У європейській редакції видання Politico знайшли «небезпечний зв’язок між Україною та Сирією». Автори вважають, що бойові дії, які Путін вів у обох країнах, стали пасткою для Сполучених Штатів, які тепер програють у новій холодній війні.
«У американській політиці ще не усвідомили той факт, що Сирія та Україна є для Росії частинами однієї і тієї ж місії — руйнування структури Заходу, яка скалалась після Другої світової війни. Щоб досягнути цієї мети, Росія почала добре помітну політику хаосу та дестабілізації — і в Україні, і на Близькому Сході, — аби примусити Захід укласти партнерство із Росією для «вирішення» криз, нею ж і започаткованих», — зауважують автори.
У статті проводиться багато паралелей між двома конфліктами. Наприклад, і в Сирії, і в Україні можна чітко прослідкувати ознаки гібридної війни. «Війна у Сирії спричинила багато конфузу для творці зовнішньої політики США, адже там є «хороші повстанці», «погані повстанці», і США не могли вирішити, кого ж треба підтримувати. Дуже схожу тактику Росія застосовувала в Україні… А зараз події на Близькому Сході дуже зручно відволікають увагу від України», — йдеться у статті.
- Читайте також: Reload через терор
Підсумовуючи, автори висловлюють аргумент, що Росія поставила дуже багато на теперішні події. «Розпалювати вогнище тероризму, аби врятувати режим Ассада — але російське сприйняття ризику та винагороди дуже відрізняється від нашого… Росія сконструювала складну геополітичну пастку для США, і щоб її уникнути, американцям потрібно чітко простежити логічний наслідок між кризами та їх причиною».
У виданні Foreign Policy вважають, що вирок, винесений Надії Савченко, — не фінальна крапка у цій історії. Автор вважає, що обмін в’язням є дуже реальним сценарієм.
«Протягом судової справи над Савченко, обидві країни використовували її у протистоянні. У Росії її називали вбивцею журналістів, в той час як в Україні її вважали сучасною Жанною д’Арк та заочно обрали до парламенту», — наголошує автор на важливості Надії.
У статті звертається увага на заяву президента Порошенка, у якій він оголосив про готовність обміняти Надію Савченко на російських солдатів — і, хоч Росія одразу не погодилась, незважаючи і на міжнародний тиск, не варто поспішати із висновками. «Міхаїл Фєдотов, голова путінської ради із прав людини, сказав агетству Інтерфакс, що він планує повернення двох російських солдатів, Алєксандра Алєксандрова та Євгєнія Єрофєєва додому, наголосивши на тому, що це може статись внаслідок угоди між Москвою та Києвом. Але реальною загрозою цьому сценарію може стати сухе голодування, яке оголосила Савченко», — підсумовує автор.
- Читайте також: Після полону
У американській редакції видання Reuters найбільш ймовірним кандидатом на заміну Арсенію Яценюку на посаді прем’єр-міністра вважають Володимира Гройсмана.
«Підтримка підтримуваного Заходом уряду Яценюка значно зменшилась, і доля цього кабінету висить на волосині після того, як три партії покинули парламентську коаліцію. На переговорах теперішні і колишні члени коаліції обговорили кандидатуру 38-річного Володимира Гройсмана, колишнього мера та союзника Петра Порошенка, але наголосили на тому, що призначення можливе лише в разі укладення нової коаліційної угоди», — читаємо у статті.
Помітно, що кандидатура Гройсмана виданню подобається. «Гройсман міг би стати хорошим компромісним кандидатом, який би балансував між інтересами різних фракцій у політичній кризі. Але йому все ще треба буде важко працювати, аби переконати роздратованих Києвом МВФ, США та ЄС у тому, що Україна дотримуватиметься своїх зобов’язань перед світовою спільнотою», — реюмує автор.
- Читайте також: Чистка для «Солідарності»
У німецькому виданні Deutshe Welle справі генпрокурора Шокіна присвятили чергову статтю. Цього разу — про те, як сам Шокін відображає систему прокуратури в Україні. «Шокін піде — «шокіни» залишаться», — влучно зауважує автор у заголовку.
«Після трьох невдалих генеральних прокурорів за останні два роки експерти не мають надії побачити четвертого – ідеального, незалежного, некорумпованого керівника ГПУ. Найкращим варіантом було б проведення відкритого, публічного конкурсу щодо кандидатури нового генпрокурора. Ця норма, до речі, була передбачена в першочерговому варіанті закону про прокуратуру, але тоді ГПУ виступила рішуче проти неї», — йдеться у статті.
«Від того, хто замінить Віктора Шокіна, залежить багато що, але навіть найкращий генпрокурор не буде здатний змінити систему, якщо не оновити прокурорський склад усіх рівнів», — розвиває думку автор. Доводить він цю тезу таким чином: «Згідно з законом про прокуратуру, який ухвалили ще в жовтні 2014-го року, в системі прокуратури створюються два органи прокурорського самоврядування: Рада прокурорів та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, які вже від квітня візьмуть на себе певні функції генерального прокурора…Все, що залишиться генеральному прокуророві після 15 квітня, — це або погоджуватися з рішеннями обох органів самоврядування, або ні».
«Cклад обох цих органів обиратимуть на всеукраїнській конференції прокурорів, яка має відбутися найближчим часом. Тобто прокурори старої, ще не оновленої системи, призначать «своїх», які в подальшому вирішуватимуть все в ГПУ на користь старої системи. Віктор Шокін може піти, але його люди тільки зміцняють свої позиції», — підсумовується у статті.