І тоді речі, котрі мали б поєднувати й наснажувати, спричиняють лише новий виток невдоволення та суспільного протистояння. Коли кілька років тому українці дізналися, що прийматимуть Євро-2012, жодних нарікань, наскільки пам’ятаю, ні в кого це не викликало. Скоріше, навпаки, – загальну ейфорію та масовий футбольний психоз. Аж ось минули ці кілька років, країна суттєво змінилася. Змінилось і ставлення багатьох українців до чемпіонату Європи. І вже від цілком поважних та авторитетних осіб доводиться чути ідеї щодо можливого ігнорування Євро, щодо його, Євро, непотрібності, зайвості, ба навіть шкідливості. Аргументи використовують різні, але зазвичай зводиться все до політики, – мовляв, це не наш чемпіонат, це чемпіонат влади та олігархів, вони пиляють бюджет, відмивають кошти, будують собі стадіони, нам від цього користі жодної. Навіть анонсований владою приїзд мільйонів уболівальників, котрі мали б для себе «увімкнути Україну», так само викликає в певної частини громадян неприхований скепсис: мовляв, знаємо ми цих уболівальників, нічого крім пабів їм не потрібно; ані наша духовність, ані наша культурна спадщина, ані наші пошуки самоідентифікації їх не цікавлять, тому нас усе це не стосується. Справа набула суто українського колориту, про футбол у контексті Євро говориться дедалі менше.
Водночас усе правильно – футбол з огляду на власну популярність і масовість давно вже вийшов поза суто спортивний контекст, перетворившись на різновид національної ідеї. Пригадайте всі ці знуджені фізії президентів на українських стадіонах. Гадаєте, їх цікавить гра? Їх узагалі не цікавить нічого, крім власних рейтингів. А де їх іще підіймати, як не на стадіонах. Або згадайте не менш показову відсутність живого президента на відкритті львівської арени? Гадаєте, йому не хотілося приїхати? Впевнений, що хотілося. Але знову ж таки рейтинги: приїде, засвистять, кому це потрібно. На жаль, наші політики в реалізації своїх стратегій та концепцій не зупиняються ні перед чим, зокрема й перед правом уболівальників підтримувати свої клуби чи свою національну збірну без партійних пристрастей і політичного поділу. Схоже, вони позбавили нас навіть цього права. Тож часто, підтримуючи клуб свого міста, ти в очах решти українців автоматично стаєш носієм тієї чи тієї партійної доктрини. Щось подібне сталося і з Євро – у нас його просто відібрали. Партійні боси й державні службовці, представники партії влади та опозиції, активісти, патріоти й громадські діячі – вони використовують гру мільйонів для підтвердження своїх прогнозів та підкріплення своїх проклять.
І що робити українським уболівальникам, котрі люблять футбол і котрі чекали на цей чемпіонат, аби побачити живцем гру голландців чи англійців? Вони не мають стосунку до нецільового використання державних коштів під час підготовки до турніру. Їм, скоріш за все, байдуже, скільки тисяч німців чи португальців зможуть пропустити наші новозведені аеропорти. Вони, підозрюю, в більшості своїй навіть за партію влади не голосуватимуть. Аж ось так чи так усіх їх втягнуто в це перманентне українське протистояння, й від їхнього імені влада запускає якісь безумні проекти, й саме до них апелюють противники цієї влади, вимагаючи забрати в України право проведення чемпіонату, і щоразу частіше чуються голоси про зраду національних інтересів та відсутність державницького мислення. І хтось уже закликає не літати з цих нових терміналів і не ходити на ці нові стадіони, оскільки все це від лукавого, а хтось з іншого боку, ну себто з боку тієї ж таки влади, малює райдужні перспективи збагачення мільйонів співвітчизників за рахунок дурнуватих туристів, котрі, судячи з цих заяв, приїдуть сюди не інакше як підіймати нашу економіку своїми кишеньковими грошима.
І чомусь ніхто не говорить про те, що ось у Харкові відбудеться гра Нідерланди – Німеччина, і чорт забирай, яка мені різниця, чи сидітиме в цей час на трибуні президент, якого я не обирав. Яка мені різниця, підуть голландські туристи до художнього музею дивитися картину Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» чи традиційно обмежаться «Айріш пабом»? Яка різниця, зарахує губернатор Харківщини блискучу гру голландців до своїх успіхів чи цього разу промовчить. Розумієте: Нідерланди – Німеччина! І Нідерланди – Португалія! І до чого тут, питається, президент?