Малюнок: Ігор Лук’янченко
Спостерігати за тим, як верблюд пролазить у вушко голки, сумно і весело водночас. З одного боку, шкода бідолаху. Він же намагається, преться, лізе, чіпляючись боками за гострі стінки вушка, страждає врешті-решт. З іншого – все-таки яка-не-яка розвага у сірій зимовій буденності. Та й тоталізатор можна влаштувати: пролізе чи ні; якщо пролізе, то з котрої спроби; хто йому допоможе, а хто заважатиме. Інтриги додає ще й те, що вушко шириною усього лише в один голос народного обранця.