Яка мета вашого приїзду до України? Що ви обговорювали з президентом Порошенком під час зустрічі?
— По-перше, ми мали на меті здійснити двосторонній візит до України, яка є для Естонії дуже важливим партнером, а ще важливою цільовою країною для співпраці в межах розвитку. Ми визначили програму Східного партнерства як один із пріоритетів на час нашого головування в Раді ЄС. Тож нам було важливо за цей час відвідати Україну. Календар українсько-естонських візитів доволі щільний: у нас уже було кілька двосторонніх відвідин, зокрема прем’єр-міністрів. Але я вирішив, що для мене як міністра закордонних справ також важливо приїхати до України. До речі, цей візит збігається з Медіа-конференцією Східного партнерства, у якій я брав участь.
У мене були зустрічі з президентом Порошенком, прем’єром Гройсманом, а також міністром закордонних справ Павлом Клімкіним.
На порядку денному дві наймасштабніші теми. Перша — ситуація з безпекою, особливо на Сході України, останні події там і прогрес у спробах вибудувати стійке рішення. Очевидно, що Естонія підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. Також ми наполегливо працюємо над тим, щоб ці питання залишалися на порядку денному різних міжнародних організацій, щоб не зникали з нього з появою нових криз у світі.
Читайте також: Жюльєн Носетті: «Росія розуміє інтернет як механізм асиметричної дії»
Оскільки агресія на Сході країни та незаконна анексія Криму тривають, нам треба й далі підтримувати зусилля України та зберігати потужний тиск на Росію, доки ситуація не повернеться до прийнятних у міжнародному вимірі рамок.
Друга тема, яку ми обговорювали, — процес реформ. Один аспект тут макроекономічний порядок денний. Він дуже амбітний і не здобуде загальної популярності. Деякі з цих реформ на початку болісні, але вкрай важливі в довгостроковому вимірі. Ми говорили про пенсійну та освітню реформи. Також критично важливі зміни в системі правосуддя, боротьба з корупцією. Це допоможе Україні позиціонувати себе як країну з хорошим інвестиційним кліматом.
Україна досягла важливих результатів у співпраці з ЄС: безвізового режиму, а також підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Зараз ми на етапі втілення, тож Україна має продемонструвати, що справді є безпечною для інвесторів із ЄС та з-поза його меж.
Яка позиція Естонії стосовно миротворчої місії в Східній Україні?
— Я багато говорив про це з президентом Порошенком. Очевидно, що Україна висловлювала таку пропозицію ще на ранніх стадіях конфлікту. На мою думку, якщо така ідея матеріалізується, миротворці повинні мати доступ до всієї окупованої території, а не тільки лінії розмежування. Місія не повинна слугувати для легітимізації фактичної сепаратистської влади. Таке не можна приймати. Також маємо бути обережними, щоб Росія не скористалася цим для створення чергового замороженого конфлікту. Це основні принципи, яких треба дотримуватися. Я з нетерпінням чекаю на презентацію українського погляду на те, як просуватися з цим далі, в ООН.
Ви згадали Східне партнерство як один із пріоритетів на час головування в Раді ЄС. Про які цілі та досягнення говоритимете на наступному саміті в листопаді?
— На щастя, у нас є певні успіхи, про які можна говорити. Зараз маємо Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі, а також безвізовий режим із трьома членами групи Східного партнерства, які показали найбільший прогрес. Це дуже позитивний результат.
Далі треба зробити ще багато для наповнення Угоди про асоціацію реальним змістом. Фаза імплементації, мабуть, не буде такою помітною, як безвіз. Але в довгостроковій перспективі відкриття ринків ЄС для товарів з України, Грузії та Молдови, спрощення доступу до них підвищать конкурентоспроможність і поліпшить життя людей, можливо, навіть більше, ніж маючи результати, що відчутні вже сьогодні. Це в межах ініціативи про 20 завдань, які мають бути виконані до 2020 року. Гадаю, то буде один із реальних результатів.
Якщо говорити про підсумкову декларацію саміту, то ми зараз на ранніх етапах її підготовки. Дуже наполегливо працюємо над тим, щоб у ній були відображені всі очікування та фактори, які викликають занепокоєння. Знаємо, що є певні труднощі в досягненні згоди між країнами — членами ЄС, а також із деякими країнами Східного партнерства. Усі ми пам’ятаємо ситуацію на саміті в Ризі (Білорусь і Вірменія не підписали підсумкової декларації через формулювання стосовно незаконної анексії Криму Росією. Також деякі країни ЄС опиралися включенню формулювання про європейські прагнення країн Східного партнерства. — Ред.). Але сподіваюся, що, пам’ятаючи про той досвід, цього разу ми зможемо уникнути деяких складнощів.
Коли говорити про європейські прагнення країн Східного партнерства, особливо тих трьох, що дуже чітко їх висловили, не можна відходити від позиції, зафіксованої в Ризі. Ми маємо дивитися вперед, а не рухатися назад. Це дуже чіткий принцип.
Ви очікуєте серйозного опору такій позиції?
— Звісно, є розбіжності. Коли країни збираються за столом переговорів, вони виходять із різних позицій. Але я не бачу нічого такого, що не можна подолати в процесі розробки декларації. Також ми хочемо, щоб документ могли бачити країни Східного партнерства, адже це буде спільна декларація. Тож треба мати час на те, щоб урахувати й обговорити внесок цих країн.
Читайте також: Ерве Морей: «Щодо окупованих територій Франція беззастережно на боці України»
Декларації — важливий результат таких зустрічей. Але, на мою думку, у більш довгостроковій перспективі реалізація Угоди про асоціацію та ЗВТ, а також конкретні результати у важливих напрямах, як-от гармонізація, енергетична політика, безвізовий режим, не менш важливі, ніж точні формулювання в декларації.
Після здобуття безвізового режиму в Україні обговорюються подальші цілі євроінтеграції. Якщо враховувати напруження в ЄС стосовно його майбутнього та політики щодо країн-аспірантів, де ви бачите найбільше можливостей для прогресу України?
— Є важливі напрями, за якими я бачу можливість поглибити те, що ми вже маємо. Дуже важливо, щоб ви показали успіх реформ у всіх сферах, котрі я згадав: це і соціально-економічна програма, і боротьба з корупцією. Що більше продемонструєте рух уперед, то менше буде скепсису.
Очевидно, що перед ЄС стоять і внутрішні виклики. Зокрема, пошук себе після Brexit, під час переговорів про вихід одного з найбільших членів Євросоюзу, що є безпрецедентним випадком. Тож увага ЄС дещо обмежена.
Гадаю, ми маємо рухатися в бік єдиного цифрового ринку. А також розвивати низку інших напрямів, де можна мислити креативно й досягти позитивних результатів.
Пропагування єдиного цифрового ринку є одним із пріоритетів на час головування Естонії. Які інші?
— У нас планується повна законотворча програма. Ми визначили напрями, за якими хочемо бачити прогрес.
Якщо говорити про горизонтальні пріоритети в різних сферах, то Східне партнерство є одним із них у міжнародних відносинах. Ми залучаємо партнерів із цих країн до низки міністерських зустрічей. Нещодавно Павло Клімкін та очільники МЗС інших країн Східного партнерства побували в Таллінні на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ країн — членів ЄС. Крім того, представники країн Східного партнерства відвідали неформальну зустріч міністрів юстиції та внутрішніх справ, а також конференції для ділової спільноти, громадянського суспільства. Це один із горизонтальних пріоритетів: ми хочемо, щоб програма Східного партнерства бачилася першочерговим напрямом у всьому ЄС, а не тільки в країнах Східної Європи, що важливо з міркувань безпеки та перспективи співпраці. Це питання не повинно зникнути з порядку денного після
закінчення нашого головування в Раді ЄС.
Що стосується порядку денного для єдиного цифрового ринку, то тут ідеться про ширший масштаб: вільний рух інформації, який одного дня ми хотіли б бачити поміж базових свобод ЄС. Також дуже важливим компонентом цифрової програми є кібербезпека.
А ще є безпека в ширшому розумінні. Ми побачили, як межі між внутрішньою та зовнішньою безпекою дедалі більше розмиваються. Безпека стає неподільною з погляду географії: події можуть відбуватися дуже далеко від дому, але безпосередньо впливати на твої безпеку та процвітання. Тут ідеться про внутрішню безпеку ЄС: як ми працюємо з питаннями на кшталт тероризму чи організованої злочинності, насильницького екстремізму, радикалізації наших суспільств. І про зовнішню, а це захист зовнішніх кордонів ЄС, політика розвитку, робота з джерелами криз, підтримка формування стійкості у вразливих суспільствах і країнах.
Якщо говорити про кібербезпеку, то Естонія стикалася з атаками на ключові системи країни. Україна потерпала від них також. Як дві країни могли б співпрацювати за цим напрямом?
— Співпраця вже відбувається, і вона змістовна. Відповідні агенції взаємодіють у питаннях кіберзахисту, захисту нашої інфраструктури, комунікацій. Це одне з питань, що стають дедалі актуальнішими. І згадана сфера вже не є ізольованою. Коли говоримо про відбиття інформаційних воєн та ворожої пропаганди, йдеться про потужний кібервимір. Те саме стосується захисту критичної інфраструктури.
Читайте також: Марцин Заборовський: «Сьогодні ми спостерігаємо за кінцем традиційної політики»
Також ділимося досвідом, що стосується е-урядування та цифрових платформ, покликаних робити владу прозорішою та відповідальнішою перед людьми. Щодо боротьби з корупцією, то це виклик для кожної країни. Але що розвиненіша вона, то більше можна покластися на кіберплатформи, механізми е-урядування. Що прозоріша робота уряду, то менше місця для корупції. Це підвищує легітимність влади на місцевому та національному рівнях. І це добре для людей, адже країна заощаджує багато грошей. А ще робить її привабливішою для бізнесу.
У Таллінні діє Естонський центр Східного партнерства. Він реалізує важливі проекти. Наприклад, маємо Академію е-урядування, яка співпрацює з усіма партнерами на Сході та Півдні Європи. Вони реалізують справді перспективні проекти з деякими країнами в Африці, Латинській Америці. Таким чином маленька країна на кшталт Естонії може розширити свій вплив більше, ніж передбачає її розмір.
Останній може обмежувати традиційний експорт товарів: не дає змоги мати значний вплив на географічно великі та віддалені ринки, як-от Китай, Японія чи багато африканських країн. Але коли це платформа для цифрових послуг або механізми е-урядування, то їх можна легко адаптувати до різних обставин, збільшити масштаби. Ми визначили для себе такий спосіб виходу за межі нашої вагової категорії.
Литва зараз обговорює «план Маршалла» для України. Яка ваша позиція щодо цього?
— Хай там як ми його називатимемо, абсолютно очевидно, що ми маємо й далі підтримувати Україну, аби вона пройшла цей дуже складний період своєї історії, коли доводиться реформуватися швидкими темпами й водночас відбивати агресію.
Деякі з реформ важко проводити навіть у мирний час. І набагато складніше, коли доводиться воювати за цілісність і незалежність країни. Ми просто не можемо дозволити ворогу виграти в цьому конфлікті.
Це морально неправильно. Суверенне право
країни приймати рішення стосовно свого геополітичного вектора та подальшої долі — питання принципу. Третя сторона не може мати право вето в таких випадках. А саме його намагається нав’язати Кремль. Тож це справа принципу.
Також це питання екзистенційного інтересу: якщо ваш ворог візьме гору, наслідки для всієї європейської безпекової архітектури будуть катастрофічними. Тож життєво важливо, аби ЄС, а також загалом спільнота демократичних країн у світі підтримали Україну й допомогли вийти із цієї ситуації сильнішою. А ще й далі тиснули на агресора.
Є практична матеріальна допомога, є моральна підтримка, добра порада й кращі практики. Ми готові давати все це. Також хочемо, щоб згадана тема домінувала на важливих переговорах у ЄС та міжнародних організаціях.
Легко ніколи не буде. Але не так давно ми вже бачили, що правда врешті перемагає. Тож дуже важливо зберігати волю, єдність фронту й підтримувати вас різними способами.