Майкл Бініон журналіст, дописувач The Times

Стримати Путіна – не відлякати росіян

Світ
8 Травня 2014, 12:54

В Україні поглиблюється криза – у результаті загострюються відносини між Росією і Заходом. НАТО терміново переоцінює свій потенціал, повертається до колишніх заходів колективної безпеки та розгортає масштабні навчання у Східній Європі. Проти РФ уже запроваджено низку економічних та політичних санкцій, і ними Захід не обмежиться. Інвестування останнього в Росію загальмувалося. Різко обірвалися культурні, політичні та офіційні зв’язки. Західні лідери говорять про перспективу багаторічної напруженості у відносинах із Моск­вою. Здається, у світі назріває нова холодна війна.

похмілля після криму

Санкції, особливо спрямовані проти банків, можуть суттєво зашкодити Росії. Нині міжнародна торгівля залежить від міжнародних фінансів. Якщо банки припинять суттєві транзакції, це матиме миттєві й масштабні наслідки. В ефективності таких заходів ми вже мали нагоду переконатися завдяки санкціям США проти банків, які працюють з Іраном.

рецесія економіки РФ, проблеми з візами для її громадян та небажаність російських бізнесменів   на Заході загрожують путіну внутрішньою опозицією

Сьогодні РФ особливо вразлива до подальших санкцій Заходу. Її економіка сповільнюється, показники зростання впали до найнижчого рівня за останнє понад десятиліття. Нині Росія більше залежить від експорту енергоресурсів, ніж у радянські часи, – його частка сягає понад 70% державного прибутку. Економіка країни набагато більше пов’язана зі світовою торгівлею, ніж 30 років тому. Будь-яке падіння міжнародної довіри до РФ спричинить масштабний відплив капіталу: тамтешня фінансова система вже втратила $70 млрд інвестицій. Подальше обмеження інвестування та будь-які кроки, спрямовані на послаблення залежності Заходу від російських газу і нафти, дуже швидко спричинять рецесію в країні.

Ринок РФ стрімко втрачає капітал. Французький автовиробник Renault заморозив плани щодо складання вантажівок на заводах російського автовиробника «ЗиЛ» на тлі послаблення рубля і, як наслідок, зниження довіри споживачів. Японські банки відмовилися від угод і призупинили кредитні лінії, а два найбільші з них – Sumitomo Mitsui Banking Corporation та Bank of Tokyo-Mitsubishi UFJ – згортають роботу в Росії. Відтепер компаніям, що прагнуть експортувати продукцію в РФ, складніше буде отримати кредити від західних держав. Нещодавно два американські сенатори заявили, що час спрямувати удар на найважливіші для російської економіки галузі промисловості.

Читайте також: Ходорковскій: «проукраїнський» лібералізм із путінським обличчям

Усе це свідчить про те, що за останні два місяці сталася істотна зміна: країни Заходу більше не вважають Росію світовим партнером, натомість сприймають її як ворожу державу. Звісно, нині не йдеться про ідеологічну конфронтацію між радянською комуністичною системою і західним капіталізмом. Але в багатьох інших аспектах на поверхню знову вийшла тривала конфронтація між Москвою і Заходом. По-перше, для Кремля, а надто для президента Владіміра Путіна, відносини між Сходом і Заходом зводяться до принципу «хто кого». Отже, РФ не може допустити жодних політичних чи стратегічних переваг останнього, бо неодмінно вважає їх шкідливими для Москви. По-друге, авторитарний характер путінського правління і нетерпимість до інакодумання, особ­ливо з боку неурядових організацій, починають нагадувати тоталітарну атмосферу комуністичних часів. По-третє, російський націоналізм утверджується в агресивний спосіб, надто коли йдеться про взаємодію із сусідніми маленькими державами. По-четверте, російська розвідка – військова та економічна – працює на Заході так само активно, як і в радянські часи. І нарешті, хоча РФ відмовилася від войовничого атеїзму і повернула церкві істотну роль у суспільстві, цілком очевидно, що Кремль і православні проповідники рішуче відкидають цінності «прогнилого» Заходу. Високопоставлені російські духовні особи, які приїжджають на західні конференції, регулярно засуджують європейське просвітництво XVIII століття, що є основою світських цінностей і суспільства Західної Європи та Америки.

м’яка залізна завіса

Тож Захід повертається до двох ключових стратегій, які колись застосовувалися щодо Радянського Союзу: настороженість і стримування. У результаті першої стратегії в західних столицях панує переконання, що Путіну не слід довіряти, бо він активно діє на шкоду інтересам Заходу, причому йдеться не лише про Європу, а й про інші ключові регіони на кшталт Близького Сходу. Саме тому НАТО згадало про першочергову мету створення Альянсу: підготовка країн-членів до колективної оборони перед лицем нинішніх або майбутніх загроз.

Західна настороженість бере початок із давніх часів: навіть за царського режиму Велика Британія вважала Росію своїм головним суперником, особливо в Афганістані та Центральній Азії, де ці держави змагалися за вплив. Французький дипломат Шарль Моріс Талейран якось сказав, що проблема Росії полягає в тому, що вона є і надто сильною, і надто слабкою водночас. Останні події, здається, підтверджують цю думку.

Читайте також: Росіяни, що підтримували Майдан, бояться повертатися додому та не можуть попросити політичного притулку

Термін «політика стримування» вперше вжив американський державний діяч Джордж Кеннан щодо сталінського експансіонізму після Другої світової війни. Нині стримування багато в чому стало простішим. Сталін не залежав від світової торгівлі, мав чимало союзників та ідеологічних прихильників в усьому світі й не переймався громадською думкою всередині країни. Він міг дозволити собі конфронтацію із Заходом, не ризикуючи при цьому втратити популярність серед своїх громадян. Тим часом Путін може розраховувати на істотну підтримку своєї політики щодо України російськими націоналістами, однак рецесія економіки РФ, проблеми з візами для її громадян, що прагнуть відвідати країни Заходу, та небажаність російських бізнесменів, олігархів і культурних діячів у Лондоні, Нью-Йорку або Парижі загрожують йому внутрішньою опозицією.

До військового стримування Захід також вдасться, хоча в необхідності таких кроків переконати свою ж таки громадську думку може бути складніше, ніж 70 років тому. Захід, а надто США, втомився від війни, розчарувався в іноземних інтервенціях і не хоче витрачати більше бюджетних коштів на оборону. Країни – лідери Західної Європи не відчувають безпосередньої загрози з боку Москви, як це було під час холодної війни. Нові члени НАТО зі Східної Європи, поза сумнівом, вимагатимуть від нього демонстративної готовності протистояти Росії та чинитимуть тиск щодо проведення додаткових військових маневрувань і навчань поблизу російських кордонів. Однак ніхто не передбачає повної мобілізації Альянсу. Навіть військова інтервенція росіян в Україні навряд чи потягне за собою його силову реакцію.

Читайте також: Другий фронт. Як позбавити Путіна нафтодоларів

Хоча деякі радикали у Сполучених Штатах активно закликають до нової запеклої конфронтації з Росією, мало хто в Європі прагне відновлення холодної війни. У західних столицях працюють і мешкають сотні тисяч росіян – лише в Лондоні їх понад 150 тис. Мільйони туристів витрачають великі суми, відвідуючи країни Заходу. Протягом останніх 20 років Захід поглиблював культурні та суспільні зв’язки з РФ через відвідування шкіл, мовні програми обміну, візити музикантів, художників та освітян. Головна міжнародна культурна організація Сполученого Королівства Британська Рада нещодавно розпочала рік культури Великої Британії та Росії і зовсім не хоче згортати програму через погіршення політичних відносин.

Таким чином, західна стратегія зосереджена насамперед на самому Путіні та його наближених радниках, які вважаються ключовими особами в розгортанні нового агресивного націоналізму Росії. Мета всіх заходів – посилити політичний та економічний тиск на оточення президента, не сіючи при цьому ворожості й страху серед пересічних росіян, які добре пам’ятають історію європейських завоювань та військового домінування Заходу. Тому Захід і далі вестиме з Москвою діалог, наскільки це можливо, через Сєрґєя Лаврова як посередника. Навіть у тяжкі часи холодної війни радянські та американські лідери не переривали комунікації. Захід рішуче налаштований не допустити створення нової залізної завіси, яка ізолює росіян від решти світу, якщо тодішня гнітюча атмосфера повернеться.