Професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль вважає, що у 2012 році було повністю розвіяно міф про професіоналізм нинішньої влади.
«Хвалений професіоналізм регіоналів отримав два смертельних удари, коли, по-перше, уряд втягнули в підписання мільярдного контракту із самозванцем, який нібито представляв іспанську енергетичну компанію і, по-друге, всі дорогі поїзди Hyundai, закуплені міністром інфраструктури Борисом Колесніковим напередодні футбольного чемпіонату Євро-2012 минулого літа зламалися через сувору українську зиму», – пише експерт.
«Те, що два найбільш яскравих, хоча і морально скомпрометованих членів старого кабінету, Сергій Тігіпко і Валерій Хорошковський пішли один в парламент, а інший в свою бізнес-імперію, показує також, що, по-перше, основним критерієм Януковича у виборі міністрів не були талант або мізки, а лояльність і, по-друге, що провладні еліти втікають з корабля», – додає Мотиль.
На думку аналітика, останні події в Україні свідчать про те, що некомпетентність на нездатність влади проводити адекватну політику в наступні місяці лише посилюватимуться.
«Минулий рік завершився рядом знаменних подій для режиму Януковича. І все більше і більше здається, що режим готовий розпастися і зазнати поразки. На це вказують ряд ознак. Так, всемогутнім регіоналам навіть не вдалося сфальсифікувати собі більшість в новому парламенті, а замість того довелося ділитися владою з опозицією. Що ще гірше, їм тепер доведеться мати справу з галасливою компанією крайніх правих депутатів «свободівців», котрі будуть знущатися і переслідувати їх на кожному кроці…
Ходом, який міг би вразити лише Леоніда Брежнєва в останні роки його безславного правління на чолі Комуністичної партії, було призначення спікером парламенту близького друга Віктора Януковича з Донецька старого й нудного Володимира Рибака, в той час як посада прем’єр-міністра відійшла не менш нудному Миколі Азарову. Загальновідомий українофоб Дмитро Табачник залишився міністром освіти, науки, молоді та спорту, тим самим демонструючи нездатність президента зрозуміти, що його заміна будь-ким могла виграти йому додаткові бали від електорату», – пише Мотиль.
«Зважаючи на те, що новий кабінет складається в основному з прихильників Януковича, які зобов'язані його «Сім'ї», члени клану, (яким керує президент і його два сини) нещодавно призначені міністрами зосередять свої зусилля на виконанні побажань султана, посилюючи тим самим гіперцентралізацію режиму, нерішучість , некомпетентність, неефективність і нестабільність… Скасування запланованої поїздки українського президента в Москву, незадоволеність ЄС його режимом, гостра критика демократичного спаду в Україні Державним секретарем США Гілларі Клінтон та посилення байдужості Китаю свідчать про те, що Януковичу вдалося досягти практично неможливого в міжнародних відносинах: повної ізоляції.
Цього переліку досить, щоб показати, що режим може вже перебувати на останньому диханні. Шокуюча нездатність режиму зробити хоч щось правильно між 2010 та 2013 роками, його некомпетентність, злодіяння та протистояння здоровому глузду, ймовірно, в наступні місяці тільки ростимуть. Чим більше влади зосереджуватиметься в руках «Сім’ї» і батька сімейства, тим більше режим в кінці-кінців зводитиметься до безславної урядової ради, єдиними проблемами якої будуть лише самозбагачення та самозбереження. Зважаючи на те, що прихильники Януковича також контролюють силові міністерства дуже сильною буде спокуса розправитись (з противниками – Ред.), щоб запобігти падінню режиму», – вважає аналітик.
Читати також: «У нього є мрія» – новий уряд посилює владу «Сім’ї»
Експерт Інституту славістики Університету Ляйпціга Вілфред Йілге та керівник дослідницької групи з питань Росії та СНД в німецькому дослідницькому центрі Stiftung für Wissenschaft und Politik Сьюзен Стюарт вважають, що намагаючись балансувати між різними групами еліт, які його підтримують, Віктор Янукович не в змозі здійснювати послідовну та орієнтовану на національні інтереси зовнішню політику.
«Верховенства права в Україні все більше підривається намаганнями режиму укріпити абсолютну вертикаль влади. Незважаючи на внутрішні суперечності, консенсус владних еліт, які підтримують президента зводиться до того, що вертикаль влади повинна давати їм доступ до державних ресурсів та захищати від небажаної конкуренції та верховенства закону і демократичного контролю. Для того, щоб утримувати такий консенсус президент змушений зосереджуватися на поточному балансуванні та задоволенні надзвичайно різноманітних егоїстичних групових інтересів. У зв’язку з цим дуже малоймовірним є, що він проводитиме злагоджену, орієнтовану на національні інтереси зовнішню політику, не кажучи вже про послідовну політику європейської інтеграції», – пишуть експерти.
«Незважаючи на політичні провали українського керівництва ЄС не повинен відсувати угоду про асоціацію на задній план. Результати виборів засвідчили, що навіть за складних умов все ще залишаються основи плюралізму та участі громадянського суспільства», – вважають Йілге та Сьюзен Стюарт.
Експерт польського аналітичного центру Center for Eastern Studies Тадеуш Ольшанскі вважає, що суперництво між двома основними олігархічними групами, представленими у новому українському уряді значним чином впливатиме на його функціонування та ефективність.
«Микола Азаров, котрий будучи представником «старої» донецької бюрократії залишився поза межами великих олігархічних груп, зберіг посаду прем’єр-міністра, але за його інституцією тепер наглядатиме новопризначений міністр Кабінету міністрів в обов’язки якого входить «контроль за виконанням…указів президента», і який отже залежить від президента. З чотирьох віце-прем'єрів тільки два (Сергій Арбузов та Олександр Вілкул) мають сильні позиції, а два інші (Юрій Бойко та Костянтин Грищенко) не матимуть жодного впливу на найважливіші рішення. Перші два є представниками основних груп всередині уряду, а саме «сім`ї» і групи Ахметова. Два інших пов'язані з групою РосУкрЕнерго, яка явно була ослаблена, хоча, варто відмітити, не повністю маргіналізована», – відмічає Ольшанскі.
«Ефективність нового уряду залежатиме головним чином від того, наскільки суперничатимуть Арбузов і Вілкул, і дві найпотужніші олігархічні групи, які стоять за ними, а також наскільки вони будуть співпрацювати. Подальше розширення «сім'ї» в українській економіці призведе до зростання напруженості між цими групами.
Тим не менше, здається, що ніяких істотних змін в українській політиці очікувати не варто. Реалізація найбільш важливих законодавчих питань залежатиме від створення Партією регіонів стабільної більшості в українському парламенті. Однією з головних проблем нового уряду буде поглиблення економічного спаду, який може призвести до збільшення соціального невдоволення і мати наслідком протести», – пише експерт.
The Financial Times цитує коментарі банкірів та інвестиційних аналітиків щодо призначення новим главою НБУ Ігоря Соркіна.
На думку економіста лондонського банку Тімоті Еша, дебати з приводу відставки голови центрального банку Сергія Арбузова та його заміни заступником Ігорем Соркіним мали важливе значення з кількох причин.
«По-перше, вони показали відносну слабкість коаліції на чолі з регіоналами, коли вона не змогла набрати необхідну кількість голосів для такого важливого голосування. На мою думку, це ймовірно відображає той факт, що за переформатування уряду минулого року ми побачили концентрацію влади навколо сім`ї Януковича, Ахметова і Фірташа. По-друге, це показало відносну єдність опозиції до Януковича», – зазначив він.
У свою чергу аналітики інвестиційного банку Dragon Capital вважають призначення нового голови НБУ позитивним сигналом для МВФ.
«Новопризначений глава центрального банку дуже вчасно вступає на посаду напередодні візиту місії МВФ. Її візит було перенесене з кінця грудня на другу половину січня після того як Янукович вирішив змінити уряд після парламентських виборів. Призначення повноцінного голови НБУ перед важливими переговорами є позитивним розвитком, особливо зважаючи на те, що ключовими вимогами МВФ до України і далі є зміна обмінної політики від де-факто прив’язки до USD до більш гнучкого режиму. Крім задоволення вимог МВФ наразі ми не очікуємо особливих змін в політиці центрального банку», – написали експерти банку у своєму посланні до інвесторів.
Польське видання Gazeta Wyborcza відмічає, що незважаючи на невиконання вимоги звільнити Юлію Тимошенко ЄС має і далі тиснути на Віктора Януковича.
«Допоки Європа продовжує пильно слідкувати за ув’язненням Тимошенко та вимагати правильного поводження з екс-прем’єром пані Тимошенко гарантована безпека. А знаючи, що Брюссель спостерігає, Янукович не буде слухати своїх помічників, які радо б побили глечики із ЄС. Водночас, важливим у цьому питанні є не лише майбутнє Юлії Тимошенко, а визначення самого місця України в Європі. Особливо враховуючи постійні спроби Москви якнайміцніше прив’язати Київ до себе», – пише видання.
«Окрім того, Янукович не зможе постійно балансувати між Сходом та Заходом. І чим більше Москва буде тиснути на Януковича, тим більше він буде прислухатися до порад Європарламенту. Таким чином президент України зрозуміє, що якщо Україна проведе необхідні реформи, вона знайде своє місце в Європі», – додає Gazeta Wyborcza.
