Світ про Україну. Голод як зброя, політика НБУ та перемога в Гаазі

Минулого тижня світові медіа найбільше говорили про зміну політики Нацбанку України через призначення Якова Смолія на посаду голови регулятора після відставки Валерії Гонтаревої, про книгу відомої польсько-американської письменниці та лауреатки Пулітцерівської премії Енн Епплбом під назвою "Червоний голод: Війна Сталіна в Україні" та про рішення Третейського суду в Гаазі про те, що Росія повинна сплатити компенсацію українським інвесторам за анексію Криму на суму в 159 мільйонів доларів.

 

Тиждень.ua зібрав найголовніші теми, про які пишуть іноземні ЗМІ щодо України.

 

 

The Atlantic Council 

 

 

Американський центр зазначає, що оскільки рівень економіки в Україні починає зростати досить скромно, Національний банк прагне стати "якорем стабільності".

 

Так, українській державі необхідно зберегти крихку макроекономічну стабільність, яку вона досягла, і використовувати зростання у світовій економіці для проведення реформ. Однак це завдання, як і раніше, відповідає величезним перешкодам: ряд важливих реформ, у тому числі створення антикорупційного суду, газової реформи та приватизації, стримуються тим, що багато хто сприймає їх як спроби олігархів повернутися назад у систему.

 

Зокрема, 15 березня президент Петро Порошенко призначив Якова Смолія, ветерана банківської справи, на посаду глави НБУ після того, як Валерія Гонтарева пішла у відставку. 

 

 

"Призначення голови Національного банку є сигналом для міжнародних партнерів та українських інституцій про те, що політика регулятора не зміниться, і в майбутньому наш курс залишається незмінним, незважаючи на очікувані політичні потрясіння", – сказав Смолій.

 

Наголошується, що Смолій допоміг перетворити один із радянських банків "Аваль" так , що це зацікавило австрійську групу "Райффайзен", яка купила банк у 1994 році в результаті операції, яка зробила Смолія мільйонером. Тоді він заснував банк "Престиж" і продав пакет міноритарних акцій австрійському Erste Bank.

 

"Важливо те, що він є цілком незалежним", – розповів про Смолія заступник виконавчого директора від України в МВФ Владислав Рашкован.

 

"Дуже важко впливати на його рішення ззовні. Але водночас він довіряє своїм людям, він може делегувати рішення, він спирається на свою команду, щоб переконатись, що рішення не є політично мотивованими ", – додав він.

 

Крім того, під час свого перебування на посаді в. о. голови НБУ Смолій здійснив консервативну монетарну політику, добився прогресу у сфері дерегуляції фінансового сектору та утримував НБУ поза політикою. Він намагався заспокоїти банківський сектор та створив умови для відновлення кредитування. 

 

У свою чергу, НБУ підтримує прийняття нового закону, який зміцнить дерегулювання валютного ринку, зробить ринок більш прозорим та наблизить його до міжнародних стандартів та вимог Угоди про асоціацію України з ЄС. У березні НБУ прийняв середньострокову стратегію, визначивши основні пріоритети діяльності банку.

 

"Інституційний потенціал Національного банку – це остаточна гарантія її незалежності від політиків та олігархів, і її потужність зросла беззаперечно з 2014 року", – йдеться у публікації.

 

"Це те, що робить цей центральний банк відмінним від того, що було чотири роки тому, і що робить його відмінним від інших установ в Україні", – підкреслив Рашкован. 

 

 

 

The Irish Times

 

 

Ірландська щоденна газета звернула увагу на книгу відомої польсько-американської письменниці та лауреатки Пулітцерівської премії Енн Епплбом під назвою "Червоний голод: Війна Сталіна в Україні". 

 

"Ця книга зосереджена на жахливих та головних подіях, що відбувалися в Україні в 1932-1934 рр, які призвели до загибелі більше ніж чотирьох мільйонів людей в ході політично організованого голоду, здійсненого радянськими чиновниками по відношенню до українського народу", – йдеться у публікації ірландського видання.

 

 

Зазначається, що у цей трагічний і хаотичний період (який, випадково, траплявся в одній з найбільш сільськогосподарських виробничих районів Європи), Україна бачила не тільки руйнування більшості сільських та малих міських поселень, але й систематичне викорінення більшої частини своєї культури.

 

Наголошується, що зараз Україна знову опинилася на полі битви між Росією та Заходом, представленої ЄС та НАТО, ці події набувають нового значення, оскільки обидва союзи прагнуть створити резервний запас в Україні для захисту власних інтересів.

 

Більше того, суперечки в Україні щодо того, чи шукати підтримку з боку Заходу чи РФ, безпосередньо пов'язані з політичною роздробленістю країни після 1933 року та постійним роз'єднанням між Сходом, російськомовного індустріального регіону Донбасу, та більш україномовними землями навколо Києва.

 

"Ця книга охоплює жахливо забуті та непомічені дії Радянського Союзу, який максимально використовував і підкорював родючі землі України", – йдеться у публікації.

 

У свою чергу, дана діяльність СРСР Радянського Союзу, яка часто залишається забутою в Західній Європі внаслідок подальшого підйому Адольфа Гітлера та націонал-соціалізму в Німеччині і ​​Другої світової війни, фактично прирівнювалися до війни голоду, політичного поділу та культурного руйнування комуністичною владою переважної більшості українського селянства. Крім того, комуністи сприймали куркульство як ворога на появу робітничого класу та промислового розвитку СРСР.

 

Тож радянська влада вирішила політично перетворити Україну шляхом її демонтажу у серію конкуруючих формувань.

 

У виданні відзначається, що ця політика розподілу полягала у викоріненні єдності України, направляючи менш успішних фермерів проти своїх сусідів-куркулів, поставивши тим самим клеймо зрадників класу, стверджуючи, що вони збирають зерно, щоб позбавити його пролетаріату в індустріалізованих радянських містах.

 

"Вона(книга, – Ред.) наповнена захоплюючими уявленнями та особистими викладеннями з перших рук, не викликає жодних сумнівів у жорстокому і масштабному дослідженні з нещодавно відкритих архівів всередині Радянського Союзу та інших раніше недоступних ресурсів", – йдеться у статті.

 

Так, американська авторка  охопила різноманітні політичні та військові угруповання в Україні у даний період, а також важливість подій, що призвели до голоду.

 

 

Rzeczpospolita

 

 

Польське видання зазначає, що Третейський суд у Гаазі став на бік України і вирішив, що Росія повинна сплатити компенсацію українським інвесторам за анексію Криму на суму в 159 мільйонів доларів. 

 

"Суд у Гаазі став на бік українських інвесторів, які втратили майно на анексованому півострові. Росія не має наміру платити", – йдеться у публікації.

 

Наголошується, що дане рішення є першим, яке було прийнято "в українсько-російській правовій війні, яка триває вже більше чотирьох років".

 

Так, Постійний третейський суд в Гаазі, прийняв сторону кількох українських підприємців, які втратили свої статки після приєднання Криму до Росії.

 

 

Коли у березні 2014 року Володимира Путін заявив, що "Крим повернувся на батьківщину", української компанії, залишилися перед вибором – або зареєструватися в Росії, піддаючи себе правовим наслідкам в Києві, або втратити свої кримські активи.

 

"Це гарний старт для України. Це рішення дає надію на те, що будуть надані додаткові арбітражні рішення. Анексія Криму піддала українських підприємців до величезних збитків. Я знаю тих, у кого там відібрали фабрики. Деякі намагаються ужитися, інші віддають свій бізнес в російські лізингові компанії", – зауважив польському виданню голова правління банку “Глобус” Сергій Мамедов

 

"Українська держава шляхом анексії півострова втратили десятки мільярдів доларів, і, можливо, набагато більше. Це залежить від того, як оцінити природні ресурси та землю, взяту Росією. Відомо, що процес отримання компенсації не буде легким, і що такі процеси триватимуть багато років. Але це стосується не тільки грошей, адже Україна не визнає анексію і не має наміру продавати Крим. Йдеться про компенсацію за те, що Україна тимчасово втратила цю територію", – додав він.

 

Зокрема, Москва від самого початку не погодилася з твердженнями українських підприємців та ігнорувала даний процес. Так, РФ назвала рішення суду "політизованим", і це показує, що російська влада не має наміру поважати це рішення.

 

"Виплата такої компенсації не цілком можлива, якщо вона, зізнатися, порушуючи норми міжнародного права. – говорить «Rzeczpospolita» проф. Олександр Абрамов з престижного Московського економічного університету. – Москва, безсумнівно, звертається і, ймовірно, буде розглядати це речення, як і багато інших рішень, які були зроблені, серед іншого в Європейському суді з прав людини. Зрештою, ви завжди можете звернутися до Конституційного суду РФ і заявив, що арбітражне рішення суперечить інтересам російської держави, – додає.

 

Крім того, рішення суду прокоментував виданню професор московської "Вищої школи економіки" Алєксандр Абрамов.

 

"Теоретично Україна може йти цим шляхом, але це дуже дорога і трудомістка справа. Звичайно, шанси на успіх будуть дуже маленькими. Однак українцям потрібно багато боротися", – підкреслив він.