Зокрема, директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран вважає, що свідки у справі Луценка усвідомили, що ця справа свідчить про те, що правосуддя може використовуватись вибірково.
«Справу зліпили дуже швидко. Щодо свідків була основна мета не стільки взяти в них свідчення, скільки зробити справу до певного терміну. Очевидно, що ті, хто робив справу, шукали все, що завгодно, аби вписатися в дедлайн. Більше того, в середовищі міліції добре розуміють, що ця справа не просто проти Луценка. Вона свідчить про те, що правосуддя може використовуватись з вибірковою метою і «під прицілом» може опинитись кожен. Тому у середовищі людей, які були навколо Луценка, спрацьовує загальне розуміння, що справа зовсім не в Луценку, а у вибірковому правосудді. Крім цього, свідки перестали боятися і дають більш правдиві свідчення після того, як влада програла інформаційну війну щодо цієї справи», – стверджує Таран.
Політолог переконаний, що владі не вигідно «розвалити» справу. Однак він прогнозує, що термін ув’язнення або буде умовним, або Луценка звільнять за амністією чи відпустять за станом здоров’я.
«Я думаю, що для влади було би безперечно вигідно, якби Луценко був засуджений, а потім дати йому амністію. Якщо справа розвалиться з подачі влади, то для неї це не зручний вихід із ситуації, адже це означатиме, що правоохоронна система не може нормально працювати. Звісно, дуже б хотілося вірити в те, що влада, покаявшись, вирішила не тиснути на свідків і зробити так, щоб справа розвалилася в суді. Втім, мені видається, що для Луценка, якщо й обраний якийсь сценарій, то це – чи його осудження чи підведення справи до амністії, чи з гуманних міркувань його випустять через хворобу», – зазначає політолог.
На думку політолога Вадима Карасьова, на свідків у справі Луценка перестало тиснути керівництво міністерства, а також влада.
«Я думаю, що не випадково така маса відмовилася від своїх попередніх показів. Якщо б це був хтось один – двоє, то можна було б подумати, що це особистий подвиг, моральне рішення чи індивідуальне геройство на тлі масового прийняття свідками версії обвинувачення. Але коли свідок за свідком відмовляються від своїх попередніх показів на користь Луценка, то це означає, що щось змінилося навколо цієї справи, як і взагалі навколо судових процесів над екс-політиками. Також вони можуть розуміти, що справа тихо йде до розвалу і ніхто не збирається цю справу реанімовувати. Тому всі стали одночасно сміливими. Очевидно, є розуміння у владних кабінетах, що незважаючи на те, як і чим закінчиться справа Тимошенко, справу Луценка потрібно буде завершувати на іншій ноті, аніж це планувалося обвинуваченням», – стверджує Карасьов.
За його словами, це означає, що на свідків немає тиску ні очільниками міністерства, ні владою.
«І ця справа вважається абсолютно несправедливою і працівниками МВС, не кажучи про суспільство. Цей своєрідний вакуум відсутності чітких меседжів влади щодо справи Луценка, а також відсутність розуміння, куди дме вітер – на засудження чи на виправдання – якраз і створює умови для масової сміливості свідків, які відмовляються від попередніх показів», – додав політолог.
Нагадаємо, свідок у справі Юрія Луценка співробітник відділу розвідувально-розшукової діяльності МВС Микола Сорока відмовився від своїх попередніх свідчень, що записані в протоколах прокуратури.
Раніше співробітники МВС Юрій Кошець та Сергій Шумило заявили, що Леонід Приступлюк був прийнятий на роботу в МВС без порушення законодавства.
Ще один свідок у справі Луценка Олексій Прилипко зазначив, що не отримував вказівок від екс-голови МВС про прийняття на роботу водієм Леоніда Приступлюка.
Під час останнього засідання суду ще один свідок – Валерій Марецький заявив, що його свідчення під час допиту у Генпрокуратурі були записані неточно.