На думку журналіста Forbes Ґреґа Сейтла, події в Україні мають значення не лише тому, що вони обіцяють майбутнє Європі та надзвичайний розпач для Путіна, але це історія, яка резонуватиме протягом найближчих років.
«Чому Україна має значення?», – риторично запитує оглядач американського Forbes Ґреґ Сейтл. «Україна, за більшістю стандартів, мала б бути економічно сильною країною. Вона має багаті природні ресурси, старанну робочу силу із високим рівнем освіти, і має вигідне географічне розташування. Таким чином, історія України показує, наскільки країна, яка має все для себе, може так багато страждати, так само, як і, ми сподіваємося, покаже, як проблемне суспільство може нарешті знайти свій шлях вперед», – пише Forbes.
На думку журналіста, після років розчарувань ця остання образа (непідписання угоди про асоціацію) була надмірною. «Рішення Януковича повернути Україну назад до путінської Росії знову привело на вулиці тисячі», – вважає Ґреґ Сейтл.
«Але одна справа, вкрасти, робити посміховисько з верховенства закону і керувати країною набагато нижче від будь-якого розумного рівня компетентності. Але перспектива інтеграції з ЄС стала символом входу до співтовариства народів і шансом жити нормальним життям», – наголошує оглядач Forbes.
Сейтл також порівнює теперішню ситуацію із Помаранчевою революцією і вважає її більш далекоглядною. «Помаранчева революція була розривом з минулим, сміливою заявпю, що вибори більш ніколи не можна буде вкрасти. Цього разу люди виходять на вулиці, щоб побудувати міст у майбутнє, щоб країна прийняла міжнародні стандарти і стала, за словами учасників акції, "нормальною країною"», – вважає журналіст.
Розлючені жорстоким придушенням протесту вночі на суботу, 30 листопада, силами безпеки, українці вийшли на вулиці з новою, революційною, необхідністю в неділю, де сотні тисяч демонстрантів вимагали відставки Віктора Януковича і перелаштування курсу країни від Росії в сторону Європи, – пише The New York Times.
«Багато українців вважають, угоди з Європою як ключовий крок на шляху до світлого економічного і політичного майбутнього, і як спосіб вирватися з лещат Росії і радянського минулого України. Тепер гнівний протест проти відмови Януковича від своїх домовленостей штовхає Росію в кут», – вважає видання.
Як пише The New York Times, лідери протесту заявляють, що хочуть зробити Януковича в’язнем у власній столиці, заблокувавши вулиці, оточивши та окупувавши урядові будівлі, і, можливо, влаштувавши загальний страйк робітників і студентів. У мережі Facebook було опубліковано карту, яка показує прихильникам, де ставити свої транспортні засоби для перешкоджання рухові.
Журналіст Associated Press Джим Ґайнц роздумує не лише над протестами в Україні, але й терміном «Євромайдан»
«Незабаром після того, як нинішня хвиля протестів виникла в Україні, з’явилося нове слово для їхнього опису: Євромайдан (Euromaidan). Перебуваючи вже в широкому вжитку як хештег у Твіттері – це інтригуючий винахід, вважає журналіст, – який лінгвістично має корені на Сході(натяк на тюркське походження слова «майдан» –Ред.) та Заході, невловимий до перекладу, проникливий погляд у проблемну політику країни. Незрозуміло, хто його придумав, але він став настільки популярним, що здається майже виник із колективного несвідомого», – пише Джим Ґайнц.
Українські протести показують – ЄС, як і раніше, ще дає комусь надію, – пише оглядач рубрики «Європа» британської газети The Guardian Ян Трейнор.
«Не так часто ЄС розпочинає бунт. Ще рідше люди виходять на барикади, щоб підтримати Брюссель. Втомлений, розсваррений старий союз може тягнути вниз світову економіку, погрузнути в режимі економії, страждати від невпевненості в собі, створюючи втрачене покоління молодих людей. Але для сотень тисяч в основному молодих людей на вулицях Києва в неділю, ЄС, безумовно, це те, за що варто боротися», – пише The Guardian.
Як пише видання, хоч це може й здаватися неправдоподібним, саміт національних лідерів ЄС спричинив іскру до найбільший виливу національного розчарування в Україні з часу буремних днів Помаранчевої революції 2004 року. Київ купався у синьому і жовтому – кольорах як українського прапора, так і прапора ЄС, який часто висміюють.
«Поки не зрозуміло, чи можна зберегти цю енергію на вулицях і чи може вона бути спрямована у більш значущі політичні форми. Найбільш грізний суперник Януковича перебуває у в'язниці. Путін може йому допомогти в короткостроковій перспективі, але ціна буде високою, яка зруйнє сподівання протестувальників», – пише Ян Рейнор.
«Українська драма – тільки один з епізодів у ширшій геополітичній і культурній драмі, яка розігрується вздовж кордону між Східною Європою та Росії», – пише Джеймс Трауб у своїй статті для Foreign Policy.
«Путін не може, або в будь-якому випадку не сприйматиме руху колишніх радянських республік на Захід. У 2008 році він пішов на війну, щоб покарати непокірну, глибоко прозахідну Грузію. Минулого літа Росія вела торгову війну Білоруссю, досить жалюгідного для Росії союзника, і тисне також на Вірменію та Молдову. Протягом літа, коли Україна готувалася підписати торговельну угоду з Європою, Росія тимчасово заблокувала кордон для імпорту; а в жовтні Газпром, нафтогазова опора Росії ,пригрозив припинити подачу природного газу, якщо Україна не сплатить минулі рахунку. Такими жорстокими правилами «неоцаристи» з Кремля грати грають у свою державницьку гру», – вважає Трауб.
Як пише Foreign Policy, хоча ставки й мають цивілізаційне значення для середнього класу в Києві – і, можливо, для Путіна – прості українці, ймовірно, просто хочуть почати жити як поляки чи словаки. «Причиною, чому вони так не живуть, є те, що протягом останнього десятиліття Україна потерпає від жахливого керівництва, спочатку – Віктора Ющенка, який очолював, а потім, вочевидь, зрадив Помаранчеву революцію, і тепер від Януковича, некомпетентної та корумпованої персони, який наніс серйозний збиток для економіки, в той же час нібито надзвичайно збагативши невелике коло бізнесменів зі свого рідного міста Донецька», – пише видання.
«Німеччина повинна повчитися в українців», – вважає редактор рубрики «Політика» німецької газети Die Zeit Людвіґ Ґревен.
Як пише Die Zeit, для демонстрантів в Україні Європа обіцяє свободу і надію. Всі, хто втомився від Європи на Заході мають над цим замислитися. Українці заслуговують нашої підтримки.
«Уявіть собі: десятки тисяч виходять на вулиці Берліна, щоб закликати до більшої інтеграції Німеччини із ЄС. Тому що вони знають, що їх країна була без європейської єдності ніколи не об'єднається, і що тільки згуртована спільнота разом із іншими країнами ЄС забезпечить їхнє економічне, соціальне і політичне майбутнє. Мрія. Зовсім інакше в Україні. Там протягом кількох днів, десятки тисяч у найбільшому з часів Помаранчевої революції протесті вимагають відставки президента Януковича, тому що він відкидає асоціацію з ЄС», – пише Ґревен.
На його думку, протести в Україні можуть допомогти зрозуміти, що європейська єдність означає набагато більше, ніж пакети порятунку євро, постанови з Брюсселя чи постійні кризові саміти глав держав і урядів – що може бути виправданням такої кількості критики деяких її рішень та рішень та Комісії ЄС.
Саме тому, на думку Ґревена, жителі ЄС повинні продемонструвати свою солідарність з Україно. «Це було б справжнім європейським знаком», – зауважує він.
Можна з певністю сказати, що мирний і проєвропейський студентський протест після недільних заяв щодо зміни влади в країні вийшов на зовсім інший рівень, – вважає польський журналіст Боґуслав Хработа у своїй статті для польської газети Rzeczpospolita.
«Тепер – це звичайно ж, протистояння між опозицією і владою. Проєвропейські гасла було змінені на антиурядову риторику. У Києві говорять, що цього найбільше боявся Янукович. Наметове містечко на Майдані мають нагадувати йому події, що відбувалися дев'ять років тому», – стверджує він.
На думку Боґуслава Хработи, і цього разу сам Янукович спровокував київську вулицю. Помилкою був напад на студентів-протестувальників в суботу вранці. Проте, найбільшою проблемою Януковича тепер є те, що йому ніхто не вірить.
«На Майдані з'явилися шибениця, з якої звисає якась постать і є підпис: "Кат свого народу" Не існує жодних сумнівів, кого вона зображає. Чи зможе Янукович взяти гору над настроями вулиці? Це буде нелегко. Безумовно, йому може допомогти введення надзвичайного стану, однак, тільки в короткостроковій перспективі. Не сприйме це ані Європа, ані українська вулиця. Зважившись на таке рішення, Янукович може на деякий час встановити спокій, але це віддалить його від головної мети – перемоги на президентських виборах», – вважає Боґуслав Хработа.