Суто англійський базар

20  і 21 травня аукціонний дім Soth­­bey’s та Український дім презентували в Києві виставку сучасного вітчизняного живопису. Колективний портрет малярства, створеного 13 провідними художниками, вперше в історії піде з молотка. Подія, якою дві доби лихоманило мистецьку столицю України, відбудеться в Лондоні 9 червня.

 

 

Причин для втіхи від самого лишень факту, що українці потрапили на Sothbey’s, щонайменше, дві. Пер­­ша – твори вітчизняних майстрів будуть виставлені на торгах не по­одинці, а в вигляді мальовничої гру­­пи: до Великої Британії поїхали аж 18 картин, об’єднаних титулом «національної школи». Це означає, що європейські арт-дилери нас помітили й визначили як явище, котре має місце.

 

По-друге, перед вимогливою публікою, яка збереться в Лондоні на початку червня, наша країна постане в образах художників, за яких не соромно навіть у найкомпетентнішому товаристві. Імена Олександра Ройтбурда, Василя Цаголова, Арсена Савадова, Олександра Гнилицького, Павла Макова відомі світові. Ілля Чічкан, Олег Тістол, Марина Скугарєва, Максим Мамсіков, Віктор Покиданець, Микола Маценко, Ігор Гусєв, Влада Ралко – теж знані за кордоном митці почесного другого ряду, які, власне, й формують типологічні риси сучасного українського живопису. «Участь у торгах Sothbey’s стане новим етапом у міжнародній кар’єрі наших художників, – радіє директор Українського дому Наталія Заболотна. – Я вважаю, що ця подія має виняткову історичну значущість».

 

«Серед сучасних українських художників багато талановитих і неординарних майстрів, – більш стримано висловлюється Джо Вікері, голова департаменту російського мистецтва Sothbey’s, – і я рада, що аукціонний дім покаже роботи найкращих».

 

Діжку позитиву серйозно псує добрячий ополоник дьогтю – департаменту українського мистецтва Sothbey’s немає. 9 червня – дата російських торгів. Аукціон сучасного мистецтва України пройде в межах Російського тижня. Естимейти тво­­рів росіян сягають £180 000–220 000. Наша цінова стеля – £20 000–25 000. Північний сусід привезе до Лондона близько 90 робіт, ми – 18. Нічого не вдієш: мистецька Європа Україну хоч і помітила, але в її самостійність поки що не вірить.

 

 

Музична зала Українського дому. Ліворуч від центральних дверей – «Гейші» Ройтбурда, праворуч – «Хороші домогосподарки» Сгукарєвої. Прямо по курсу – старовинний витвір мавпячого короля Іллі Чічкана. А ось і він сам, із пензлем у руці підправляє якісь негаразди в óбразі колись хітового «Чарлі». Мавпа була написана ще 2003-го, та за давністю часу дещо втратила блискучий вигляд. Побачивши автора цих рядків із камерою в руках, художник схопив «Чарлі» й зник у глибинах приміщення. На жаль, з’ясувати, чого саме Ілля чекає від урочистого показу мавпи тут і в Лондоні, не вийшло.

 

Поряд із «Чарлі» розташувався колись гучний та промовистий «Парламент легкий» Савадова. З іншого боку – незнищенні пальми Тістола та криваві «Хлопчики» Рал­­ко. А ось савадовський «Зайчик» із неперевершеної серії картин про інопланетян в Україні. Якщо ця смішна картинка після лондонських торгів зникне з поля зору вітчизняних глядачів, буде шкода.

 

Український Діоклетіан Микола Маценко продає «Мать городов» 2005 року народження, що прикрашала собою торішній львівський фестиваль сучасного мистецтва. Ігор Гусєв торгує квітчастим «Відродженням», Гнилицький – сірим «Дощем», Маков – суворим «Державним обрусом». Всю цю красу ми вже бачили десятки разів і вивчили напам’ять. Напевне, їй справді вже час опинитися в музеї або на коштовному базарі, а її митцям – перед чистими полотнами. Щось відносно новеньке експерти аукціонного дому помітили хіба в Мамсікова та Покиданця: краєвиди їх пензлів датовано 2008 роком.

 

Наразі ці витвори вже прямують до Туманного Альбіону. Хто не встиг сказати їм останнє «прощавай» в Українському домі, може зроби­­ти це 9 червня в британській столиці або ж відвідати офіційний сайт Sothbey’s, прикрашений шістьма топ-лотами українського мистецтва.

 

 

Відбіркові критерії Sothbey’s традиційні: якість і кількість попередніх виставок на Заході, ідейна вагомість картини, достойний рівень технічного виконання. І цьому мірилові українці відповідають якнайліп­­ше – любов саме до живопису в нас упевнено перемагає захоплення іншими жанрами мистецтва. Знакові для вітчизняної культури твори фахівці аукціонного дому намагатимуться вписати в європейський контекст. Не виключено, що хто-небудь із представлених авторів після торгів прокинеться мегавідомим.

 

Але з огляду на вкрай обережні естимейти, вірогідність цього все ж дуже невелика. «Як для художників, котрі ще жодного разу не продавалися на аукціонах, наші стартові ціни (£2 000–3 000) досить висо­­кі, – вважає Джо Вікері. – Це ж тільки початок». Пані Вікері трохи помиляється: на аукціонах, навіть лондонських, наші художники вже продавалися. Найсвіжіше досягнення – картина Іллі Чічкана, що пішла за £40 000 з торгів Phillips de Pury 30 червня 2008 року.

 

Неабияку цікавість виявляє до українського мистецтва ще один лондонський аукціонний дім – MacDougal’s. А російський «Ґєлос» навіть має в Києві своє представництво. Іноземні аукціонні ініціативи пояснити легко – наразі в Лондоні російських та українських бізнесменів мешкає більше, ніж суто англійських. У зв’язку з цим донедавна кількість продажів на російських торгах упевнено зростала. З приходом кризи ситуація змінилася: Sothbey’s довелося пережити серйозне скорочення штату, падіння продажів та інші економічні негаразди. Відповідь суворій дійсності – консервація цін і збільшення кількості лотів малої або середньої вартості.

 

Щоправда, якось не хочеться думати про те, що в Лондоні вважають українське мистецтво ідеально відповідним вимогам кризової днини. Краще розмірковувати про перспективи, які, з погляду фахівців най­­вагомішого аукціонного дому Євро­­пи, в нас ще попереду.