На початку цього місяця світ спостерігав паралельно за двома політичними дійствами: президентськими виборами в Росії та «супервівторком» (Super Tuesday) 6 березня у США. Перші формалізовували неминучість дальшої монополізації влади в РФ Владіміра Путіна. Другий був ключовим моментом у змаганні республіканських політиків за право боротися від Великої старої партії США (паралельна назва Республіканської) за крісло в Білому домі на виборах восени 2012-го. У першому випадку ми бачимо країну, де самé явище публічної політики де-факто знищено як таке. У другому – ту, де його піднесено мало не до абсолюту.
Читайте також Конкуренти Обами: мормон, мільярдер та інші
МОВОЮ ЦИФР
«Супервівторок» – це день, коли праймериз (проміжні вибори кандидатів у президенти від партії) проводяться в найбільшій кількості штатів, тобто за один день вирішується доля багатьох голосів і стає приблизно зрозуміло, хто представлятиме партію на перегонах. Якщо хтось із кандидатів зриває джек-пот чи принаймні здобуває відчутну перевагу над рештою, конкуренти можуть зняти свої кандидатури (2008-го так учинив Мітт Ромні, коли після «супервівторка» в лідери вийшов Джон Маккейн). Водночас треба дивитися не так на відсоток виборців, що підтримали політика в певному штаті, як на кількість голосів делегатів. Від неї все й залежить. 2012-го республіканському кандидатові, щоб опонувати Бараку Обамі, потрібно заручитися підтримкою 1144 делегатів на партійному з’їзді, який відбудеться у вересні.
«Великий вівторок» 2012 року не розставив усіх крапок над «і» – ніхто з претендентів не досягнув беззаперечної перемоги, але й фаворит перегонів не змінився – екс-губернатор штату Массачусетс Мітт Ромні за голосами делегатів випереджає Ріка Санторума. Ромні переміг у 6 із 10 штатів: Айдахо, Аляска, Вермонт, Вірджинія, Массачусетс, Огайо. Рік Санторум виграв у Оклахомі, Північній Дакоті й Теннессі. У цій когорті ключовим вважають штат Огайо, який хоч і постачає не так багато голосів делегатів – 66, проте уособлює різні прошарки суспільства, консервативне сільське й модерніше міське населення. Той, хто може виграти в ньому, – здатен здобути перемогу й в Америці. Але Ромні ледь-ледь зумів зачепитися за перемогу в Огайо, набравши 38% голосів на противагу 37% Санторума. Взагалі, з кожним новим раундом праймериз і кокусів (партійна конференція, на якій вибирають кандидатів для участі в різних виборах. – Ред.) представник династії Ромні, що вже завоювала своє місце в історії американських бізнесу й політики (батько, Джордж Ромні, був генеральним директором American Motors, губернатором штату Мічиган), просувається вперед дедалі скромніше, коли говорити мовою цифр. Після «великого вівторка» жоден із його опонентів – ані Рік Санторум, ані Ньют Ґінґріч, ані Рон Пол – своїх кандидатур із перегонів не зняли. Ромні обіцяють влаштувати запеклий бій за голоси делегатів.
Крім того, він не зумів стати лідером у жодному з південних штатів, які становлять основу так званого Біблійного пояса – території з найбільш консервативним і релігійним населенням. Це дає підстави аналітикам твердити, що Мітт Ромні «не завоював серце республіканського електорату». Завжди осяйно усміхнений політик, звісно, старається щосили: він і проти одностатевих шлюбів виступає, і підтримує pro-life choice (рух за захист життя. – Ред.), а отже, бореться проти абортів. Але йому не вдається у своїх поглядах на все нетрадиційне бути таким однозначним і категоричним, як Санторум.
Мовою політики
Інтелігентний і харизматичний, але не ідеологічний за способом мислення Ромні вирішив надолужити брак підтримки за допомогою риторики щодо зовнішньополітичних тем. Він оголосив себе продовжувачем справи 40-го президента США Рональда Рейґана. «Загальний лейтмотив моєї зовнішньої політики буде таким самим, як і в нього: головним чином «мир через силу» (peace through strength). Як і він, я пропоную всеохопний план із відбудови американської могутності та забезпечення наших солдатів зброєю, якої вони потребують, щоб мати перевагу в будь-якому конфлікті». Він готовий оголосити XXI століття «століттям Америки». Готовий конфронтувати з Росією і погрожувати Ірану війною, а не лише новими санкціями, як це робить нинішня команда Білого дому.
Читайте також: На виборах 2012 року Бараку Обамі доведеться провести «ребрендинг» свого іміджу
Так, Ромні шпетив Барака Обаму за його некритичну реакцію на результати виборів у РФ: «Те, що ми побачили в Росії, – це насмішка з демократичного процесу. Адміністрація Обами мала б замість того, щоб вітати росіян із завершенням виборчих перегонів, засудити грубі маніпуляції та обмеження свободи медіа, які перешкоджали цим виборам. З огляду на гальмування розвитку тамтешньої демократії, найкращою дефініцією для політики президента Обами щодо Росії буде не перезавантаження (set back), а рух назад (setback)».
У випадку з Іраном він навіть зіграв на межі фолу: «Лише коли вони (іранська влада. – Ред.) усвідомлять, що наприкінці шляху – не ядерна зброя, а руїни, з’явиться реальна можливість мирного вирішення питання». Почувши такий спіч, у Тегерані, не виключено, пришвидшать які-небудь свої стратегічні роботи, щоб на момент приходу до влади такого рішучого президента бути, так би мовити, «у всеозброєнні». Обама без імен і прізвищ відрізав на заяви Ромні: «Ці хлопці (республіканські кандидати) не є головнокомандувачами. І коли я спостерігаю, з якою невимушеністю дехто з них говорить про війну, я хотів би нагадати про ціну, яку треба за неї платити».
В економічних питаннях Ромні стоїть на позиції під назвою «анти-Обама», чого, вочевидь, замало в нинішніх кризових умовах, аби переконати у своїй альтернативності. Так, він пропонує довести скорочення витрат федерального бюджету в 2016-му до $500 млрд за рік. І спосіб це зробити під номером один – скасувати Obamacare, реформу охорони здоров’я, ініціативу нинішнього президента. Це, за підрахунками аналітиків зі штабу Ромні, дасть змогу економити $95 млрд. Інші шляхи заощаджувати – урізати фінансування програм із планування батьківства й материнства, щó є таким собі меседжем найконсервативнішому електорату, адже це планування передбачає і переривання вагітності. Ще Ромні пропонує зменшити федеральне фінансування некомерційного мистецтва, гуманітарних наук. І те, і друге разом – це ще плюс кілька зекономлених мільярдів. Паралельно з цим треба запроваджувати ефективніші моделі управління, формувати «простіший, розумніший і менший уряд», твердить політик. Як зекономити ще кількасот мільярдів? У його програмі на це немає відповіді.
Подейкують, що Мітта Ромні не люблять ані в Русі чаювання, ані в середині власної партії. Але це не заважає йому змагатися за номінацію від республіканців. Щоб опинитися нагорі, як він, потрібно вміти відкрито змагатися й мати до цього талант і ресурси – інтелектуальні, фінансові, організаційні. І взагалі просто бути nice guy (гарним хлопцем. – Ред.). Тож, попри деякі проблеми, сумніви й вагання, все йде до того, що саме Мітт Ромні стоятиме напроти Барака Обами на президентських дебатах 2012-го. Сьогодні різні опитування виводять уперед то одного, то другого. Вони рухаються впритул, що є стандартною ситуацією для полярної двопартійної системи. Суттєво на перебіг кампанії може вплинути якийсь форс-мажор: новий фінансовий обвал, приміром. Тоді шанси республіканського кандидата підстрибують угору миттєво, а то й захмарно. Попереду ще праймериз у 34 штатах, із них у 30 голоси делегатів розподілятимуться пропорційно, тобто Ромні вже й не обов’язково вигравати в кожному окремо – досить послідовно здобувати солідний результат.
Читайте також: Зовнішня політика – наріжний камінь виборів у США