Площа перед обласним судом Харкова була залюднена, адже напередодні слухання справи ЄЕСУ почали ширитися чутки про появу Тимошенко. Тож як опозиціонери, так і провладні громадяни підтягли резерви. У різних кінцях площі перед будівлею суду стали одне проти одного два натовпи, по тисячі людей з кожного боку, – cупротивники та прихильники Тимошенко. Одні тримають портрет екс-прем’єрки, як ту цілющу ікону, що лікує всі хвороби та приносить щастя, інші – навпаки готові цим портретом підлогу мести. По боках площі вишикувалися автобуси, зняті з міських маршрутів. Самі охоронці порядку шикуються в кілька рядів, стаючи перед входом до суду, перед протестувальниками обох таборів. Розстановку сил завершено – час починати виставу!
«Прості харків’яни», керовані Загальновійськовим союзом України пана Олега Калашнікова, встановлюють колонки – шість величезних чорних коробок, поставлених одна на одну. Навколо імпровізованої сцени утворюється кільце охоронців: «прості» м’язисті хлопці, з не надто довгим волоссям, схованим у кепки. Ці молодики спортивної статури підозріло поглядають на тих, хто довкола. Вони готові попередити будь-які спроби перетину кордону власної території. Навколо гуртуються люди в чорних футболках з написами «Юля села», «Юле зону» тощо. Активісти виглядають похмуро й мовчки дивляться поперед себе. Інші дивляться вперед, шукаючи пригод на голови опозиціонерів. Однак на сторожі стоять ласкаві та добрі міліціонери, які пильнують провокаторів, розвернувшись спинами до «калашниківців».
У протилежному ж таборі, серед БЮТівців, спробували встановити апаратуру. Однак добрим людським намірам завадили невідомі спортивні «активісти», які влаштували штовханину в рядах прибічників опозиції. Під гарячу руку розбишак потрапив депутат Юрій Одарченко. Над площею лунає: «Депутатів б’ють!» Щоправда, не довго. Опозиціонери-бютівці, взявшись за руки, стають півколом, даючи змогу «своїм» налаштувати звук. Міліція оточує імпровізовані табори протесту. Мітинги розпочалися.
А тим часом відбувалося найцікавіше. У приміщенні обласного суду не встигли розпочати засідання, як оголосили про його перенесення на кінець липня, оскільки Тимошенко не з’явилася. Перед цим суддя Костянтин Садовський не забув нагадати, що захворювання колишнього прем’єра «життю не загрожує», тож вона може брати участь у судових засіданнях. Про це ж свідчать і висновки судмедекспертизи. Представники державного обвинувачення запропонували суду дати підсудній час для ознайомлення з матеріалами. Захисник Тимошенко, Сергій Власенко, попросив високий та поважний надати два тижні. Суд, своєю чергою, вислухавши прохання, надав у розпорядження захисників вісім днів. Опозиціонери таким рішенням не задоволені.
«На ознайомлення з матеріалами справи нам необхідно три тижні. Суд натомість дав лише вісім днів. Гіпотетично цього часу замало. Якщо ж ми не встигнемо ознайомитися з матеріалами експертизи, то будемо просити додатковий час», – заявив Сергій Власенко.
Депутати полишають будівлю. Знадвору «прості харків’яни», ті самі, що з Олегом Калашніковим, зустрічають їх свистом. З кам’яними обличчями парламентарії проходять повз, не звертаючи уваги на прояви народного гніву. В спину можновладцям летять чергові звинувачення в корупції. Жіночка передпенсійного віку, член Загальновійськового союзу України, взявши в одну руку мікрофон, а в іншу – листочок з промовою, виводить на чисту воду всіх і вся, перекрикуючи спікерів опозиції. Бютівці під такий акомпанемент оголошують: суду не буде, засідання перенесене.
«Вони знали про те, що в цей день (31 липня) має відбутися з’їзд партії. Однак ми не залишимо свого лідера! І я запропоную провести засідання нашої партії тут, у Харкові, оскільки саме тут наш лідер!» – обіцяє Кожем’якін з трибуни.
«Антитимошенківц»і починають поволі залишати площу. «Непомітно» групами по 10-20 осіб вони організовано рушають колонами з приблизним інтервалом у 5 хвилин на сусідні вулиці. Спікери пана Калашнікова, здається, цього не помічають й продовжують сипати одкровеннями. Особливе враження справляє пенсіонерка, яка з надривом у голосі попереджає, що Харків не дасть виправдати прем’єра.
«Харків – це перша столиця України. Тут вчені, студенти, найкрасивіші дівчата. І ми не дамо Тимошенко уникнути відповідальності!» – на межі можливостей кричить жінка.
Раптом вона вирішує імпровізувати й читає власний вірш. Про героя-солдата, який б’ється за рідну землю. Про рідну землю, яка сумує за солдатом. І, чомусь, про корупцію та політиків.
«Та спиніть її хоч хтось. А то бабусі стане зле», – зі сміхом у голосі кричить чоловік з табору Тимошенко. Його, правда, не чують.
І в цей момент спіч завершується найгучнішою, найпафоснішою нотою: «Я член Загальновійськового союзу України, виступаю проти корупції! Послужимо Батьківщині!» З колонок на площу опускається така знайома пісня «Єднаймося».
У парку збираються «професійні» протестувальники, очікуючи на розрахунок від партійних функціонерів. Ті, хто прийшов за покликом серця, залишають площу, найбільш стійкі – не залишають барикади.
Фінальним же акордом першої частини мітингу став виступ… Олєга Калашнікова. Голос головного лідера ветеранів натхненно виголошував вдячно-викривальну промову. Утім, невідомо для кого. Адже всі тимошенконенависники давно покидали свої пости. Опозиціонери ж зникають з площі пізніше. Вони фотографуються на пам’ять на тлі фонтану та прапорів. Окремі індивіди шукають ворогів навколо.
«Дивіться! Це ж хлопці нашого Кернеса! Бандити!» – кричить жінка поважного віку, вказуючи на кремезних короткострижених чоловіків у білих сорочках, які під час акції спостерігали за тимошенківцями. Хлопці харківського мера, однак, на жінку не зважають. Повз них проносять кілька клунків із національними прапорами. Неподалік в автобуси грузяться міліціонери. Посеред площі сиротливо лишаються шість поставлених одна на одну колонок, залишених після виступу Калашнікова.
Умовна, друга частина протесту, відбувається під воротами Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці, де нині перебуває Тимошенко. Зо два десятки активісток похилого віку, почепивши на паркан плакати і прапори БЮТ, очікують на прибуття колишнього президента Європарламенту Пета Кокса. Жінки співають народніх пісні та кидаються на журналістів, звинувачуючи їх у неправильному висвітленні подій.
З’являється адвокат Юлії Тимошенко, Сергій Власенко. Він передає від екс-прем’єра співчуття з приводу смерті Богдана Ступки та біжить до будівлі ЦКЛ. Через п’ять хвилин повз пролітає кортеж із трьох машин: легкового авто ДПС, фургона та ще одного легковика. Бабусі, вишикувавшись вздовж дороги із плакатиками, махають руками та вигукують: «Кокс! Це Кокс приїхав!» Делегація іноземців зникає у напівтемряві лікарняного приміщення. Одразу ж за ними йдуть міліціонери, щоби надто наполегливі особи не шукали контакту з поважними гостями. Тут же ходить чоловік у цивільному, який рекомендує людям залишити приміщення ЦКЛ. Згодом до воріт лікарні приїжджає пан Кожем’якін. Він також зникає за дверима лікувального закладу. Починаються довгі години очікування.
Під деревами, на узбіччі дороги нудяться міліціонери. З півтора десятки охоронців порядку вичікують на завершення візиту колишнього очільника Європарламенту. Поряд блукають пенсіонери. Окремі «відвідувачі» сподіваються на коментарі від іноземця. Та марно. За три години очікувань на обрії з’являються депутати: Бютівці непоквапом ідуть перед кортежем Пета Кокса. Однак щойно вони розходяться, автомобілі набирають швидкість і зникають за поворотом. Сергій Власенко потрапляє в оточення співчуваючих екс-прем’єру.
«Скажіть, як вона почувається? Як її здоров’я?» – сиплються на депутата запитання.
«Ви були присутні на зустрічі? Про що говорили?» – додають журналісти.
«Ви ж знаєте, я не буду коментувати зустріч. Можу сказати одне – ми говорили не лише про справу, а й про політичну ситуацію в Україні. Ніхто спокою не порушував, двері не висаджував, все гаразд. Тож якщо пенітенціарна служба буде говорити щось подібне – це не правда», – відказує депутат.
Він сідає у чорний мерседес і рушає слідом за своїми колегами. Бабусі-опозиціонерки починають згортати прапори. У променях вечірнього сонця із паркану зникають білі стяги із червоними серцями та саморобні плакати. До наступного разу.