Судді мліють

«Усі судді – негідники!» – приблизно таке говорилося на «плів­ках Мельниченка» стосовно служителів Феміди голосом екс-президента України Леоніда Кучми. З того часу про корупцію в суддівському корпусі казали багато й відверто, навіть наступник Леоніда Даниловича Віктор Ющенко. Та гучні скандали в правосудді, зокрема, навколо судді Конституційного Суду Сюзанни Станік, не змінили ситуації в судочинстві. Маючи достатню кількість грошей, за допомогою суду можна захоплювати земельні ділянки й підприємства, скасовувати накази президента, міністерств та уряду. З огляду на це спецоперація Генеральної Прокуратури й Служби безпеки України у Львові стала повною несподіванкою. Оперативники, за твер­дженням спецслужб, знайшли докази хабарництва члена ради суддів Вищого Адміністративного Суду України Ігоря Зварича, який очолює Львівський апеляційний адміністративний суд. Власне, дивно не те, що знайшли, а що їм дозволили це шукати.

 

Речники Служби безпеки офіційно повідомили, що 3 грудня проведено обшуки за місцями роботи й проживання семи суддів Львівського апеляційного адмінсуду, а також і його голови. Під час обшуків вилучено більше $1 млн і понад 2 млн грн готівкою. Наскільки відомо, обшуки тривали кілька днів. «Спільними діями СБУ та Генпрокуратури припинено ма­с­штабну схему отримання хабарів в органах суду Львівської та суміжних із нею областей України», – резюмує прес-центр СБУ.

 

«Як встановлено, – доповнює прес-служба Генеральної Прокуратури України, – вказаний суддя (Ігор Зварич – прим. ред.) у жовтні минулого року одержав від громадянина хабар у сумі $100 тис. за винесення незаконного рішення. На даний час слідчим шляхом перевіряється можлива причетність судді до інших фактів незаконної діяльності».

 

За словами начальника управління СБУ у Львівській області Анатолія Матіоса і керівника 1-го відділу ГУ розслідування особливо важливих справ ГПУ Володимира Жербицького, компромат на Ігоря Зварича спецслужба разом із прокуратурою збирала аж вісім місяців. Вони відмовилися сказати, хто й за що дав стотисячного хабара голові апеляційного адмінсуду, посилаючись на таємницю слідства. Не назвали також і прізвище судді, за санкцією якого оперативники спочатку прослуховували «кулуарне правосуддя», а відтак і провели обшуки в службових та приватних приміщеннях семи суддів.

 

Утім, правоохоронці обмовилися про пікантні подробиці спецоперації. Так, під час обшуку Зварич розхвилювався, зомлів і впав на підлогу. Його доправили до міської лікарні, звідки він попросився до приватної клініки. Тим часом слідчі навідалися до приватного помешкання судді. За словами правоохоронців, теща Зварича, дізнавшись мету їхнього візиту, забарикадувалася, тож довелося брати оселю штурмом. Найдорожчою знахідкою для слідства стали не гроші, а робочі зошити, в яких були складені таблиці з алгоритмом вирішення судових справ: хто за кого просив і яке рішення треба винести. На підставі цього Володимир Жербицький заявив, що у Львові слідчі зіткнулися не з окремими суддівськими порушеннями, а з розгалуженою корупційною системою.

 

Сам Ігор Зварич у виступі перед пресою і колегами назвав дії оперативників провокацією, яку пов’язав з гучними земельними справами. За словами судді, гроші у мішках, які він зберігав удома, позичив у друга для спорудження заміського будинку, а ті, що зберігалися на роботі, призначалися для ремонту приміщення суду. Судді-колеги зустрічали і проводжали свого голову стоячи й оплесками.

 

 

 

Колеги підозрюваних утримуються від коментарів. «В Україні є презумпція невинності, й будь-які звинувачення мають бути доведені в суді», – зазначає керівник прес-служби Львівського апеляційного адміністративного суду Ольга Давид. На противагу цьому Володимир Жербицький нарікає на те, що суд­ді, на відміну від працівників прокуратури, СБУ чи міліції, мають недоторканність. Цей узаконений Верховною Радою привілей, на думку посадовця ГПУ, дає їм змогу почуватися майже безкарними. Отож тільки парламент може дати згоду на притягнення до відповідальності Ігоря Зварича. А беручі до уваги політичні баталії у Верховній Раді, депутатам зараз буде не до цього.

 

Водночас слід зауважити кілька важливих обставин.

 

По-перше, повноваження Апеляційного адміністративного суду Львівської області поширюються на територію восьми західних областей України: Волинську, Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку і Чернівецьку. Таким чином він у порядку апеляційного провадження здійснює перегляд рішень аж 146-ти місцевих і 8-ми господарських судів. Та ще й яких: про суперечки фізичних і юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх дій або бездіяльності, а також їхніх рішень і правових актів (зокрема й президента, Верховної Ради, ДПА, Фонду держмайна, Мін’юсту, МВС, Мін­оборони, всіх органів місцевого самоврядування). Від одного переліку компетенції такого суду голова може будь у кого запаморочитись: і в того, хто вирішує, і в того, хто хоче вплинути на потрібне рішення. При цьому юристи делікатно зауважують, що більшість згаданих областей – прикордонні, тож доводиться також визначати долю справ про контрабанду, що має давній загально­український інтерес.

 

По-друге, Львівський апеляційний адмінсуд фактично працює півтора року й у ньому заповнено лише 14 посад суддів із 76-ти, затверджених штатним розкладом. Понад 60 вакансій – надміру ласий шматок суддівської влади для будь-якої політичної сили, кажуть експерти. В цьому контексті у Львові згадують, що про успішну суддівську кар’єру Ігоря Зварича на Львівщині свого часу настирливо клопотав у Верховному Суді тодішній голова облради, а нині – штатний радник президента Михайло Сендак. Скандал навіть перейшов у публічну площину: Верховний Суд покартав тоді пана Сендака за спробу таким клопотанням зробити суддю кишеньковим.

 

Також мусується чутка про те, що спецоперація проти Зварича здійснена з важкої руки колишнього голови Львівської облдержадміністрації Петра Олійника, який 1 грудня став заступником голови Секретаріату президента. Втім, її вже рішуче спростував сам Олійник: таке припущення він назвав «хворобливою маячнею недоброзичливців».

 

 

Прикметно, що торік у жовтні президент України надав Ігореві Зваричу звання «Заслужений юрист України». Відомо, що належне в таких випадках подання підписував тодішній голова Львівської облдерж­адміністрації Петро Олійник або ж його заступник за згоди губернатора. За гіркою іронією долі, саме в жовтні 2007 року, за версією слідчих, Ігор Зварич нібито й узяв хабара на $100 тис. Попри те, що правоохоронці не розкривають об­ставин хабарництва, з відкритих дже­рел відомо, що в той період Львівський апеляційний адмінсуд розглядав низку майнових суперечок, зокрема щодо права власності на земельні ділянки під забудову.

 

З неофіційних джерел відомо, що ініціативна група суддів Львівщини обговорювала можливість публічно засудити спецоперацію СБУ та Ген­прокуратури проти служителів Феміди, проте поки що утрималася від неї. Чи то з огляду на непередбачуваність розвитку подій у цій кримінальній справі, чи то у зв’язку з публічною пасивністю Вищого Адміністративного Суду, який до понеділка мовчав на цю тему. Наші джерела стверджують: львівські судді пояс­нюють «справу Зварича» тим, що правоохоронці теж часто були відповідачами у справах, які розглядає апеляційний адміністративний суд, тож ця резонансна справа дуже подібна до помсти.

 

Причиною обережної поведінки служителів Феміди може бути також повідомлення про обшук минулої п’ятниці, 5 грудня, вже в помешканні голови Івано-Франківського адміністративного суду («підвідомчий» Львівському апеляційному адмінсуду) Петра Черепія. В Генеральній Прокуратурі підтверджують, що «слідчі дії, в тому числі і обшук у квартирі голови адмінсуду в Івано-Фран­ківсь­кій області були проведені в межах розслідування кримінальної справи, порушеної щодо голови Львівського апеляційного адмінсуду Ігоря Зварича». Однак жодних процесуальних дій на кшталт затримання чи підписки про невиїзд стосовно голови Івано-Франківського адмінсуду не застосовували, й він і далі вершить правосуддя.

 

Так само ходять на роботу й усі судді Львівського апеляційного адмінсуду, за винятком того-таки Зварича. Саме ходять, бо, за спостереженнями мешканців прилеглих будинків, біля приміщення цього суду на вулиці Саксаганського, 13 у Львові останнім часом поменшало престижних автомобілів.

 

Між іншим, з цим будинком під номером 13 не все гаразд. Екс-міністр оборони, голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко, відвідавши Львів із нагоди дня Збройних сил України, заявив на прес-кон­ференції, що голова Львівського апеляційного адміністративного суду Ігор Зварич «украв у Міноборони це приміщення, яке планувалося реалізувати як військове майно за 100 млн грн». Річ у тім, що донедавна тут розташовувався штаб 14-го авіаційного корпусу. А згідно з рішенням Львівського ­апеляційного господарського суду, цю будівлю нещодавно передали Львівській міській раді, котра віддала його апеляційному адміністративному суду.