Президент Леонід Кучма 1999 року визначив День захисника Вітчизни – 23 лютого. Звідки ця дата? Голова Революційної воєнної ради Лєв Троцкій збрехав у 1922-му, що Рада народних комісарів Росії 23 лютого 1918 року вирішила створити Червону армію. Огляд історії Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) у газеті «Правда» 1936 року повідомив, як взимку 1918-го «біля Пскова і Нарви німецьким окупантам було дано рішучу відсіч». Верховний головнокомандувач Іосіф Сталін заявив, що червоноармійці «вщент розгромили під Псковом і Нарвою війська німецьких загарбників». За історією Комуністичної партії Радянського Союзу, при Пскові (вже без Нарви) Червона армія «завдала серйозної поразки» переважним ворожим силам. Що ж було насправді?
Радянська Росія запропонувала і 9 грудня 1917 року розпочала сепаратні переговори в Брест-Литовську про мир із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Османською імперією та Болгарією. Центральна Рада з Києва прислала 25 грудня делегацію, яку визнали міністр закордонних справ Австро-Угорщини граф Оттокар Чернін та Четверний блок і призначений Лєніним нарком Троцкій. Раднарком 15/28 січня 1918 року ухвалив створити Червону армію, яка понесла на Київ гасло: «Смерть українцям і буржуям!» Представник Української Народної Республіки Олександр Севрюк повідомив у Бресті, що 22 січня IV Універсал проголосив незалежність УНР. За тиждень обстрілу з важких гармат 9 лютого Червона армія здобула Київ і, заощаджуючи набої, за три дні заколола багнетами 6 тис. людей – від митрополита до школярів: «Эх, яблочко, сбоку красное. Что Украине конец, дело ясное». У «Літописі революції» за 1929 рік більшовик Володимир Затонський згадав купи трупів на вулицях, де його мало не вбив патруль за документ українською мовою.
У Бресті німці мирним договором 9 лютого з УНР обіцяли допомогу, вугілля, сіль, сільськогосподарську техніку за збіжжя, худобу, цукор, сало. Троцкій відхилив німецькі умови і 10 лютого заявив, що Росія припиняє війну. Поїздами по 100–200 вояків 18 лютого німці поїхали на схід, тоді ж здобули Двінськ (Дауґавпілс). Лєнінський головнкомандувач-прапорщик Микола Крилен¬¬ко дав наказ брататися з німцями. 19 лютого з Петрограда уряд телеграфував у Берлін згоду на все. 20 лютого німці окупували Мінськ, а 21-го Полоцьк. Декрет волав: «Соціалістична вітчизна в небезпеці!» Хто не схоче в армію, під вартою копатиме окопи. Німці 23 лютого висунули вимогу роззброїтись і визнати незалежність Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, України. Центральний комітет більшовиків одразу погодився.
У Всеросійському центральному виконавчому комітеті 116 проголосували за, 85 – проти, 25 утрималися. 24 лютого німці увійшли в Псков, Тарту і Ревель (Таллінн). Заводи Петрограда гули до зброї. Лєнін у «Правді» лаяв нехтування, дезертирство, короткозорість, нехлюйство, безпорадність, а 26-го сказав товаріщам, що уряд виїде до Москви. Запорізька бригада УНР захищала Житомир від Червоної армії, разом із гайдамаками визволила Бердичів. Нарком із військових і морських справ Павло Дибенко вів 1 березня 6 тис. матросів. У Нарві вони почули про наближення роти німців і чкурили 120 км. до Ґатчини, захопили ешелон; а нарком дременув до Самари і потрапив під суд. За два тижні армія кайзера окупувала без втрат уп’ятеро більше, ніж за три роки, коли на Східному фронті поліг мільйон німців.
3 березня Росія в Бресті уклала мир із Німеччиною, де відмовилася від Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Білорусі, України, Карса і Батума. Радянський уряд обіцяв визнати угоду Центральної Ради, негайно укласти мир з УНР, вивести російські війська і Червону гвардію з України й Фінляндії, видати флот на Чорному морі, сплатити 6 млрд марок репарацій і 500 млн золотих рублів відшкодувань за революцію, припинити пропаганду в Східно-Центральній Європі. 4 березня німці здобули Нарву, у квітні вигнали Червону армію з Донбасу. Українські війська перемагали в Криму. Більшовики замість харківського Народного секретаріату створили бюро Миколи Скрипника, а після краху німців на Заході в листопаді анулювали Брестський мир.
Троцкій писав, що «без України нема Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться… Для наміченої мети всі засоби однаково добрі». Дибенко потім очолив Задніпровську дивізію з партизанів Нестора Махна і Никифора Григор’єва та інші сили Червоної армії, разом із Ніколаєм Тухачевскім мордував моряків Кронштадта і селян Тамбовщини. Уже в CРСР вчинив самогубство Скрипник, розстріляно Дибенка, Криленка, Тухачевского. Троцкого вбито з наказу Сталіна. Роковини власної нищівної поразки, ганьби і капітуляції названо святом Радянської армії та Військово-Морського флоту. Невігластво й зневага до звитяг і трагедій України зробили саме 23 лютого Днем захисника Вітчизни. Якої?!