На Банковій остаточно визначилися, що хочуть провести місцеві вибори 31 жовтня за змішаною системою, – відповідний законопроект уже кілька тижнів перебуває на розгляді у Віктора Януковича в очікуванні внесення до парламенту. Намір влади «благословив» Конституційний суд: 22 червня КС дав зрозуміти, що вибори мають відбутися 31 жовтня, оскільки проведення їх у 2011 році одночасно на всій території України суперечить Конституції. Причина незвичного для нинішньої влади зволікання не в повільності президентських юристів, а в потребі переконати партнерів по коаліції, яких запропоновані регіоналами виборчі новації не влаштовують. «Умовляють» їх ґрунтовно: чутками про дострокові парламентські вибори, які нині невигідні ні комуністам, ні литвинівцям через їхній низький рейтинг; перманентним рекрутуванням до коаліційних лав депутатських «тушок», що здешевлює акції союзників (див. інтерв’ю з Тарасом Стецьківим); вельми своєчасно пролунало припущення нашоукраїнця Юрія Єханурова про можливість того, що восени до коаліції ввійде фракція НУ–НС і звідти виженуть КПУ, а також повідомлення генпрокурора, що в липні-серпні завершать розслідувати вбивство Георгія Гонгадзе. Спротив партнерів по коаліції тане на очах.
Влада, окрилена даними соціологічних опитувань, які засвідчують підтримку Партії регіонів на рівні понад 40%, поспішає провести вибори в найзручніший для себе час (поки не розгубила рейтинг) і за схемою, що гарантує максимальний результат. Попередня практика використання змішаної системи виборів довела, що депутати, обрані в мажоритарних округах, майже в повному складі поповнюють лави провладної коаліції. Тож саме цю систему беруть на озброєння. За інформацією Тижня, керівництво Партії регіонів уже дало команду з 15 серпня розгортати штаби в регіонах, а очолювати процес на центральному рівні призначили незамінного Миколу Азарова. За цей час проведуть кадрові рокіровки серед губернаторів, які не змогли налагодити роботу в центральних та західних областях. На Київ кинули досвідченого орговика Анатолія Толстоухова – його призначили в.о. керівника Київської міської парторганізації. Разом із новоспеченим першим заступником столичного мера Олександром Поповим Толстоухов має забезпечити перемогу регіоналів у районних радах. Натомість влада, схоже, поки що не ризикуватиме з достроковим переобранням київського голови й міськради з огляду на відсутність власного рейтингового кандидата в столичні мери та непевність позицій у місті. Через дострокові перевибори 2008-го повноваження столичного мера та Київради закінчуються 2012 року, й зараз регіоналів це цілком влаштовує (див. тут).
Успішні результати Партії регіонів на виборах у східних областях очевидні, а відповідальний за Крим Василь Джарти висловив упевненість, що за підсумками голосування біло-блакитні зможуть самостійно сформувати більшість на всіх рівнях представницької влади автономії.
Партнери, кинуті напризволяще
Значно гірші справи в союзників регіоналів по коаліції. В цих гравців фактично відсутня можливість залучити адміністративний ресурс: своїх губернаторів ні КПУ, ні Блок Литвина не мають.
Змішана система виборів для них теж далеко не найкращий варіант. Комуністи практично не можуть провести своїх депутатів у мажоритарних округах сходу та півдня, де традиційно користувалися підтримкою. Хіба що в Криму лідер місцевої КПУ Леонід Грач проведе майстер-клас для партайгеносе. Литвинівцям соціологи не дають жодного шансу подолати 3% бар’єр за пропорційною системою. Першим вигідніша пропорційна система, другим – винятково мажоритарна. Щоправда, соратники Литвина скаржаться, мовляв, регіонали нахабно перетягують до своїх лав їхніх найкращих активістів на місцях. Цілком можливо, до місцевих виборів серед здатних перемогти в мажоритарному окрузі з партквитками Народної партії залишаться одиниці. Блок Литвина та КПУ торгуються за таку систему виборів, яка б забезпечила їм політичне існування. В Партії регіонів могли б допомогти своїм партнерам, наприклад, знизивши прохідний бар’єр, проте навряд чи вони на це пристануть. Ділитися владою й думати хоча б на крок уперед біло-блакитні не звикли.
Крім того, регіонали пропонують заборонити участь у виборах партійних блоків, що також зачіпає інтереси одного з союзників по коаліції. Бренд Народної партії розкручений значно менше, ніж іменний блок спікера парламенту, й литвинівцям доведеться додатково вирішувати проблему своєї впізнаваності виборцями.
За такої зневаги з боку старшого партнера КПУ та Блок Литвина змушені активно про себе нагадувати, вдягаючи тогу внутрішньокоаліційних опозиціонерів. Петро Симоненко публічно висловлюється проти зміни політичного устрою (повернення президентсько-парламентської моделі, чого прагнуть регіонали), відмовляється допомагати у справі приватизації стратегічних об’єктів та критикує президента за нерішучість щодо скасування указів Ющенка «націоналістичного» спрямування. Володимир Литвин виступає проти скасування мораторію на продаж землі (яке регіонали розглядають як спосіб швидко поповнити геть порожню державну скарбницю), критикує окремі положення законопроекту про всеукраїнський референдум, Податкового й Бюджетного кодексу й на всю країну скаржиться, що Міністерство екології, яке є квотою його блоку, хочуть відібрати.
Розгублені опозиціонери
Категорично проти мажоритарної складової на місцевих виборах виступають у БЮТ. Юлія Тимошенко вважає, що влада запроваджує змішану систему, аби ліквідувати опозицію, й наполягає на проведенні виборів за пропорційною системою з відкритими списками. Та й самі вибори «сердечні» воліють за краще провести навесні, сподіваючись, що до того часу влада продемонструє власну безпорадність і суттєво втратить прихильність людей. Проте завадити планам біло-блакитних бютівцям не до снаги – забракне голосів. З іншого боку, розпочаті Юлією Тимошенко наприкінці квітня поїздки регіонами та перереєстрація депутатів усіх рівнів від БЮТ, попри ризик у підсумку недорахуватися значної кількості «багнетів», у контексті майбутніх виборів матимуть практичну користь. Принаймні ті депутати, які не підтвердять свою фракційну приналежність, до нових списків не потраплять. Крім того, виборча кампанія дозволить лідерові БЮТ мобілізувати партійців та прихильників. Адже відомо, що будь-яке військо розкладається, якщо не воює.
Доволі серйозно на долі опозиціонерів позначиться заборона на участь у виборах партійних блоків. Особливо це стосується блоку НУ–НС, який сформували 9 партій. Бренд «Наша Україна» приватизували й матимуть право використати нечисленні соратники Віктора Ющенка, іншим доведеться йти в самостійне плавання або ж приставати на індивідуальній основі до рейтинговіших сил. Від «Народної самооборони» після переходу частини депутатів на чолі з Давидом Жванією до коаліції, а іншої – під крило БЮТ, залишилася сама назва. Її лідер Юрій Луценко вже навіть заговорив про ліквідацію групи в парламенті й злиття партії з «реальною опозиційною політичною силою». Вочевидь, подрібнена «Наша Україна» на виборах може розраховувати хіба що на потрапляння до місцевої влади її окремих представників у мажоритарних округах.
Водночас більшість експертів вважає, що місцеві вибори, проведені найближчим часом, дадуть можливість заявити про себе новим партіям – точніше «оновленим», які обрали інших лідерів. Зокрема політичні сили Сергія Тігіпка та Арсенія Яценюка мають шанс отримати пристойний результат за рахунок інерції президентських виборів, на яких ці лідери посіли третє й четверте місця відповідно. Соціологи й зараз ставлять їх на ті ж сходинки. Хоча перший увійшов до складу Кабміну, а другий зайняв нішу опозиції, лояльної до влади, свою публічну активність вони не згортали. Сергій Тігіпко в очікуванні слушного моменту грюкнути дверима владного кабінету не втрачає нагоди поговорити про майбутні реформи й дати їм власну оцінку. Арсеній Яценюк – найспокійніший опозиціонер країни – створив позапарламентський опозиційний уряд змін і коректно критикує ініціативи уряду офіційного. Лідер «Сильної України» нещодавно підсилив партію політологом Костем Бондаренком і асом у сфері малого підприємництва Олександрою Кужель. Лідер «Фронту змін» як і раніше робить ставку на нові й нікому не відомі обличчя своїх нібито перевірених часом товаришів. Серйозної роботи в регіонах ці структури (коли не зважати на потужну рекламну кампанію партії Тігіпка, яка стартувала по всій Україні) не ведуть, але охочим долучитися до політичної діяльності на місцевому рівні цілком можуть запропонувати своє розкручене ім’я й достатньо високий рейтинг віртуальної політичної сили. Звісно, активність цих політсил буде в межах, дозволених партією влади.
Натомість позапарламентська ВО «Свобода» вже зараз може розраховувати на присутність у наступному скликанні Верховної Ради (знову ж таки, якщо в них не вкрадуть «переможні» відсотки). На місцевих же виборах її головне завдання – позбавитись іміджу політичної сили кількох західних областей і поширити минулорічний успіх на Тернопільщині принаймні в суміжних регіонах.
На місцевих виборах влада планує і посилити свої позиції в регіонах, і відпрацювати нові механізми електоральних змагань, які – в разі підтвердження ефективності – потім застосує на перегонах до Верховної Ради. Опозиція ж має можливість поборотися за своє місце в структурі влади: не лише нагадати про себе, а й дати гідний опір владному тискові. Не виключено, що це її останній шанс.
ТОЧКА ЗОРУ
.jpg)
«Закон змінюється під Партію регіонів…»
У. Т.: Чи доцільно змінювати перед виборами до місцевих рад виборчу систему, й наскільки оптимальною є змішана система?
– Виборча система – перш за все інструмент, і все залежить від того, з якою метою її використовують. Якщо в нас до влади йдуть для дерибану, то яка різниця – купують місце в списку чи виборця в окрузі? І те, й інше – політична корупція. Пропорційна система себе дискредитувала, вона перетворила місцеві фракції на закриті клуби. Але повністю відмовитися від партійної складової ініціатори зміни – Партія регіонів – теж не можуть, оскільки система закритих пропорційних списків їм вигідна, вони зараз найбільш рейтингова партія. Там, де вони не отримають нормального представництва в радах за партійними списками, зможуть сформувати в місцевих радах більшість шляхом тиску, купівлі або залякування мажоритарників. Мені не відомі приклади використання змішаної системи на місцевих виборах в інших країнах. Це такий собі гібрид, який створюється виключно в інтересах Партії регіонів. Фактично закон змінюють під них.
У. Т.: Як позначиться на виборах заборона участі в них блоків?
– Насправді подібна норма не така вже й погана, вона діє в багатьох країнах – це кристалізує партійну систему. З іншого боку, тут ми теж бачимо конкретну мету ініціаторів законодавчих змін: знизити шанси БЮТ, Блоку Литвина, політичних сил Сергія Тігіпка й Арсенія Яценюка, які так само, напевне, йшли б на вибори іменними блоками.
У. Т.: У яких регіонах розгорнеться найзапекліша боротьба?
– Боротьба йтиме за мерські крісла й у першу чергу в містах-мільйонниках, обласних центрах, промислових містах. Уже видно, що гаряче може бути в Одесі, Запоріжжі, Вінниці, Житомирі. Не менш запекла боротьба триватиме в невеликих містах із хорошими бюджетами – наприклад, Ялті, Трускавці, там уже є кілька потужних кандидатів. А також у селах неподалік від Києва чи інших міст, де ще є нерозпайована земля. Власне, там, де є що ділити, й точитиметься боротьба.
Не все просто і в східних та південно-східних регіонах, де, з одного боку, Партія регіонів користується повною підтримкою, з іншого – в середовищі самої партії є кілька угруповань на місцях, які змагатимуться між собою. Місцеві вибори особливі тим, що конфліктуватимуть не біло-сині, скажімо, з помаранчевими, а місцеві політико-фінансові угруповання. В результаті матимемо ситуацію, коли в якихось містечках Східної України балотуватимуться по 3–4 представники Партії регіонів, котрі серйозно чубитимуться одне з одним.
У. Т.: На минулих президентських виборах, за вашими оцінками, адмінресурс не спрацював, оскільки був розпорошений, головною технологією був підкуп виборців. Чого варто очікувати на місцевих виборах?
– Те, що адмінресурс будуть використовувати, немає жодних сумнівів. Специфіка цієї кампанії в тому, що вона дуже коротка й інтенсивна, відповідно й дуже агресивна. На відміну від минулих виборів, коли, наприклад, генпрокуратуру контролювала одна сила, губернаторів – інша, зараз бачимо концентрацію вертикалі виконавчої влади та силовиків в одних руках – Партії регіонів. Але не забуваймо, що міські голови, які захочуть переобиратися, не обов’язково всі з Партії регіонів, є серед них і представники інших сил. Вони так само користатимуться своїм адмінресурсом у міру можливостей. На виборах місцевих завжди адмінресурс сильніший, бо там кожен бачить, за що боротися.
ОПИТУВАННЯ
13% опитаних готові підтримати Партію регіонів на заході України (27% – БЮТ, 11,5% – «Свободу»)
27,5% голосуватимуть за ПР в центрі країни (24,6% – за БЮТ)
.jpg)