Сутність

«Не чіпайте! Це ж моє дитинство!», – ридало крихітне дівчисько, прикриваючи довгою спідничкою піщані палаци й усіх їх мешканців. Дві інші дівчинки мовчки намагалися затоптати ніжками крихке королівство. Я діяла як Deus ex machina в давньогрецькому театрі: зненацька й радикально. «Бачите он ту камеру спостереження? – спитала я в хуліганок, показуючи на вуличний ліхтар, – вона записала всі ваші дії. Зараз викликаю ОМОН (я витягла мобілку): він із вами розбереться». – «Не треба», – заревли малі. Я помилувала їх, але пообіцяла повернутися. Не вірю, що люди народжуються «напівфабрикатами» і їх можна якось відшліфувати. Хіба що навчити користуватися виделкою й ножем. Сутність народжується разом із дитиною.