Суть війни

 

ХАМАС (1), або «Ісламський рух опору» (арабською мовою «Харакат аль-Мукавама аль-Ісламія»), був заснований 14 грудня 1987 року, майже одразу після початку першої палестинської інтифади. На відміну від осередків Організації визволення Палестини (ОВП), ісламські товариства на окупованих Ізраїлем палестинських територіях діяли абсолютно легально. Деякі дослідники припускають, що ізраїльські спецслужби, насамперед ШАБАК, розглядали ісламістів як ефективну противагу світським палестинським націоналістам і сприяли їхній діяльності в Секторі Газа та на Західному березі. До 1992 року, коли виникло бойове крило руху «Бригади Іззеддіна Кассама» (2), ХАМАС уже майже не брав участі у бойових акціях палестинців, спрямувавши свої зусилля на агітацію та гуманітарні акції.

 

 

Ізраїльтяни зазвичай говорять про 3 тис. осіб, тоді як незалежні експерти вважають правдивішими цифри від 500 до 1,5 тис. бойовиків. І бойове крило, і політична організація ХАМАС побудовані за мережевим принципом. Така форма організації дає змогу діяти ефективно як нелегально, так і легально через соціальні установи, благодійні фонди та мечеті. На чолі організації стоять духовні авторитети та політичні активісти, які цілковито присвятили себе ідеї. Наступний щабель – активісти, готові до мобілізації за першим покликом. Далі йде доволі широке і важкофіксоване коло членів та прихильників, життя яких нічим не відрізняється від пересічних палестинців. За різними оцінками, кількість активістів коливається від 1 тис. до 3 тис. осіб, а кількість членів становить близько 80 тис.

 

 

Розгалужена легальна інфраструктура дає змогу збирати гроші як усередині Палестини, так і за її межами. Значні кошти надходять від палестинських та інших арабських емігрантів, здебільшого з Європи та США, а також від приватних жертводавців із країн Перської затоки та інших арабських держав. Останнім часом було чимало повідомлень про кошти, які надходять з Ірану. За деякими даними, щорічний бюджет ХАМАСу становить близько $30 млн.

 

 

Населення Сектору було зайняте у сільському господарстві, рибальстві, сфері обслуговування. До початку інтифади чимала кількість його мешканців працювала в Ізраїлі. На сьогодні ізраїльський ринок робочої сили для мешканців Сектору Газа закритий. Головні джерела існування – гуманітарна допомога міжнародних організацій, фінансові пожертви та контрабанда.

  

На початку 1990-х ідеологічних розбіжностей між ХАМАСом і ФАТХом, що керує урядом Палестини, намагалися уникати. Але після 1993 року, коли керівництво ОВП на чолі з Ясіром Арафатом визнало Ізраїль і ворогуючі сторони підписали Декларацію про принципи врегулювання, ХАМАС перейшов у жорстку опозицію до палестинського керівництва, звинувативши його у зраді національних інтересів. Після смерті Ясіра Арафата ХАМАС бойкотував вибори президента і фатхівцю Махмуду Аббасу вдалося стати президентом. Але вже на парламентських виборах до Палестинського парламенту в січні 2006 року ХАМАС завдав ФАТХу нищівної поразки, виборовши 76 місць й отримавши право одноосібно формувати палестинський уряд (3). У відповідь на формування хамасівського уряду Ізраїль розпочав блокаду Палестини. У червні 2007 року протистояння між ФАТХом і ХАМАСом призвело до нетривалої громадянської війни, результатом якої став розділ автономії на фатхівський Західний берег та хамасівський Сектор Газа. 

 

 

Цілями ізраїльських ударів стали інфраструктурні об’єкти, офіційні установи, майстерні з виробництва «Кассамів», склади зброї, будинки лідерів та активістів ХАМАСу, а також місця, звідки запускають ракети. Цілі визначаються за допомогою системи спостереження та агентурної інформації. Оскільки Сектор Газа – це найщільніше заселена територія на планеті, ракетно-бомбові удари неодмінно призводять до численних жертв серед мирного населення.

 

 

Твердопаливні ракети «Кассам» некеровані, тому їх зазвичай запускають у напрямку ізраїльських поселень без визначення конкретної цілі. Головна мета – деморалізація населення.

 

 

У частковому або цілковитому припиненні постачання до Сектору Газа гуманітарних вантажів, електроенергії, газу, питної води тощо. Практично протягом останніх півтора року його населення перебуває на межі гуманітарної катастрофи. Єгипет під тиском Ізраїлю та США змушений закрити перехід, щоб не допустити контрабанди зброї. Утім, єгипетська влада заплющувала очі на існування численних тунелів, проритих між Сектором Газа та Єгиптом, намагаючись таким чином пом’якшити наслідки блокади. Транспортне сполучення між Сектором Газа та рештою світу відсутнє. Хамас вимагає відновлення транспортного сполучення між Сектором Газа і Західним берегом, припинення блокади та розблокування переходу на кордоні з Єгиптом.

 

 

Спочатку ракетами обстрілювали єврейські поселення у самому Секторі. Після евакуації ізраїльських поселень у 2005 році інтенсивність обстрілів зросла: за 28 місяців випустили близько 2 тис. ракет. Спочатку радіус дії «Кассама» не перевищував 6 км., потім зона ураження збільшилася до 20 км. За весь час використання «Кассамів» було вбито 20 ізраїльтян, поранено – близько 400.