Світ очима регіонала

 

 

 

 

 

 

Ви, напевно, вже помітили, що регіонал – це не партійна приналежність, регіонал – це система поглядів на світобудову й стан душі. Причому засоби масової інформації Партії регіонів – блакитні очі цієї самої душі. Сьогодні ми не говоритимемо про телеканал «Україна» й газету «Сєгодня», достатньо професійні ресурси, що належать прихильникам Януковича. Зараз мова винятково про ресурси партійні.

 

Газета «Врємя рєгіонов», орган видання ПР, що недавно з’явилася на світ, – одне з найжирніших партійних видань в Україні. Воно виходить на восьми шпальтах формату А2 (як газета «Правда»), кожна з яких – глянцева. Купити перший номер газети у звичайних київських кіосках виявилося справою зовсім не простою: «Такої навіть не знаємо», – відповідали мені продавці. Дістати кілька номерів видання можна було тільки в штабі партії – кінотеатрі «Зоряний». Причому охоронець, який давав мені газету (безкоштовно, а не за гривню, така її вартість), сказав, що десь у природі вже є другий номер. Але поки його не бачили навіть партійці.

 

 

Отже, передовиця першого номера належить перу самого Януковича й називається «Три кроки, які треба терміново зробити, щоб ступити на шлях стабільності та розвитку». Як справжній опозиціонер Віктор Федорович несхвально відгукується про дії «помаранчевої» влади. Особливо це стосується галузей економіки й зовнішньої політики. З першим зрозуміло: інфляція в країні зростає, виробництво спадає. В зовнішній політиці Віктора Федоровича не влаштовує позиція України щодо грузинсько-російського конфлікту. Головний регіонал критикує заяви Києва, спрямовані на підтримку Тбілісі. При цьому проросійський Віктор Федорович уживає словосполучення «Південний Кавказ», що можна вважати смисловою помилкою. «Південний Кавказ» – поняття, котре внесене антимосковськими силами. Справжні російські патріоти вдаються до слова «Закавказзя» («Все Закавказзя повинно палахкотіти сьогодні», – Владімір Жиріновскій в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы» 23 листопада 2003 року).

 

На завершення Віктор Федорович пропонує: по-перше, обговорити ситуацію з Росією, по-друге, визнати, що правлячої коаліції не існує, по-третє, домовитися щодо внесення змін до Конституції, щоб усунути двовладдя. Цікава стаття й пропозиції конструктивні, тільки все дуже нагадує «10 кроків назустріч людям» Віктора Ющенка. Шкода, що й гонорарів за свій лист Янукович не отримає: «Три кроки» передруковано з газети «Дзеркало тижня».

 

З «Врємєні рєгіонов» можна дізнатися ще багато цікавого. Наприклад, у рубриці «Це по-нашому!» вміщено статтю «Бібліотека – кращий подарунок», в якій повідомляється, що в Харкові з’явиться бібліотека суспільно-політичної літератури. Передбачається, що заклад займатиме площу 7000 м2, пропуск на спроможність становитиме – 2 тисячі осіб на день. Тут запрацює найбільший у Східній Європі комп’ютерний зал – на 350 місць. Бібліотека носитиме ім’я… Євгена Кушнарьова, убитого під час полювання на кабана.

 

Взагалі культ особи цього покійного народного депутата – одна з основних тем ЗМІ біло-блакитних. Наприклад, на першій шпальті «Времени регионов» наведено думки простих читачів. Серед них є і таке: «Це ще стверджував покійний Євген Кушнарьов – Україна має бути федеральною!» На думку спадає аналогія з Хорстом Весселем, якого підстрелили в п’яній бійці.

 

Але що найбільше вражає у виданнях регіоналів, це їх наївність. Наразі газета видається накладом 10 тис. примірників, редакція ж обіцяє мільйон. Цікаво, де вони візьмуть цих читачів, якщо навіть загальний середній наклад тієї самої «Сєгодня», де з ранку до ночі працює величезний штат бульварних журналістів, становить всього близько 700 000 екземплярів на тиждень? Невже люди почнуть купувати «Врємя рєгіонов» за надруковані в ній документи партії, як це було зроблено в першому номері, де три сторінки займає Програма регіоналів?

 

А може, простий споживач, навіть співчуваючий біло-блакитним, викладе гривню за одкровення Кінаха? «Цінності, які є національним надбанням – безпека, економічна стабільність, правова захищеність, стратегія розвитку, спадкоємність влади, – перетворилися на аргументи нескінченних політичних суперечок, методи реалізації авантюрних політичних кампаній або ж прагнення створити більше сприйнятливих стартових умов для майбутніх президентських виборів», – хто-небудь дочитав це до кінця? Ні? А це, між іншим, лише одне речення, й саме за талант породжувати таке Анатолій Кирилович заслужив прізвисько андроїд.

 

Ілюстрації тут теж не найпривабливіші, їхня левова частка – пісні обличчя лідерів ПР. Як редакція збирається все це продавати чи навіть роздавати, – не знаю.

 

 

На відміну від всеукраїнської газети «Врємя рєгіонов», видання «Врємя рєгіонов Харьковщини» намагається бути цікавим й актуальним. Так, тема 36-го випуску (він же 135-й) присвячена вибухам на військових складах у Лозовій, у зв’язку з чим місцеві депутати на сторінках видання імітують бурхливу діяльність. Вони вимагають допомогти постраждалим, погрожують комусь пікетами тощо.

 

У рубриці «Колонка редактора» Ольга Сівцова тихо зловтішається з приводу розколу в НС-НУ та застерігає від подібної долі свою партію. Також на шпальтах видання повідомляється про доброту й безкорисливість Близнюківської районної організації ПР, яка щорічно дарує 27-ми школам району по волейбольному та футбольному м’ячу. Окрема колонка в газеті присвячена привітанням членам партії – в основному депутатам міської, районної та обласної рад. Враховуючи той факт, що Харківщина – один з оплотів ПР, шпальта не пустує. Але, як повелося, найцікавіша сторінка – остання, де гарячі прихильники Партії регіонів можуть зустрітися з прекрасним. Виявляється, газета влаштовує конкурс «Краса регіону», до участі в якому запрошуються всі мешканки міста і області. Про одну з учасниць заходу – Антоніну Калишенко – стаття «За внучку червоніти не доводиться!» Голова Покотилівської громадської приймальні Партії регіонів Лідія Таранець знайомить читачів зі своєю онукою Тонею. На фото – миловидна студентка, яка весь вільний час присвячує освіті й участі в акціях регіоналів. А минулого року, за словами бабусі, активістка, комсомолка й просто красуня сама вступила в ПР. «Якщо в партію йде молодь – за нею майбутнє», – глибокодумно заявляє газета. Проте в конкурсі можуть взяти участь всі охочі старші 18-ти років, тому не можна заперечувати участі в ньому і самої бабусі.