«Ви щось шукаєте? Кімната з трансляцією далі по коридору. Ні, не треба знімати, будь ласка. Тут немає нічого цікавого. Абсолютно», – чоловік у формі намагається затулити собою фотокамеру. В нього за спиною, у глибині коридору, стоїть більше десятка силовиків із сірими щитами в руках.
«Хлопці, на вулицю. Йдіть на вулицю чекайте, не треба тут стояти. Я покличу, коли буде потрібно», – продовжує поліцейський уже до своїх підлеглих. Ті розвертаються і швидко виходять на задній двір Шевченківського райсуду.
«Пропускай! Пропускай! Пропускай!» – скандує між тим близько 50-ти людей, заблокованих у холі перед рамками металошукачів. Час від часу виникає штовханина із Службою судової охорони: кілька десятків людей у формі, в шоломах без номерних знаків перекривають прохід. Кажуть – через карантинні обмеження не всі зможуть потрапити на судове засідання, під час якого мають обирати запобіжний захід одеському активісту Сергію Стерненку.
Власне, напередодні, 11 червня, хлопця викликали до Служби безпеки України, аби вручити йому підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї. Тут варто пояснити, що йдеться про третій напад на активіста, який відбувся наприкінці травня 2018 року в Одесі. Тоді, нагадаємо, двоє чоловіків, – Олександр Ісайкул та Іван Кузнєцов, – кілька годин очікували на Стерненка біля під’їзду будинку, в якому він жив. Як пояснює сам Стерненко, він мав при собі ніж, яким оборонявся від нападників. Коли ж ті почали тікати, він вирішив затримати одного з них (Кузнєцова – ред.), за іншим побігла його дівчина Наталя Усатенко. Як свого часу у коментарі Тижню пояснив одеський активіст, він припускав, що Кузнєцов міг «побігти за підмогою», аби завершити напад. Стерненко також наполягає, що побачив поранення у чоловіка лише тоді, коли той упав на землю. Швидка, яка приїхала на виклик активіста, допомоги нападнику не надавала. Також активіст припускає, що міг отримати поранення лівої руки (пошкодження сухожилля й нервів) від одного з нападників. За версією ж слідства Стерненко порізав себе сам, аби «приховати злочин». Майже одразу після цього нападу низка проросійських ЗМІ та блогерів почали називати активіста «убивцею».
Читайте також: Справа Стерненка. Точка кипіння
Слідство щодо смерті одного з нападників тривало два роки. І впродовж цього часу прокуратура нібито не вбачала у діях активіста злочину. Однак після приходу Ірини Венедіктової на посаду генерального прокурора у березні цього року ситуація змінилася. Очільниця Генпрокуратури зустрілася з дружиною загиблого нападника, а згодом в інтерв’ю виданню «Українська правда» заявила, що підозра Стерненку «однозначно буде». А 11 червня, коли хлопець отримав підозру, стало відомо що запобіжний захід йому обиратиме Шевченківський районний суд Києва. А справу розглядатиме Володимир Бугіль, відомий своїми рішеннями щодо обшуків та взяттям під варту активістів Майдану.
12 червня Шевченківський райсуд зустрів активістів, які прийшли підтримати Стерненка безпрецедентними заходами безпеки. Людей та їх особисті речі оглядали ще на в’їзді на територію суду. За парканом, вздовж дороги, яка вела до входу в будівлю, вишикувалися кілька десятків бійців Національної гвардії. За їх спинами було видно з десяток спецавтомобілів. З іншого боку будівлі очікували бійці поліції спеціального призначення, серед яких, зокрема, колишні бійці «Беркуту», звинувачені у розгоні студентського Майдану (наприклад, Руслан Марчук, справу якого має розглядати той же Шевченківський райсуд). У холі суду ж на відвідувачів чекали бійці Служби судової охорони.
«Це стандартна процедура перевірки. Заборонені речі, колючі, ріжучі, газові балони? Ні? Добре. Запальнички, антисепктики, вода? Воду й антисептики доведеться лишити. Навіщо вам їх аж три? Потім, коли будете йти назад – заберете», – безапеляційно говорять представники судової охорони, оглядаючи рюкзак з технікою.
«Це заради безпеки. А раптом хтось пляшку з водою спробує використати як зброю і кинути її?» – пояснював один з бійців.
До зали засідань, де мали розглядати справу активіста, вже шикувалася черга з журналістів. За чутками, всередину мали пустити лише фотографів та операторів телеканалів – загалом не більше 20 людей. Оскільки, за словами представників суду, в країні діють карантинні обмеження, яких потрібно дотримуватися.
Судове засідання почалося із запізненням: адвокати Стерненка, та й сам активіст, намагалися пронести до зали засідань з десяток півлітрових пляшок з водою. «Чому не можна? Як? Але ж спека! Це мені й адвокатам! Ми будемо хотіти пити», – пояснював активіст охоронцям. Врешті, через десяток хвилин розмови їх пропустили всередину. Слідом за ними пройшли кілька народних депутатів: Соломія Бобровська та Юлія Клименко з «Голосу», Вікторія Сюмар та Яна Зінкевич з Європейської Солідарності, Гео Лерос з «Слуги народу».
Щойно почалося засідання – адвокати одеського активіста заявили Бугілю відвід через його нібито упередженість. Оскільки Стерненко був активним учасником Майдану, а суддя брав під варту активістів, причетних до протестів. У холі суду, між тим, збирався натовп.
«Ви не маєте права! Судове засідання відкрите! Пропустіть!» – чулося з натовпу. «Я журналіст! Ви не маєте права мені перешкоджати! Як це «немає місця»? Я ж бачу: там порожня судова зала!» – обурювалися журналісти. До людей вийшов Стерненко. І, оскільки судова охорона відмовилася пропускати вільних слухачів, запропонував усім охочим стати його поручителями. Адже поручителів не мали права не пропускати.
Дивитись також: Фото з судового засідання
«Ми зараз роздамо бланки. Якщо ви станете моїми поручителями – вас будуть зобов’язані пустити на засідання, адже ви є учасниками процесу», – пояснював Стерненко.
Поки активісти підписувалися під заявами на поручительство, Шевченківський райсуд відмовився відводити Бугіля. Тож адвокати одеського активіста вирішили оголосити відвід прокурору Миколі Бозовуляку. З цілої низки підстав: тут і сумніви в його компетентності, і сумніви щодо його обізнаності в справі, і підозри що той міг приховувати від суду важливі докази.
«Пропусти! Пропусти! Пропусти!» – супроводжує виступ адвокатів крик з-за дверей. В якийсь момент вони прочиняється і видно, як у холі суду 50 людей намагається силою продертися до зали засідань. Їх блокує приблизно така ж кількість судової охорони. Суддя Бугіль йде до нарадчої кімнати вирішувати, чи зможе прокурор Бозовуляк брати участь у праві.
Хитаються рамки металошукачів. Силовики ковзають на слизькій від води підлозі. З судових коридорів з’являються нові й нові люди у формі, які підпирають живу стіну із своїх колег, аби не пропустити в суд мітингувальників.
«Зупиніться! Послухайте! Ми не можемо пустити до зали засідань всіх! У нас діють карантинні обмеження! Поручителі! Ми можемо пустити частину з вас до зали із трансляцією! Заспокойтеся! Не штовхайтеся!» – кричить один з керівників поліції. Натовп заспокоюється, проте лише на кілька хвилин.
«З цим треба щось робити. Не можна тут тримати людей», – радяться між собою нардепи. Частина з них іде на вулицю й намагається зупинити штовханину між активістами й поліцією, частина починає збирати заяви про поручительство.
З натовпу крізь металошукачі проривається політв’язень Володимир Балух. «Уфф. Як справи? Як бачите: побили. Спочатку пропустили через один кордон поліції. Я зайшов в суд. А тут мене, чомусь, пропускати відмовилися. Почалася тиснява, мене затисли біля стійки реєстрації. Я отримав удари по руках і по спині», – говорить чоловік.
«Який у них протест, га? Полежав собі на травичці, починають кричати «ганьба» – встав і покричав «ганьба». Знову ліг на травичку. І напружуватися не потрібно», – обговорюють між собою протестувальників поліцейські. Вони сидять просто у коридорах суду, втомлені після сутичок, і час від часу поглядають у вікно.
Стерненко вмовляє керівництво поліції пустити до зали засідань бодай частину людей. Вони сперечаються у залі судових засідань і намагаються підрахувати, скільки народу зможе поміститися на лавах. Сходяться на цифрі у 20 осіб. Активіст іде на вулицю забирати своїх поручителів. Він виходить з будівлі, однак не може потрапити назад. Починаються чергові сутички з поліцією.
«Чорти! Чорти! Чорти!» – скандує натовп.
«У три ряди! Бігом!» – командують поліцейські. Перша шеренга судової охорони блокує вхід до холу суду. У них за спинами шикується друга. Третя влаштовується за турнікетами. Частина людей пробивається крізь перший ряд силовиків. Одного з протестувальників-поручителів одразу хапають і тягнуть підлогою попід стіною.
«Відпустіть! Людину відпустіть!» – кричать депутатки з «Голосу». Вони фактично висять на руках у поліцейських. У тисняві дістається Ярославу Юрчишину. На вулиці, між тим, нардепи влаштовують коридор, через який запускають поручителів Стерненка. Уже в холі суду їх ретельно обшукують: забирають не лише пляшки з водою чи антисептики – змушують показувати гаманці й знімати взуття для огляду.
«Хлопці, ви зараз оце серйозно? Все що у мене було – розкладний ніж – я вам ще на реєстрації віддав», – втомлено говорить один з активістів, Сергій Філімонов. На обличчі у нього видно садна. До нього підходить судовий секретар і просить заяву про поручительство.
«Була заява. Порвали охоронці. Коли по підлозі тягли», – не змінюючи тону говорить він. За кілька хвилин йому приносять новий бланк.
Суд, між тим, відмовляється відводити прокурорів. Останні читають своє клопотання, в якому намагаються обґрунтувати підозру в умисному убивстві Кузнєцова й просять відправити Стерненка під цілодобовий домашній арешт. Активіст час від часу сміється через окремі репліки прокурора Бозовуляка.
«Прошу пояснити прокурора: так якою рукою я мав завдавати ударів? У якій руці був ніж? У правій чи лівій? Тому що в експертизі, на яку посилається прокурор, йдеться про ліву руку. А прокурор говорить, що я ножа тримав у правій», – обурюється Стерненко.
Врешті, суд вирішує допитати свідків захисту: групу депутатів, які входять до Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради щодо нападів на активістів та прокурора Андрія Радіонова, який свого часу відмовлявся підписувати Стерненку підозру в умисному убивстві Кузнєцова. Оскільки нардепи вже є у залі суду, їх одразу допитують.
Читайте також: Сергій Стерненко: Національна поліція – це злочинна організація
«У нас було більше 10 засідань ТСК. На мій погляд переломний момент у нашій роботі настав тоді, коли змінився генпркурор. На одному із засідань пан Руслан Рябошапка давав нашій комісії покази. І говорив про те, що з різних сторін були «натяки», які стосувалися справи Катерини Гандзюк і справи Сергія Стерненка. Ірина Венедіктова ж під стенограму нас переконувала, що упередженого ставлення до справи Стерненка не було і не буде. А прокурор Радіонов (колишній старший групи прокурорів у справі Стерненка – ред.), під стенограму заявляв, що були непрямі вказівки від керівництва Офісу генпрокурора щодо необхідності висунути підозру Стерненку. Він сказав, що направив до групи прокурорів відповідного листа», – розповів суду Лерос.
«Єдина людина «в матеріалі», яку я бачив – це був пан Радіонов. Інші прокурори, мені здається, були у справі більш «формально». Тому що на ТСК ми від них чули, що «все буде», «все буде у законний спосіб» тощо. Але найбільший обсяг інформації щодо цієї справи ми почули саме від Радіонова, так», – заявив інший член ТСК Дмитро Гурін.
«Радники Венедіктової казали що Стерненку точно буде підозра, але потрібно визначатись із статтями. Водночас, у той період часу ці радники Венедіктової не були ознайомлені з матеріалами справи», – заявила нардеп Бобровська. Вона також додала, що один із нападників на Стерненка – Олександр Ісайкул – ніколи не викликався на засідання Тимчасової слідчої комісії. Туди ж не викликали і його представників. Врешті, суддя Бугіль вирішив оголосити перерву. Аж до 10 ранку понеділка, 15 червня.
Вечір, на годиннику 22:30. Стерненко стоїть на ґанку суду, в оточенні поліції й скандує «Аваков – чорт!» Разом з ним скандує кількасот людей, які лишаються під входом до будівлі. У натовпі знову запалюють димові шашки. Поліція, здається, на них уже не реагує.
«Ви неймовірні! Дякую, що витратили на мене цілий день. Я не знаю, як вам віддячити. Завдяки вам мене сьогодні не відправили під домашній арешт. Засідання продовжать у понеділок, о 10-й ранку. І я знову прошу вашої підтримки», – говорить Стерненко у мікрофон. З натовпу чути поодинокі схвальні вигуки. Врешті, протестувальники розходяться. Слідом за ними йдуть з території суду під супровід сирен виїжджають бійці Нацгвардії.