мають лише 34. Це близько до середньосвітового рівня, проте найменше серед країн Східної Європи.
За інформацією Worldbank, у середньому у світі доступ до інтернету мають 36 осіб зі 100. Найвищий показник має Швеція (94%), інші скандинавські країни не відстають від неї (Данія, Нідерланди – по 93%). Лише одна людина із сотні має доступ до інтернету у М’янмі та африканській країні Джибуті, і це найменше у світі.
Хоча показник України і близький до середньосвітового, він найменший у Східній Європі, а серед країн СНД Україні поступаються лише Туркменістан, Киргизстан і Таджикистан (у Росії – 53%, Білорусі та Грузії – по 46%).
Серед країн, що мають схожі показники з Україною, – Перу, Кенія, Вірменія та Узбекистан.
Читайте також: Жовті стрічки. Чому український інтернет перетворюється на канал суцільної розважальної інформації