Іще за метр від розсувних дверей ми говоримо про щось буденне: як круто було б опинитися там, де зараз багато снігу, неприємності з подругами, єдинорогів. На максимумі зусиль, повторюємо головну мантру – перелік замовлень для покупок від мами … але ось ритуал одягання масок і омовіння рук антисептиком здійснено, ми рушаємо в надра супермаркету і оп! – хід наших думок переходить у режим, керований іззовні.
У нас є яблука? Нам треба банани? Це памело – як грейпфрут. Ананас купимо колись іншим разом! Ти не пам’ятаєш, мама просила купити буряк? Ну ти ж казала, що все пам’ятаєш!)) Може краще мандаринок ніж цей ананас? Для чого тобі ця вода? З Гончиком вона така ж сама як і з Кремезом! Давай краще печива купимо! Почекай, я маю набрати картоплі. Почекай, ще треба знайти рис. Почекай, давай візьмемо інше печиво! Почекай, не треба так багато печива! Цукерки в тебе дома є! Добре, тільки багато не бери! Шоколадку не треба. Давай краще йогурт візьмемо! Почекай, я ще хліб не вибрав! Ну який йогурт, ми ж взяли цукерки? Добре, але це все. Добре, з кульками і все. Сирок можна, він корисний. І йогурт теж, але тих, що ти взяла, досить. Досить!! Чекай, треба молока узяти! Чекай, ще ковбаса. Чекай, ми забули про масло. Ні, морозиво зараз холодно їсти. Я теж його люблю, але ми вже взяли смаколиків. Це для котів, не чіпай. Не треба, вони самі знаходять їжу, а Маркіза годує баба Ліля. Може колись і заведемо. Красива, але у нас вже є ялинка. Добре, коли перестануть писати, куплю. Добре, наступного разу виберемо новий альбом. Це для малюків іграшки. Така в тебе колись була. Була. Слайм ти вчора сама робила, при тому з моєї пінки для гоління і зубної пасти. Точно закінчилась? Як так швидко? Так, корисно, пішли виберемо. Тільки ж не роби з неї слайму! У мами ще є. Це теж. Це вона сама вибере. Я іншим разом собі куплю. Так, закінчилась, але купимо іншим разом. Сніголіпка не потрібна, снігу і так немає. Як буде, купимо. Чекай, а де ділася червона і та подвійна помаранчева сніголіпки? Чекай, я ще схожу по миюче. Дивись який прикольний набір викруток! Ну так, є, але ж прикольний правда? Оооо… що це за ліхтарик? Ну не знаю, колись поїдемо з ночівлею в ліс і він може знадобитися. Ні, я теж іще не все вибрав, але треба йти! Жуйку можна. Ні, кіндер ні, хіба що оту маленьку шоколадку. Яка ще велика? Коли ти її встигла взяти? Антисептик можна. Ну так, пиво забув, але вже повертатися не будем, глянь яка черга! Хіба він на батарейках? Витягнем з пульта. Добре.
Читайте також: Спільні координати
На дворі, я думаю, що вулиці міста є такими ж лабіринтами супермаркету, що провокують тебе випити кави, перекусити, покращити свою зовнішність, не забути, при нагоді, проголосувати за ось цього котика – суворого, але надійного і порядного, випити кави, купити гаджет, прикраси, одяг, іще зовсім недавно – випробувати долю в гральних автоматах, заощадити кошти, заощадити час, узяти вигідний кредит, узяти щось в ломбарді, випити кави. Часом вони породжують апатію, часом романтичні спогади, часом рішучі наміри. Головне, вони завжди працюють. Вони завжди щось роблять з нами.
Потім я думаю, що з такою диявольською зброєю в руках, розпорядники вулиць і міського простору могли би змусити кожного задуматися про останню куплену книгу, останню мандрівку далі ніж на азово-чорноморське узбережжя в сезон, останній похід до театру, в музей чи на концерт. І то не просто задуматися, а проходячи повз четверту книгарню на два квартали, таки змусити зайти до неї, а там книги вже самі зроблять свою справу. Не купити їх при зустрічі буде не можливо, перевірено. Як перевірено і те, що книги роблять жителів громадянами, а освічені громадяни роблять країни сильними державами.
Проте маркетологи міського простору і володарі зброї масового ураження та корегування свідомості, зайняті розмовами про інше, буденніше: як круто було б опинитися там, де зараз багато снігу, неприємності з подругами, єдинорогів.