Судді-делегати прийшли до зали в напруженні від перспективи – відповідати за своє минуле й виявитися об’єктами люстрації. Більшість із них загроза зробила їжакуватими, і саме це, певно, спонукало особливо активно підтримувати промовців, щойно ті заговорять про необхідність захищати суддів. Служителі Феміди нарікали, що останнім часом суспільство тисне на них шинами й «Правим сектором», що не викрито вбивства судді та його родини в Харкові, суддівський страх стояв у повітрі й був учасником усіх подій на з’їзді. Чому так боялися? Знаючи справжнє становище в державі, зокрема у правоохоронних органах та судовому корпусі, судді вже також почуваються незахищеними. Але це не додає їм усвідомлення, що продажність і несамостійність їхніх колег – одне з основних джерел безборонності людини в нашій державі.
Розпочалося все дуже по-брєжнєвськи: головуючий Василь Онопенко вдавав, що перебуває в часах застою, хоч насправді розумів, що точиться запекла боротьба за право керувати правосуддям від імені нового президента. Судді по секрету, боягузливо озираючись, попереджали, що Сергій Ківалов, найголовніший Онопенків конкурент, уже домовився з делегатами зірвати з’їзд. Останні чомусь дуже хотіли бачити на ньому новообраного президента. Казали, нібито бажають йому все заявити у вічі й навіть просили перенести з’їзд, бо глава держави не з’явився. Це було дуже наївно й нещиро. Нагадало плебейські очікування генсека чи принаймні секретаря парткому. Дуже сподіваюся, що президент розуміє: продовження практики маніпуляцій правосуддям зробить його диктатором на короткий термін і знеславить довічно.
Для судді важливі дві речі: порядність і професійність. Є в Україні судді, яких я шаную, вважаю їх і порядними, і хорошими фахівцями. Вони справді соромляться того, що судова влада перетворилася на інструмент для державної, а їхні колеги переважно стали безсовісними хабарниками. Частка гідних суддів в Україні невелика, проте серед делегатів з’їзду виявилася ще меншою. Але вона таки була, і це дає нам тінь надії.
Читайте також: Павел Жачек: «ЄС доведеться бути сильним у відстоюванні демократії через колективну відповідальність за минуле»
Чи не єдиним адекватним був виступ судді Вищого адміністративного суду Олексія Муравйова, котрий прямо сказав, що делегати з’їзду вдають, ніби серйозних проблем немає, намагаються не називати речі своїми іменами й не планувати реальних заходів щодо очищення, а це лише поглиблює недовіру до суддівського корпусу. Промовець пояснив присутнім, що поява на другий день з’їзду представників від Майдану свідчить: судді продемонстрували неспроможність самоочищатися. Муравйова таки почули: його обрали до Вищої ради юстиції від суддівського корпусу. Делегати мали шанс увести до складу Ради суддів, ВККСУ та ВРЮ лише тих, хто не має особливо яскравих плям на репутації, не обіймав у недавньому минулому адміністративні посади і спроможний ініціювати та втілити зміни, котрі оздоровили б суддівський корпус, а відтак і сприяли б зростанню довіри до суду. Втім, розчарували.
Відмовившись навіть ставити на обговорення питання про відкликання суддів Конституційного Суду України, обравши членом ВРЮ Михайла Вільгушинського, котрий упродовж останніх років десяти майже безперебійно перебував на адміністративних посадах у різних «особливих» судах (Апеляційний суд міста Києва, Вищий спеціалізований суд), а також особисто брав участь у вирішенні окремих замовних справ (як-от про скасування постанови щодо порушення кримінальної справи проти Леоніда Кучми), не проголосувавши за членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, з’їзд продемонстрував неспроможність виправити ситуацію без втручання громадськості зі скальпелем та шинами. Крім незначної частки гідних суддів та верхівки судових маніпуляторів, яким місце за ґратами, є ще величезне болото, скуте фальшивою корпоративною етикою: своїх не здавати, настрій їм не псувати, головне завдання Ради суддів – захищати суддів. І всі служителі Феміди неймовірно бояться втратити мантію, тримаються за неї правдами й неправдами. Вони розуміють, що стоять у черзі на люстрацію, але ще сподіваються, що її буде замінено на щось приємне або принаймні що черга довга і їм не вистачить.
Читайте також: Антикорупція та люстрація в програмах кандидатів в Президенти
Забракло кворуму, щоб затвердити результати голосування за членів ВРЮ, то й добре. Наступного разу (а з’їзд продовжить роботу вже восени) можна буде переголосувати. Є час подумати й зібратися із силами: суддівському болоту треба визначатися.
З осені суспільство роздаватиме люстрацію значно інтенсивніше, судді в тій черзі одні з перших. Або вони самі проведуть справедливе, прозоре й ефективне самоочищення, або громадськість буде змушена ставити питання значно гостріше.