Сусі рятує фінів,

ut.net.ua
17 Жовтня 2008, 00:00

 

Світова фінансова криза поширюється швидше за епідемію. Варто виїхати з однієї країни, як в іншій на тебе чекають погані новини. Кореспондент Тижня побував у Фінляндії.
 
УСЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ
 
У терміналі «В» київського аеропорту «Бориспіль» – перебудова. Змінив розташування відомий усім мандрівникам «Айріш паб», де перед вильотом можна з’їсти сендвіч або випити келих фірмового пива. В пабі вже не палять, натомість в аеропорту нарешті встановили спеціальні місця, де можна викурити цигарку. Тут же один із прикордонників жаліється, що з ранку й до обіду не міг вискочити на перекур. Каже, кількість «віконець» збільшили разів у п’ять, але все одно не встигають обслуговувати всіх пасажирів. Які ще докази необхідні, аби довести, що Україна вже стала невід’ємною складовою глобалізованого світу?
 
Сідаємо в літак рейсом «Київ– Рига», люди поспішають зайняти свої місця, та на вході все одно утворюється затор. Виявляється, пасажири хочуть швидше за інших вихопити з купи газет Financial Times. Не перешкода навіть англійська, якою вона друкується. Щасливці негайно починають гортати шпальти з новинами про наслідки фінансової кризи.
 
ПОГАНІ НОВИНИ
 
Кінцева зупинка в Гельсінкі, столиці Фінляндії. В аеропорту написи чотирма мовами: двома державними – фінською та шведською, а також англійською та російською. Одразу видно, на кого орієнтується місцева туріндустрія. Мене зустрічає Марьют Хелмінен, виконавчий директор журналістської громадської організації VIKES, і після обміну привітаннями, і ми, після обміну привітаннями, починаємо обговорювати економічну ситуацію в Україні та Фінляндії. Фінські уряд і преса всіх заспокоюють: фінансова криза не завдасть значної шкоди цій північній країні. Хоча ціни на продукти харчування за останній рік зросли більше, ніж на 10%. Профспілка журналістів уже готується до загальнонаціонального страйку. Власники друкованих видань відмовляються піднімати зарплати на 11%, а пропонують лише 7%. Чим завершаться перемовини, поки не відомо, адже близько 20-ти останніх років було без страйків. От і виходить, що жодна зі сторін страйкувати не хоче, проте й поступатися своїми інтересами також. Так і доїжджаємо до скромного готелю Fenno, що майже біля центру Гельсінкі. Краще не вмикав би в номері телевізор. Канал «Євроньюс» передає погані новини з європейських банків BNP Paribas та UniCredit Group. В Україні вони володіють відповідно «УкрСиббанком» та «Укрсоцбанком». Лягаю спати з думкою: наскільки це позначиться на роботі банківських установ, бо в одній з них – моя платіжна картка. Чи варто було вірити в стабільність банківської системи?
 
ТАДЖИКАМ ГІРШЕ НЕ БУДЕ
 
Наступні два дні маю нагоду поспілкуватися з колегами з Центральної Азії. Говоримо про ситуацію в їхніх медіа та … фінансову кризу. Куди ж без неї.
 
Найкраще, судячи з газети «Нейтральний Туркменистан», живеться в цій країні. Під пильним оком місцевого президента Гурбангули Бердимухамедова, який ледь не на кожній газетній шпальті заявляє, що, туркменам нічого не загрожує. Економічні новини лише позитивні. Те саме можна сказати й про Узбекистан. Кожною з цих країн, наче в монархії, керує одна людина – президент, тому про ринкові ризики, характерні для відкритих економік, наразі не йдеться.
 
Не зачепила економічна криза й Таджикистану. Проте таку стабільність цієї бідної на ресурси та сучасні технології країни місцеві журналісти пояснюють дуже просто – економіка в сучасному значенні тут повністю відсутня. Ситуація настільки погана, що більшості таджиків гірше вже не буде.
 
А ось Казахстан світові проблеми не обійшли. Кілька років тому країна відчинила двері закордонним інвесторам – і тепер має проблеми в банківській системі. За словами казахських колег, зараз фінансова криза перекинулася на сільське господарство. Місцеві фермери набрали кредитів для відгодівлі тварин, переважно баранів. Тепер гроші треба повертати, проте цього року на пасовищах були кепські погодні умови, відгодувати баранів не вдалося, тож багато фермерів ризикують втратити геть усе.
 
Дехто вдається до ризикованих схем: віддає свої отари довіреним особам за «половину голів», а потім звітує, що внаслідок несприятливих умов усі барани загинули. Фактично оголошуючи себе банкрутом. У пастухів, як правило, забрати нічого. Чим закінчиться криза, не відомо. Казахська влада терміново бере під контрольусі ризиковані активи – від банківських до промислових.
 
«СУСІ» ФІНСЬКОГО УРЯДУ
 
На початку 1990-х Фінляндія вже пережила економічний спад унаслідок розвалу Радянського Союзу – головного покупця фінських товарів. Тоді безробіття сягнуло 16%, знижувалися зарплати й скорочувалися соціальні програми. Фінський варіант «скандинавського соціалізму» мав усі шанси загнутися. Проте завдяки «сусі» фіни вистояли. Прямого перекладу цього екзотичного слова немає, його синонімом може бути щось середнє між «наполегливістю» та «затятістю».
 
У фінів є традиція підсідати за столик у кав’ярні чи барі навіть до незнайомих людей. Тож зав’язати бесіду з кількома хлопцями, явно студентського віку, проблем не становить. Вони переконані, що банківська криза омине їхню країну. Кажуть, що закордонного капіталу з Америки у них практично немає, тож і турбуватися ні до чого. Вражає їх щира віра в дії фінського уряду. Головне, кажуть студенти, щоб знову не було безробіття. У центрі Гельсінкі на базарній площі кілька днів поспіль триває щорічний фестиваль салаки. Десятки рибальських вітрильних шхун пришвартовані до причалу, тіснява така, як і в тих салак у консервній бляшанці. На кормі кожної шхуни невеличкий прилавок, з якого продають рибу під різноманітними соусами. Стандартна бляшанка коштує €6. Поруч овочевий базар і ряди з сувенірами. Увесь простір забитий відвідувачами фестивалю. Охочі можуть скуштувати підсмажену рибу в тимчасових пересувних кафе. Не схоже, що на цьому святі рибальського щастя хтось переймався кризою.