Однак хвиля протестів цілком може вийти з-під контролю, але це потребує збігу відразу кількох несприятливих для влади чинників.
Можновладці намагаються діяти за «стагнаційним» сценарієм, але трапляється одна (чи кілька) з подій, яка провокує стихійно-вибухову реакцію суспільства. Зокрема, різке зниження рівня життя (відмова від співпраці МВФ, Росія ставить руба питання про інтеграцію, що не приймають олігархи, відтак ціна на газ залишається високою, різко погіршується кон’юнктура на ринках збуту продукції підприємств олігархів, девальвація гривні тощо); можливий «ефект доміно» чи перехід кількості протестних виступів «в якість» – різке збільшення чисельності протестувальників.
Крім того, демонстративні, масштабні фальсифікації виборів, які породжують стихійний протест; опозиційні сили знаходять контакт із громадськими активістами й стають каталізатором виступів проти фальсифікацій; вступ/намір вступу до інтеграційних організацій з РФ, різкі русифікаторські кроки, що викликають громадянський протест; відкрите протистояння різних груп олігархів, які використовують громадянський протест у «внутрішньовидовій» боротьбі, але при цьому втрачають контроль над ним; під час стихійних виступів виникають нові лідери/контреліта, здатні висунути системні вимоги і домогтися подальшої мобілізації людей.
Ознаками сценарію є масові виступи, страйки, з якими владі не вдається впоратися. Розгул мітингової стихії може призвести до некерованості ситуації в країні. Розв’язання громадсько-політичної кризи залежатиме від єдності й системності дій опозиції, громадських лідерів і реакції світу.
За оптимістичного сценарію влада і опозиція йдуть на дострокові загальні вибори (президента, парламенту), але їх проведення призначається вже на кінець 2012 – початок 2013 року. Відбувається перезавантаження істеблішменту.
За песимістичного сценарію можновладці придушують виступи й бетонують авторитарний режим.
Детальніше читайте у друкованому спецпроекті «Світ у 2012»