На початку березня цього рокув Києвіу Національній філармонії, відкриваючи Рік Шопена в Україні, Вальдемар Домбровський,Головний уповноважений з питань святкування Року Шопена у світі, докладно розповів про грандіозну низку культурно-мистецьких заходів, що їх підготувала Польща на відзнаку 200-річчя від дня народження свого генія. Вражали шалені цифри в євро, креативність й незвичність проведення річниці: вона трактувалася як загальнонаціональне свято Польщі, до якого без перебільшення мала долучитися вся планета. А музика Шопена повинна була лунати не тільки на Землі: американський астронавт польського походження Джордж Девід Земка взяв на борт космічного корабля Endeavour диск із музикою композитора.
Головний бренд Польщі
Музика Шопена всюди, – цю ідею відразу підхопив LOT. Зараз в будь-якому куточку світудля мандрівника, що вирішив скористатися Польськими авіалініями, Шопен починається з першим кроком на борт. Ненав’язливо, найтихішим фоном елітні записи видатних виконавців: балади, вальси, мазурки. А далі треба лише вмоститися в кріслі, застебнути ремінь безпеки, терпляче перечекати звичну пантоміму красунь-стюардес, які намагаються привернути увагу пасажирів до запасних виходів, та влаштувати собі справжній шопенівський концерт упродовж всього польоту. За власним розсудом і згідно переліку його творів на дисках, що їх пропонують разом з плеєрами ті ж самі повітряні красуні.
Варшавське льотовище колись Окенце, тепер імені Фридеріка Шопена, зустрічає величезною рекламоюмережі готелів «Меркюр» імені Шопена та найбільш популярної за кордоном польської горілки, яка, звісно, теж носить ім’я великого композитора. Між іншим, сам Шопен не любив алкоголь, лише інколи пив вино та й то розбавлене у пропорції давніх греків: 1/3 вина, 2/3 – води…
Коридори й холи аеропорту прикрашають кольорові світлини: «діти різних народів» у національному вбранні всіх регіонів Польщі. «Для фотосесії строї взяли у нас в «Мазовше». Деяким з них більше ста років. Вишивка, гаптування, мереживо…», – пояснює моя випадкова супутниця пані Валентина. Колишня киянка, випускниця нашої консерваторії, вона вже три роки поспіль грає у складі симфонічного оркестру всесвітньовідомого ансамблю. «До року Шопена ми отримали від держави суперсучасну залу-трансформер, в якій може змінюватися не лише конфігурація стін, але й стелі та підлоги. Щодо акустики, то вона фантастична». Поки чекаємо на багаж, Валя розповідає про нову шопенівську програму, з якою «Мазовше» об’їздив мало не увесь світ. Перше відділення – фольклор, тобто витоки творчості Шопена, друге – пісні й танці на його музику. На Різдво – заключний концерт світового туру, що відбудеться у Варшаві.
«Польський геній. Життя і творчість», «Варшава – місто юності Шопена», «Закоханий Шопен» тощо, – запрошують назви численних екскурсій на спеціальних шопенівських кіосках при виході з аеропорту. Ці симпатичні конструкції розташовані на всіх вокзалах, автостанціях і просто на вулицях польських міст. В них можна не тільки безкоштовно дізнатися про заходи Року Шопена в будь-якій країні світу. Там запропонують туристичні маршрути, пов’язані з життям композитора (і не тільки в Польщі), квитки на концерти його музики та вистави.
«Ми не боїмося перегодувати світ Шопеном…»
Роком Шопена 2010-й було проголошено за рішенням UNESCO, патронат над подією взяв Європарламент та особисто Генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Янгланд. В самій Польщі ще п’ять років тому на державному рівні була затверджена Програма заходів, яка включала і реставрацію усіх пам’ятних шопенівських місць, і видання записів всіх його творів та всіх партитур, і розробку туристичних маршрутів пов’язаних з Шопеном. Також Програма передбачала проведення понад двох тисяч проектів і концертів в усьому світі. Різні країни самі, чи за допомогою Польщі розробили свої заходи, проте координувала все Варшава, а стадії готовності проектів з першого дня висвітлювалися на сайті. В Польщі змінювалися президенти, уряди, міністри, але графік виконання Програми залишався незмінним, так само як і її бюджет.
«Для нас важливим було показати світові не тільки феномен Шопена як композитора і виконавця, а й те, щó значила для нього Польща як Батьківщина, як земля, де він народився, зростав, здобув освіту. Крім того ми хотіли ознайомити світову спільноту з сучасною Польщею, продемонструвати, наскільки змінилася наша країна – розповідає пан Олександр Лясковський з Комітету Шопен 2010. – Зв’язком з посольствами Польщі та культурними осередками у різних країнах займається Інститут Фридерика Шопена, там для цього навіть збільшили штат працівників. А ми свою роботу почали з соціологічних досліджень: що для поляків Шопен, як вони до нього ставляться, чи знають хоча б варшав’яни місця, де він бував. Ці розвідки шокували науковців, – веде далі пан Олександр, – виявилося, що поляки, крім того, що «Шопен – це наше все», майже нічого конкретного сказати не можуть. Тому найголовнішим для нас тут у Польщі стала популяризація Шопена, яка подається через Інтернет, радіо й телебачення, друковані видання (серед них і щотижнева інформаційна газета, яку випускає Інститут Фридерика Шопена), плакати, буклети, книжки, диски туристичних маршрутів і творів композитора, шкільні уроки, присвячені Шопену, музичні теле й радіомарафони».
Рік Шопена добігає кінця, проте вже зараз можна стверджувати: він відбувся. Чи не найважливішим стало те, що вдалося подати культовий бренд Польщі без глянцю та пафосу. Окрім класичних концертів, пропонується чимало незвичних засобів подачі Шопена: джазові імпровізації, виконання його творів ансамблем трьох акордеонів, акапельний спів, реп тощо. Вийшов на екрани мультиплікаційний фільм на музику композитора. Театральні колективи, професійні та аматорські, представили спектаклі в діапазоні від театру абсурду до мелодрами, від античної трагедії до циркових шоу. Заходи ці відбуваються по всій країні як у великих філармонічних залах, так і в маленьких реставрованих хатках часів Шопена. Численні конкурси серед всіх охочих на знання його життя та творчості зібрали десятки тисяч громадян Польщі, в багатьох країнах при Польських інститутах пройшли конференції та симпозіуми, а матеріали Міжнародного конгресу шопенознавців вже видано й надіслано до наукових зібрань світу. Ще влітку закінчено випуск всіх партитур, в тому числі і в факсимільному варіанті, а також архівних записів найкращих виконавців його музики. А нещодавно у Варшаві завершився 16-й Міжнародний конкурс піаністів імені Фридерика Шопена.
У польському павільйоні на виставці «Експо» в Шанхаї Шопенові було присвячено цілий розділ. До речі, по світу чимало пам’ятників великому полякові але найбільший знаходиться саме в Шанхаї. Авторка – скульптор Лу Пін, яка навчалася у Варшавскій Академії мистецтв. Відкрився там і музей Шопена, закладено алею на його честь.
«Ми не боїмося перегодувати світ Шопеном, – вкотре повторює пан Лясковський сакраментальну фразу, – і ми можемо констатувати, що інтерес до польського генія не вщухає, хоча не обходиться й без курйозів. Так з Риму приїхали до Варшави журналісти, які представляли найповажніші ЗМІ Італії, та цікавилися вони виключно сексуальним життям Шопена. Звісно, вони отримали вичерпну відповідь фахівців: ми за те, щоб не було закритих тем. Особистість композитора, його життя сповнені протиріч, вагань, пошуків, таємниць та для поляків він назавжди залишиться символом нашого патріотизму…»
Примхи долі
Проте, як відомо, найзнаменитіший у світі поляк народився французом. Це зараз його ім’я для усього світу уособлення Польщі. А двісті років тому Шопени в Посполитій були іноземцями, саме тому після хрещення незвичне прізвище маляти записали французькою – Chopin, польською було б Szopen. Вдома говорили французькою, та й зростав Фридерик в аристократичних салонах Варшави під шерхіт французької мови: батько, француз-емігрант, усе життя викладав шляхті тонкощі прононсу й вишуканої картавості. А з’явившись у Парижідвадцятирічним юнаком, увесь термін, що залишила йому доля, Шопен майже безвиїзно провів у Франції. До речі, там він приймає французький варіант свого імені і замість Фридерика Францишка стає Фредериком Франсуа.
Та, мабуть, при народженні до його колиски злетілися чарівні феї: Мазовецька принесла гіркі пахощі верб, схилених над озерами, Поморська – посвист вітру в піщаних дюнах, фея з Любельщини – тугу жнив та осінніх доріг, а з Ольштина – шелестіння беріз і вранішні співи пташок. Бо інакше й не пояснити, яким чином цей хворобливий малюк став символом Польщі, культовим знаком польської душі.
В музичній енциклопедії читаємо: «Фридерик Францишек Шопен (1.03.1810, село Желязова Воля, Мазовецьке воєводство, Польща – 17.10.1849, Париж, Франція) – найвидатніший польський композитор і піаніст, основоположник польської класичної музики. У своїх творах сполучив класичну форму з національним фольклором. Створив жанр фортепіанної балади, ввів у танцювальну музику – вальс, полонез, мазурку – елементи патетики й драматизму, по-новому інтерпретував музичні жанри прелюдії і скерцо».
Це про творчість, але було ще й просто життя. Вірніше світське життя, що стало його наркотиком, і як наркотик руйнувало його. Це почалося ще з Варшави: усі ці бали, бальчики, прийоми, візити, флірти, усі ці «прекрасні графині» й «чарівні маркізи».
Батько, надавши синові повну свободу, стежив тільки за його освітою. Мати, дальня родичка збіднілої графської родини Скарбеків, його перша вчителька гри на фортепіано… О, вона боготворила свого Фридерика, але він був вундеркіндом, геніальним піаністом із семи років, гордістю всієї Польщі, і вона тушувалася, вона ніяковіла перед ним…
Його родиною стала Варшава. Провінційна й розкішна, принижена й гонорова, ба невимовно шляхетна, з невигубною мрією про незалежність Польщі. Він залишив її за два тижні до чергового антиросійського повстання. Збіг? Швидше за все, друзі, польські патріоти, у такий спосіб вирішили врятували його.
Сам він рятувався творчістю. Він жив, поки творив, і вмер, коли музика залишила його.
Свою смерть Шопен перетворив на грандіозний концерт, де єдиним слухачем був він сам. День і ніч не змовкали в його паризькій квартирі на Вандомській площі спів, музика й вірші. Безупинно, змінюючи одна одну, перед ним виступали найрозкішніші світські дами й левиці демімонду. Він вмирав під акомпанемент Марселіни Радзивілл і мадам Калержи, під спів Дельфіни Потоцької та Полини Віардо. Прийшла і його таємна любов – світлокоса Соланж, дочка Жорж Санд, а з Варшави, з рідного гнізда, попри заборону російського царату, зуміла вирватися лише улюблена сестричка Людвика.
Його смерть була обставлена з розкішшю світського рауту, але його останніми словами були: «Мама, моя бідна мама…»
Ось така спроба біографії Фридерика Шопена. А різних фундаментальних інтерпретацій його життя на загал існує декілька десятків, вони сперечаються між собою, доповнюють одна одну, проте тільки зараз у будь-кого з’явилася можливість створити власний варіант біографії композитора. І зробити це можна відвідавши чи не найхимерніший музей у світі.
Музей, як простір свободи
Що робити, коли автентичних експонатів обмаль, родинних та особистих речей майже не збереглося, а єдина стовідсоткова реальність це магія божественних звуків, розкиданих на аркушах партитур?
«Найголовнішим для нас було зрозуміти, до кого має бути звернена інформація: до групи чи до кожного індивідуально, – втаємничуєпані Маріола Войткєвіч з Музею Фридерика Шопена у Варшаві. – І оскільки оригінальних документів, речей збереглося катастрофічно мало, вихід був один – інтерактив. Тож ми й вирішили зробити ставку на спілкування з кожним відвідувачем окремо. Музей надає найрізноманітнішу і всеосяжну інформацію, але людина має вибирати сама, що її цікавить, тобто формувати для себе свою власну експозицію. Простір свободи, це і є концепт музею. Ми не нав’язуємо свою думку. Ми просто запрошуємо у світ генія, щоб кожен зміг віднайти свого Шопена. Спочатку відвідувачі трохи розгублені, а потім легко орієнтуються й самі спілкуються з експонатами».
І ми спершу розгубилися в залах щойно відреставрованого Палацу Острозьких, де розмістилася нова експозиція Музею Шопена. Майже п’ять тисяч квадратних метрів на яких розмістилися експонати та мультимедійне обладнання, в якому зібрано й сконцентровано геть чисто все, що відомо на сьогодні про життя композитора, його оточення, витоки творчості, інтелектуальне й культурне тло Польщі та світу того часу.
Доступ до інформації забезпечує індивідуальний бейдж, що його дають при вході, на ньому також закодована мова, якою ви бажаєте спілкуватися з комп’ютерами. Поки що це польська, французька, англійська, німецька, іспанська, італійська, російська, китайська, японська.
Ось на вітрині муляж альбому, оригінал якого насправді знаходиться в приватній колекції у Великій Британії. Поруч плазма, де можна гортати сторінки цього альбому, робити збільшення. Якщо вас зацікавила якась назва, прізвище або чиєсь обличчя, клацаєте мишкою, й комп’ютер видає всю інформацію про цю людину: біографія, стосунки з Шопеном тощо, про подію, що вас зацікавила: коли відбулася, участь в ній Шопена, його друзів, рідних. Тобто занурюєшся, провалюєшся як в нетрі Інтернету.
Звісно, зустрічаються у вітринах й оригінальні речі, як от зошит з каліграфії малого Шопена чи його лист-поздоровлення батьку з днем народження. Зворушливий дитячий віршик французькою у віньєтці з лавру та дубу. Клацнувши на його зображення на плазмі, дізнаєшся, де й коли малюк поздоровляв батька, хто був при цьому присутній, і навіть, як приблизно могло виглядати меню святкового столу.
У одному з залів три хайтекові напівпрозорі кабінки, де пропонують прослухати всю!!! музику Шопена. Окрім творів композитора, в музеї можна почути різні звуки, що супроводжують перегляд файлів на плазмах: салонні розмови французькою і польською, шум паризьких вулиць, народні пісні, догани вчителів малому Фридерику, завивання завірюхи та весняний дзюркіт струмків в Желязовій Волі…
У залі для дітей теж багато плазм, проте розташовані вони майже при підлозі. Малюки трьох-п’яти років валяються на різнокольорових пружних подушках й дотиком пальчиків залюбки розфарбовують карикатури, що їх малював школяр Шопен на своїх друзів і вчителів. Потім можна на згадку отримати з принтера свою розмальовку. Деякі дітлахи, втомившись, сплять. До речі, це єдина зала, де ми побачили співробітників музею: вони допомагають малечі справитися з інтерактивом. Батьки, зазвичай, у цей час шукають свого Шопена.
В салоні, присвяченому батькові, Ніколя Шопену, вражає так зване фортепіано-жирафа, – дека зі струнами розташована в ньому вертикально. А в залі Ноан – пахощі улюблених Шопеном фіалок, що власноруч саджала для нього у своєму маєтку Жорж Санд. А ще – величезна горизонтальна плазма. Як у письмовому столі під нею шухлядки, в кожній – музичний твір. Витягаєш одну з них, і на плазмі виникають листи партитури й звучить музика, яку композитор створив в Ноані…
Не вчулися, як промайнули три години, а ми лише встигли похапцем пробігтися залами. Очманілі від побаченого, закидаємо пані Войткєвіч безліччю питань. Найцікавіші з її відповідей вибірково: «Загалом на музей витрачено €20 мільйонів, з них на експозицію – €7,5 мільйонів. €12,5 мільйонів було отримано траншами з міністерства культури Польщі, €7,5 мільйонів – допомога ЄС. Білет коштує €5. Кожен вівторок – день безкоштовного відвідування. Будинок повністю обладнано пристроями для людей з обмеженими можливостями. У підвалі – концертна зала на 130 місць. У музеї ведеться наукова робота. Окрім дослідження експонатів і вивчення життя і творчості Шопена, йде обробка даних з індивідуальних бейджів, тобто, які експонати дивилася людина, коло яких затрималася й наскільки, чи слухала музику тощо. Всі ці дані збирають й опрацьовують, аби зрозуміти дієвість експозиції. Таким чином вивчається соціологічно-психологічний аспект. В музеї чергують наукові працівники, які можуть прийти на допомогу як у спілкуванні з комп’ютерами, так і у тлумаченні інформації. Експозиція увесь час поповнюється: якщо десь на аукціонах з’являється щось пов’язане з Шопеном, польська держава купує це за будь-які гроші, інколи до цього долучається й суспільство».
Шляхами Фридерика.
Ще восени 2009 року мерія польської столиці підготувала аудіогід на дев’яти мовах «Варшава Шопена». Він містить у собі коментарі до 14-и пам’ятних місць: історичні довідки, цікаві факти, уривки листів та спогадів, музичні фрагменти, а також мапу Варшави. Його можна безкоштовно скачати на МР3-плєєр або на мобільний телефон, роздрукувати карту й гайда на прогулянку.
Екскурсія розрахована на дві години пішки, і таким чином можна побачити найголовніші споруди так чи інакше пов’язані з іменем композитора. Зокрема костел сестер орденуБлаговіщеня Пресвятої Богородиці, де на органі грав маленький Шопен, Саксонський сад,– в одному з флігелів Саксонського палацу, що не зберігся, знаходились ліцей, де викладав батько Шопена, й службова квартира родини, костел Святого Хреста, в колону якого замуровано серце Шопена…
А до святкування 200-річчя з дня народження композитора екскурсія «Варшава Шопена» була доповнена в незвичний спосіб. Біля всіх 14-и пам’ятних місць встановили мультимедійні лави з чорного мармуру, в які вмонтовано аудіосистеми. Натискаєш на кнопку, й звучить його музика. На полірованій поверхні – мапа маршруту всієї екскурсії з інформацією про дане місце.
Ще одна лава, 15-а знаходиться поза пішохідним маршрутом, проте Лазенки не можливо оминути. Там височіє культовий, найголовніший пам’ятник польському генію. З 1959 року впродовж усього літа й частини теплої осені кожної неділі двічі на день біля нього відбуваються традиційні шопенівські концерти: найкращі піаністи світу й початківці грають для всіх охочих. Нам поталанило, й по вінця переповнені музикою, ми відправляємося до її витоків.
Желязова Воля – місце народження Шопена, колиска польської класичної музики. Так історично склалося, що незалежно від того, як пересічний поляк ставиться власне до класичної музики, це мазовецьке село в польській ієрархії святинь чи не найсакральніше. Місце поклоніння, прощі, обов’язкового хаджу – хоч раз у житті але кожен поляк, в якій би країні він не жив, має його відвідати. Тож їдуть і їдуть. Родинами, корпоративами, школами, дитячими садками, спеціальними пільговими або ж безкоштовними екскурсіями. Їдуть VIP-и й вихованці сиротинців, пенсіонери й військовослужбовці, науковці й селяни. Особливо напередодні Дня Незалежності Польщі – головного свята країни і на день народження Шопена, який поляки відзначають з 22 лютого по 1 березня.
Річ в тім, що дитинка народилася такою кволою, що її вперше охрестили відразу після появи на світ, щоб бува не померла нехрещеною. У католиків це таїнство зветься «хрещенням на воді», і його може здійснити будь-хто, аби помисли були чисті. Проте малюк вижив, вилюднів, в квітні Ніколя Шопен привіз сина до Брохувського костелу, щоб охрестити по-справжньому, і назвав датою народження 22 лютого. Сам Фридерик, вступаючи в Парижі до Товариства поляків у вигнанні, написав 1 березня. Вчені сперечаються й досі, а Польща святкує цілий тиждень. Полишають усі політичні суперечки, збираються, п’ють горілку, співають патріотичних пісень і … слухають музику Шопена.
До Року Шопена в Желязовій Волі повністю відреставрували всі будівлі меморіального комплексу, привели до ладу англійський ландшафтний парк над річкою Утратою, побудували нову концертну залу, ресторан й апартаменти для музикантів. Та чи не найголовніше: відновлено рояль Плєєль 1830 року, – саме такому інструментові віддавав перевагу Шопен. Тепер під час традиційних літніх концертів на ньому грають запрошені віртуози.
Неподалік у містечку Брохув, де знаходиться костел, в якому батьки Фридерика брали шлюб та хрестили своїх дітей, відремонтували всі дороги, а на кошти ЄС впорядковують мусульманський, православний, протестантський та єврейський цвинтарі: місця біля Желязової Волі завжди були інтернаціональними.
Повертаючись до Варшави, не змогли оминути й містечко Сохачев, що прославилося незвичними шопенівськими сувенірами: тістечками «MazurekChopina» з чорного та білого шоколаду та власною валютою. Минулого року там випустили золотаві монетки «фридерики», в цьому році – «шопени». Один «шопен» дорівнює десяти «фридерикам» або п’яти євро. Туристи стоять за ними в черзі.
Ще одна зупинка. Село Гурки, приватний музей пана Генріка Гоща. Жив собі чоловік, працював у місті на якомусь виробництві й усе життя збирав старожитності часів Шопена. А як вийшов на пенсію, відремонтував занедбану батьківську хату й відкрив музей. Пускає всіх безкоштовно, екскурсії водить сам…
І все ж всі щасливі дні, що ми подорожували Польщею, не полишала думка про іншу річницю: 9.03.2014. 200 років від дня народження Тараса Шевченка. Тож прошу сприймати цю статтю, як інформацію до роздумів та дій.
Тиждень висловлює щиру подяку Польському осередку туристичної інформації в Києві за цю подорож.